Рішення № 4855785, 10.09.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2009 р.

Справа № 6/1331

За позовом Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Хмельницькій області м. Хмельницький

до Відкритого акціонерного товариства "Термопластавтомат" м. Хмельницький

про стягнення 2723,08 грн.

Суддя

Представники сторін:

Позивач: Ткаченко О.В. –представник за довіреністю № 48/1-678 віл 18.08.09 р.

Відповідач: Гусарчук О.С. –за довіреністю №84 від 18.02.2009р.

Суть спору: Позивач із врахуванням зміни позовних вимог просить стягнути з відповідача 3876,90 грн., з яких: 3607,00 грн. –основна заборгованість; 24,23 грн. –індекс інфляції; 222,20 грн. –пеня, а п.3 позову просить не розглядати (про зобов'язання відповідача до прийняття компетентним органом рішення про відключення у відповідача засобів урядового зв'язку виконувати взяті зобов'язання за договором №2 від 09.02.2007р.).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до „Переліку посад абонентів міського урядового зв’язку місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, судів і органів прокуратури, територіальних органів центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій”, затверджених Указом Президента України від 23.01.2007р. №37/2007, з відповідачем укладено договір №2 від 29.01.2009р. про надання послуг урядового зв’язку, послуги надавались згідно виставлених відповідачу рахунків.

Посилається на те, що відповідач неодноразово звертався із вимогою про розірвання договору до позивача та до Хмельницької облдержадміністрації, проте вказаний договір не було розірвано, оскільки відповідно до п.14 Порядку, п. п. 8.1,8.2 договору, умови договору є чинним до прийняття рішення компетентним органом (Президентом України) про припинення чи зупинення надання відповідачеві послуг урядового зв’язку.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав та просить суд про задоволення позову із вищевикладених підстав.

Представник відповідача в засідання суду та у письмовому відзиві від 10.09.2009р. проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що відповідач неодноразово звертався із листами до начальника Управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації в Хмельницькій області, до Хмельницької облдержадміністрації із вимогою відключити відповідача від засобів урядового зв’язку, проте будь-якого реагування направлено не було.

При цьому, відповідач вказує на відсутність вини з боку відповідача та просить вважати договір розірваним із починаючи з 01.03.2009р. , а, отже, відмовити позивачу в позові.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

29.02.2007р. між Управлінням Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Хмельницькій області м. Хмельницький (виконавець) та ВАТ „Термопластавтомат” м. Хмельницький (користувач) було укладено договір про надання послуг урядового зв’язку №2, відповідно до умов якого виконавець підставі рішення компетентного органу надає послуги урядового зв’язку відповідно до додатку №1 до договору, а користувач оплачує ці послуги згідно із тарифами, встановленими в порядку, визначеному законодавством України (п.1.1 договору).

Згідно умов договору виконавець зобов’язувався надавати послуги урядового зв’язку та забезпечувати якісне функціонування урядового зв’язку, здійснювати технічне обслуговування, ремонт та контроль засобів урядового зв’язку, надавати рекомендації по забезпеченню безпеки і надійності роботи засобів урядового зв’язку, а користувач - своєчасно оплачувати послуги урядового зв’язку. (п.п. 2.1.1 –2.2.2 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору передбачено, що оплата за послуги урядового зв’язку здійснюється щомісячно. Виконавець до останнього числа кожного місяця, в якому були надані послуги, подає користувачу рахунки оплати послуг урядового зв’язку. Користувач здійснює оплату цих рахунків до 10-го числа кожного місяця, наступного за звітним, в якому були надані послуги.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за кожний день прострочення платежу користувач сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу.

Позивач зобов’язання по вказаному договору виконав в повному обсязі згідно виставлених відповідачу рахунків на оплату послуг урядового зв’язку, а саме: №4 від 26.01.2009р., №11 від 27.02.209р. , №18 від 12.03.2009р., №25 від 14.04.2009р., №32 від 12.05.2009р., №39 від 11.06.2009р., №46 від 21.07.2009р. на загальну суму 3687,80 грн.

У зв’язку із невиконанням відповідачем зобов’язань по оплаті за надані послуги урядового зв’язку, станом на 18.08.2009р. у відповідача наявний борг перед позивачем в сумі 3607,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялись претензії від 25.03.2009р. за вих.№48/1-215, від 24.04.2009р. за вих.№48/21-302, від 03.06.2009р. за вих.№48/1-405 з вимогою сплатити заборгованість за послуги урядового зв’язку.

Натомість листом за вих.№152 від 15.04.2009р. відповідач повідомив про неможливість оплатити борг у зв’язку із важким фінансовим становищем, а також про розірвання договору з 01.03.2009р. , оскільки голові облдержадміністрації направлено лист за вих.№132 від 25.03.2003р. про виключення ВАТ „Термопластавтомат” з переліку підприємств, що користуються урядовим зв’язком.

У зв’язку із несплатою заборгованості за послуги урядового зв’язку, позивач звернувся із позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача 3607,00 грн. основної заборгованості, 24,23 грн. інфляційних та 222,20 грн. пені згідно поданих розрахунків, всього в сумі 3876,90 грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору про надання послуг урядового зв’язку, за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір про надання послуг урядового зв’язку №2 від 29.01.2007р., згідно якого відповідач взяв на себе зобов’язання вчасно проводити розрахунки з позивачем за надані послуги, проте не виконав взятих на себе зобов’язань.

При цьому, згідно поданих в матеріали справи рахунків на оплату послуг №4 від 26.01.2009р., №11 від 27.02.209р., №18 від 12.03.2009р., №25 від 14.04.2009р., №32 від 12.05.2009р., №39 від 11.06.2009р., №46 від 21.07.2009р. станом на 18.08.2009р. у відповідача наявний борг в сумі 3607,80 грн. за послуги урядового зв’язку.

Крім того, як слідує із матеріалів справи, відповідач прострочив зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг урядового зв’язку із врахуванням умов, викладених у договорі №2 від 29.01.2007р., тому позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 222,20 грн. за період прострочення з 11.02.2009р. по 18.08.2009р. згідно поданого в матеріали справи розрахунку із врахуванням ч.2 ст. 343 ГК України –в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем також правомірно проведено розрахунок та заявлено до стягнення 24,23 грн. інфляційних витрат із врахуванням вимог ст. 625 ЦК України, п. 4.1 договору, що підтверджено відповідним розрахунком та відповідає фактичним обставинам справи.

Проте, із позовної заяви слідує, що позивачем було заявлено до стягнення суму 3876,90 грн., з яких 3607,00 грн. основного боргу, 24,23 грн. інфляційних та 222,20 грн. пені. При цьому, правомірними є заявлені до стягнення суми 3607,80 грн. основного боргу, 24,23 грн. інфляційних та 222,20 грн. пені, в всього в сумі 3854,23 грн., що підтверджено відповідними рахунками на оплату послуг, розрахунками суми пені та інфляційних витрат. Таким чином, вимоги в сумі 22,67 грн. заявлені безпідставно, внаслідок арифметичної помилки, тому не підлягають задоволенню.

Судом також не приймаються до уваги доводи відповідача, про те, що, оскільки договір про надання послуг урядового зв’язку №2 від 29.01.2007р. з 01.03.2009р. є розірваний, то і заявлена до стягнення сума боргу є безпідставною і не підлягає стягненню.

При цьому, судом враховується, що згідно п. 4 „Порядку забезпечення урядовим зв’язком посадових осіб державних органів, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій”, затвердженого Указом Президента України від 18.04.2005р. №663/2005, а також п. 8.3 договору №2 від 29.01.2007р., договір може бути розірваний за ініціативою користувача тільки після прийняття компетентним органом рішення про відключення у користувача засобів урядового зв’язку. Оскільки відповідного рішення компетентного органу суду не було подано, доводи відповідача про розірвання договору суд вважає безпідставними.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 3854,23 грн., з яких 3607,80 грн. основної заборгованості, 24,23 грн. інфляційних та 222,20 грн. пені, в решті позову в сумі 22,67 грн. суд вважає за необхідне відмовити із вищевикладених підстава.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1,12,44, 49,82-84, ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Хмельницькій області м. Хмельницький до Відкритого акціонерного товариства "Термопластавтомат" м. Хмельницький про стягнення 3876,90 грн., задоволити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Термопластавтомат” , м. Хмельницький, буд.8 (р/рах.26007018100 в Хмельницькій філії ВАТ „Кредобанк”, МФО 315654, код ЗКПО 22773151) на користь Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Хмельницькій області м. Хмельницький, вул. Театральна,19/2 (р/рах.35229002003766 в ГУДК України в Хмельницькій області, МФО 815013, код ЗКПО 34769728) 3607,80 грн. (три тисячі шістсот сім гривень 80 коп.) основної заборгованості, 24,23 грн. (двадцять чотири гривні 23 коп.) інфляційних витрат, 222,20 грн. (двісті двадцять дві гривні 20 коп.) пені, 101,40 грн. (сто одна гривня 40 коп.) витрат по оплаті державного мита та 313,16 грн. (триста тринадцять гривень 16 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя

Віддруковано 3 примірники:

1 - в справу, 2- позивачу,

3-відповідачу