Рішення № 4855597, 10.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/231

10.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігро Тех-Імпорт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав»

про стягнення 231508,09 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Пенькова О.С.

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ігро Тех.-Імпорт», позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав», відповідача у справі, заборгованості за договором оренди № 14/10 від 01.10.2006 року в сумі 231508,06 грн.

Представник відповідача вдруге в судове засідання не з’явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин та виходячи з положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

Між сторонами у справі 01.10.2006 року було укладено договір оренди № 14/10.

Відповідно до умов договору (п.1.1) позивач зобов’язався надати у тимчасове платне користування ігрові автомати у кількості 13 штук, а відповідач згідно з п.п.3.1 та 3.3 договору сплачувати орендну плату.

Згідно з п.3.1 договору, загальна сума орендної плати за користування 13 автоматами склала 18600,00 грн. на місяць, які відповідач зобов’язаний щомісячно перераховувати на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 10-го числа наступного місяця.

Як вбачається, 01.10.2006 року згідно акту прийому-передачі № 14/10 до договору, позивач передав, а відповідач прийняв ігрові автомати у кількості 13 штук.

12.06.2007 р. у зв’язку з укладенням додаткової угоди № 14/10/1 до договору були внесені зміни до п. 1.1 та п.3.1 договору згідно яких відповідачеві додатково було передано в оренду 7 ігрових автоматів та змінено щомісячну орендну плату, яка вже складала 31200,00 грн. на місяць.

18.06.2007 р. згідно з актом прийому-передачі № 14/10/1 до договору і додаткової угоди № 1, відповідачу було передано 7 ігрових автоматів.

На підставі укладеної між сторонами додаткової угоди № 14/10/2 від 01.10.2007 року, дію договору було пролонговано з 01.10.2007 року по 01.10.2008 року.

18.01.2008 року у зв’язку з укладенням додаткової угоди № 14/10/3 до договору, були внесені зміни до п. 1.1 та п. 3.1 договору, згідно яких відповідач повернув позивачеві 12 ігрових автоматів на підставі акту прийому-передачі № 14/10/2, а тому змінено щомісячну орендну плату, яка склала 11400,00 грн. на місяць.

В подальшому дію договору було пролонговано з 01.10.2008 року по 01.10.2009 року згідно укладеної між сторонами додаткової угоди від 01.10.2008 року № 14/10/4.

На виконання п.6.1. договору, 01.12.2008 року на підставі додаткової угоди до договору № 14/10/5 та акту прийому-передачі № 14/10, відповідач повернув позивачеві 8 ігрових автоматів. Згідно п.3 додаткової угоди № 5, договір оренди № 14/10 від 01.10.2006 року було розірвано з 01.12.2008 року.

Як свідчать матеріали справи, за час дії договору оренди позивачем була нарахована відповідачеві орендна плата в сумі 496318,06 грн.

Відповідач розрахунок здійснив частково, перерахувавши позивачеві грошові кошти у сумі 264810,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача складає 231508,06 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборот у або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з вищевикладеного, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

За таких обставин та керуючись ст.ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав» (м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 39-в; код 3172446265; рахунок № 260080101338 в ЗАТ «Про кредит банк», МФО 320984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігро Тех-Імпорт»(м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 100/2; код 32486877; рахунок № 26001010028830 у ВАТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 322313) 231508 (двісті тридцять одна тисяча п’ятсот вісім) грн. 06 коп. основного боргу, 2316 (дві тисячі триста шістнадцять) грн. 00 коп. держмита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

І.О.Домнічева