Рішення № 4855830, 25.08.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.09 Справа № 7/124

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ

до Східного державного регіонального геологічного підприємства , м. Луганськ

про стягнення 191969 грн. 37 коп.

Суддя Т. Л. Калашник

в присутності представників:

від позивача –Калашнікова Г.Л. довіреність № 98-д від 15.12.08;

від відповідача –Пустовойт М.М., довіреність № 01-1101 від 13.08.09;

від відповідача –Дмітрієв М.Ю., довіреність № 01-1024 від 30.07.09.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 167434 грн. 48 коп., пені у сумі 12803 грн. 52 коп., 3% річних у сумі 1796 грн. 45 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 9934 грн. 92 коп.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №05-1010 від 27.07.09 (а.с.67-69), посилаючись зокрема на те, що постачання теплової енергії на підставі Договору № 395 від 01.10.03 з Додатковою угодою до нього від 01.10.07. Пунктом 5.1. названого Договору передбачено, що облік теплової енергії проводиться по приладах обліку. Поняття приєднане теплове навантаження не передбачено Договором, а є тільки поняття спожита теплова енергія, за яку відповідач проводив розрахунки згідно наданих позивачем розрахунків. У серпні 2008 року відповідач у односторонньому порядку посилаючись на рішення Луганської міської ради № 188 та № 303 ввів нову послугу - приєднане теплове навантаження. Даний вид послуг не передбачений Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та Договором між сторонами. Крім того, відповідач не має зовнішніх тепломереж.

На підставі ст. 77 ГПУ України у судовому засіданні оголошувались перерви з 30.07.09 до 13.08.09, а з 13.08.09 до 25.08.09, 11-20.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Між позивачем - Луганським міським комунальним підприємством “Теплокомуненерго” (Постачальник) та відповідачем - Східним державним регіональним геологічним підприємством (Споживач) було укладено договір № 395 від 10.10.03 з Додатковою угодою до нього від 01.10.07 (далі-Договір), за умовами якого Постачальник бере на себе зобов’язання подавати Споживачу теплову енергію якості, що вимагається, та у необхідних розрахункових або договірних обсягах (п.1. Договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його розірвання не буде заявлено письмово однією з сторін (п.10.3 Договору).

Згідно п.3.2.9. Договору, Споживач теплової енергії зобов’язаний оплачувати рахунки за отриману теплову енергію у 10-денний строк з дня його отримання.

Постачальник зобов’язаний повідомляти Споживача письмово та через засоби масової інформації про зміну тарифів (п.4.2.2. Договору).

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються виключно у грошовій формі у відповідності з затвердженими тарифами на підставі виставлених Постачальником рахунків, які надсилаються Споживачу поштою або вручаються під підпис (п.6.1. Договору).

Позивачем у період з серпня 2008 року по травень 2009 року було надано послуги з теплопостачання та поставлено відповідачу теплову енергію, про що зокрема було складено Довідки витрат теплоносія за листопад 2008р. –березень 2009р.

Позивачем було надіслано (вручено) відповідачу відповідні рахунки, які додані до матеріалів справи (а.с.40-59). Проте відповідачем рахунки не були оплачені, у зв’язку з чим позивач звернуся до суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №05-1010 від 27.07.09 (а.с.67-69).

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Факт укладення Договору № 395 від 10.10.03 підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його розірвання не буде заявлено письмово однією з сторін (п.10.3 Договору).

На виконання укладеного Договору позивач виконав свої зобов’язання, поставив теплову енергію відповідачу у період з листопад 2008р. –березень 2009р та надіслав (вручив) відповідні рахунки на оплату у тому числі на приєднане теплове навантаження за період з серпня 2008 року по травень 2009 року, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі Довідками відповідача про витрати теплоносія за листопад 2008р. –березень 2009р, а також наданими позивачем до суду рахунками з доказами їх надіслання або вручення відповідачу (а.с.40-59).

Зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості теплової енергії в зазначені вище обумовлені договором строки, відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та відхиляються судом за необґрунтованістю з огляду на наступне.

Як встановлено частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 статті 632 Кодексу, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.04, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать зокрема встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії (абз.7 ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.05).

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.05).

Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ч. 4 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.05).

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання (ч. 5 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.05).

Положення про те, що й при укладенні господарських договорів на основі вільного волевиявлення, сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, встановлено також в статті 179 Господарського кодексу України.

Цим же кодифікованим актом врегульована можливість визначення ціни у господарському договорі в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (ч.5 ст.180 ГК України), та встановлення відповідно до закону державних цін на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів (ч. 2 ст. 191 ГК України), яким відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про природні монополії" № 1682 від 20.04.00 - є позивач у справі. З наведеного вбачається, що тариф на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування, а не узгоджується сторонами у договорі. Таким чином, умови Договорів в частині погодження теплопостачаючим підприємством з споживачем змін до договору, що впливають на розмір оплати за теплову енергію, суперечать Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, та у випадку їх наявності в цій частині Договори мають визнаватися судами недійсними на підставі ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України та п. 1 ст. 83 ГПК України. Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду України від 23.08.05 у справі № 19/257.

Матеріалами справи підтверджено факт прийняття органами місцевого самоврядування рішень № 188 від 24.06.08, № 303 від 13.10.08 та № 51 від 24.02.09 та факт їх офіційного оприлюднення через засоби масової інформації у газеті "Жизнь Луганска" відповідно № 26 від 25.06.08, № 43 від 15.10.08 та № 9 від 04.03.09. Крім того позивачем доведено повідомлення відповідача письмово за листами № 15/42-7/575 від 14.07.08, № 15/42-7/1099/145 від 30.10.08, № 15/42-7/308 від 18.03.09 (а.с.15-17) та наданими за супровідним листом № 15/42-7/843 від 21.08.09 реєстрами відправлення (вручення) листів.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Зазначена норма стосується порядку набрання сили рішенням ради. Рішення про затвердження тарифів у цій справі були прийняті виконавчим комітетом Луганською міської ради, а не самою радою.

Стосовно застосування нового (двоставкового) тарифу слід зазначити наступне наступне.

Порядок встановлення, введення в дію тарифів на послуги теплопостачання та господарські взаємовідносини теплопостачальної організації із споживачами теплової енергії регулюються Законами України „Про житлово-комунальні послуги”, „Про теплопостачання”, „Про місцеве самоврядування”, а також Правилами розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.00 р. № 191 (далі –Правила).

Правилами встановлено, що їх дія поширюється на всі теплопостачальні організації комунальної енергетики незалежно від їх відомчої належності та форми власності, а також на споживачів. Рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування. Двоставковий тариф - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії. Приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюється договором між теплопостачального організацією та споживачем про використання теплової енергії та гарячої води, а кількість спожитої теплової енергії обчислюється теплолічильником або при його відсутності - за розрахунком, згідно Правил користування тепловою енергією.

Як слідує з приписів Правил розрахунку двоставкового тарифу, його складовою є річна вартість обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження. Приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюються договором між теплопостачальною організацією та споживачем про використання теплової енергії та гарячої води (п. 1.5 Правил).

Таким чином, сплата двоставкового тарифу передбачена законодавством, зокрема, рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальними організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування.

Рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради № 188 від 24.06.08 „Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з центрального опалення і постачання гарячої води та пари” з 01.07.08 вирішено перейти до розрахунків за теплову енергію за двоставковими тарифами, які встановлені (затверджені) та погоджені згідно з п. 2 даного рішення.

Таким чином були затверджені нові базові тарифи та введено абонентську плату за одиницю приєднаного теплового навантаження.

Згідно додатків до рішення, встановлена плата за одиницю приєднаного теплового навантаження (сплачується щомісяця, протягом року) та плата за спожиту теплову енергію (сплачується в опалювальний період).

Обсяги постачання теплової енергії відповідачу визначені у п. 5.1 Договору та Довідках відповідача про витрати теплоносія за приладами обліку і саме такий обсяг зазначений у рахунках, наданих відповідачу за спірний період (а.с.40-59), направлення (вручення) яких підтверджені відповідними реєстрами.

Крім того, позивачем доведено повідомлення відповідача письмово за листами № 15/42-7/575 від 14.07.08, № 15/42-7/1099/145 від 30.10.08, № 15/42-7/308 від 18.03.09 (а.с.15-17) та наданими за супровідним листом № 15/42-7/843 реєстрами відправлення (вручення) листів.

Тому не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що позивач не мав права застосовувати нові тарифи без укладання додаткової угоди, оскільки діючим Договором величину теплового навантаження передбачено, а щодо тарифу, то він є регульованим і нові тарифи прийняті та запроваджені в дію обґрунтовано, про що зазначалось вище.

Таким чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору підтверджується матеріалами справи та ним не спростований.

Як було встановлено при розгляді справи, за станом на день її слухання заборгованість відповідача зменшилась та складає 130524 грн. 66 коп. Заборгованість у сумі 36908,82 грн. була сплачена 21.07.09 за платіжним дорученням № 3213, а 1,00 грн. –24.07.09 за платіжним дорученням № 3228, тобто після звернення позивача до суду 13.07.09 з цим позовом. Тому провадження у справі у цій частині підлягає припиненню на підставі п.11 ст. 80 ГПК України з віднесенням судових витрат у цій частині на відповідача.

Відповідно до умов п.7.2.3. Договору, позивачем було обґрунтовано нараховано відповідачу пеню згідно уточненого розрахунку у сумі 12716 грн. 07 коп. У стягненні решти суми пені слід відмовити за необґрунтованістю, судові витрати у цій частині відносяться на позивача.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, то вимоги позивача у цій частині також обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, так як згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Проте при обчисленні інфляційних нарахувань позивачем допущено помилку, а саме у рядку "листопад 2008" зазначено суму 54444,28 грн., на яку нараховано інфляцію за грудень 2008 року, але 30.11.08 відповідачем було сплачене 6680 грн. 58 коп., що позивачем не було враховано. Тому розмір інфляційних нарахувань за цим рядком буде дорівнюватись 1003 грн. 04 коп. (47763,70 грн. х 102,1% - 47763,70 грн.). Також у останньому рядку "березень 2009" зазначено суму 214401,06 грн., на яку нараховано інфляцію за квітень 2009 року, але 01.04.09 відповідачем було сплачене загалом 54866 грн. 96 коп., що позивачем також не було враховано. Тому розмір інфляційних нарахувань за цим рядком буде дорівнюватись 1435 грн. 81 коп. (159534,10 грн. х 100,9% - 159534,10 грн.), а загальна сума інфляційних нарахувань за цим позовом –9300 грн. 83 коп., яка і підлягає до стягнення. У стягненні решти суми інфляційних нарахувань слід відмовити за необґрунтованістю.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підлягають до задоволення частково з віднесенням судових витрат на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Східного державного регіонального геологічного підприємства , м. Луганськ, вул. Радянська, 38, код ЄДРПОУ 25361584 на користь Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго”, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23А, код ЄДРПОУ 24047779 –борг у сумі 130524 грн. 66 коп., пеню у сумі 12716 грн. 07 коп., інфляційні нарахування у сумі 9300 грн. 83 коп., 3% річних у сумі 1796 грн. 45 коп., державне мито у сумі 1912 грн. 46 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 313 грн. 81 коп., видати наказ.

3. В частині стягнення заборгованості у сумі 36909 грн. 82 коп. провадження у справі припинити на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання : 28.08.09.

Суддя Т.Л.Калашник