Ухвала суду № 48553304, 13.08.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/2152/15-к 13.08.2015 13.08.2015 13.08.2015

Провадження: № 11-кп/784/592/15 Головуючий суду першої інстанції:

Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Маржина Т.В.

Доповідач апеляційного суду:

Маркова Т.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого - Маркової Т.О.

суддів - Гулого В.П., Погорєлової Г.М.

за участю секретаря - Лі І.К.

розглянувши за матеріалами кримінального провадження №12015150000000101 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 червня 2015 року відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 дня народження, уродженця с. Шевченкове Жовтневого району Миколаївської області, проживаючого в АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

учасники судового провадження

прокурор: Ціома В.В.

обвинувачений: ОСОБА_4

захисник: ОСОБА_3

потерпіла: ОСОБА_5

в с т а н о в и в :

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та вимог апеляційних скарг.

Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз в сумі 3 502 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі захисник просить вирок змінити в частині покарання та застосувати ст. 75 КК України звільнивши обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скари.

Захисник зазначає, що суд не в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 65-67 КК України, недостатньо врахував обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має сім'ю, постійне місце проживання, є опікуном дитини-інваліда, позитивно характеризується, а також не врахував пом'якшуючі покарання обставини, а саме: визнання вини, щире каяття, вибачення перед потерпілими, часткове відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, молодий вік.

Крім того, зазначає, що судом не враховано, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, відноситься до категорії необережних.

Вказує, що посилання суду на притягнення ОСОБА_4 двічі до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП є незаконним в силу ст. 39 КУпАП.

Також вказує на те, що при вирішенні питання про судові витрати суд стягнув з ОСОБА_4 за проведення судово-автотехнічних експертиз 3 502, 80 грн., хоча відповідно до обвинувального акту загальна сума витрат під час здійснення досудового розслідування склала 1 751, 40 грн.

Посилається на те, що призначаючи ОСОБА_4 покарання у виді 4 років позбавлення волі, суд першої інстанції безпідставно не розглянув можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.05.2015 року близько 00.15 год. ОСОБА_4 в порушення вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем Mersedes Benz - 208 д.н.з. НОМЕР_1 рухався у темну пору доби по вул. Зубцова на станції Кам'яний Міст Первомайського району Миколаївської області зі сторони с. Зелені Кошари у напрямку м. Первомайська з увімкненим ближнім світлом фар зі швидкістю відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 477 від 27.05.2015 року, яка перевищувала 80 км/год.

При під'їзді до будинку № 5 вказаної вулиці ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п.п. 2.3 б, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України, тобто проявив неуважність до ситуації в дорожній обстановці, не контролював свій рух, хоча зобов'язаний був постійно його контролювати і мав таку можливість; не обрав безпечну швидкість руху свого транспортного засобу; рухаючись зі швидкістю, яка перевищувала 80 км/год, хоча у межах населеного пункту мав рухатися зі швидкістю не більше 60 км/год, не впорався з керуванням транспортного засобу на заокругленні проїзної частини, внаслідок чого змінивши напрямок руху автомобіля вліво, не переконався у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим участникам руху, допустив перекидання свого транспортного засобу, після чого виїхав за межі проїзної частини.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Mersedes Benz - 208 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці. Згідно висонвку судово-медичної експертизи № 131 від 21.05.2015 року смерть ОСОБА_6 настала в результаті травматичного гематоракса зліва на фоні травматичних розривів лівої легені кістковими фрагментами ребер.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 2.3 б, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_5 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено при обставинах наведених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винність у вчинені кримінального правопорушення.

Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення злочину обвинуваченим.

Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст. 286 КК України є вірною і ніким з учасників процесу не оспорюється.

Призначаючи покарання суд у відповідності до ст. 65, 66, 67 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі й ті, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, та обставину, що обтяжує покарання - скоєння правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.2, 3 ст. 50 КК України, може бути досягнута при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, належним чином вмотивувавши таке рішення у вироку.

Таке покарання, на думку апеляційного суду, відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. З урахуванням цього, підстав вважати призначене обвинуваченому покарання таким, що не відповідає вимогам кримінального законодавства, апеляційний суд не вбачає.

Доводи в апеляційній скарзі про пом'якшення призначеного покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України є безпідставними, оскільки наведені апелянтом у скарзі обставини в достатній мірі враховані судом під час призначення конкретного строку покарання. А крім того, апеляційний суд приймає до уваги думки потерпілих ОСОБА_7, яка в суді 1 інстанції наполягала на призначені реального покарання та ОСОБА_5, яка просила не позбавляти ОСОБА_4 волі, а також те, що обвинувачений неодноразово керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, чим грубо порушував ПДР, однак висновків для себе ніяких не зробив і це не утримало його від такої поведінки.

З огляду на наведене та відсутністю підстав для зміни вироку, передбачених ст. 409 КПК України, з наведених захисником мотивів, апеляційний суд не вбачає підстав для пом'якшення призначеного судом покарання із застосуванням ст. 75 КК України, у зв'язку з чим апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

Разом з тим, доводи апелянта про неправильне визначення судових витрат є слушними, оскільки суд помилково стягнув з ОСОБА_4 за проведення судово-автотехнічних експертиз 3 502, 80 грн., хоча відповідно до обвинувального акту загальна сума витрат під час здійснення досудового розслідування склала 1 751, 40 грн., що підлягає зміні в сторону зменшення суми.

Керуючись ст. 405, 407, 424,532 КПК України апеляційний суд,-

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 червня 2015 року відносно ОСОБА_4 змінити.

Зменшити суму процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 до 1751 грв. 40 коп.

В іншій частині вказаний вирок залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: