Ухвала суду № 48545797, 11.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2015 р. м. Київ К/800/23920/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Аршаниця М.О., Зуєва З.Н., Столяренко О.В.,

від відповідача - Труба А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014

у справі № 825/4407/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія"

до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.11.2013 №0001572200.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Чернігівська індустріальна молочна компанія" з питань правильності визначення податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 31.08.2013, за результатами якої складено акт від 06.11.2013 №142/22/34832050, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, пп. 1 п. 15 ст. 209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено ПДВ по декларації спеціального режиму оподаткування на загальну суму 846 182,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який включається до наступних періодів (р. 24 Декларації за серпень 2013 року) в сумі 48 574,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 18.11.2013 № 0001572200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 342 134,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 894 756,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 447 378,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій, які б спростовували висновки податкового органу.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, в ході судового розгляду встановлено взаємовідносини ТОВ "Чернігівська індустріальна молочна компанія" з контрагентами - ПП "Фонтекс-агро", ПП "Приват-Агро", ТОВ "Поліметал-Торг", ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "Укртехно-плюс", ТОВ "Агро-Легія" протягом періоду, що підлягав перевірці.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій з поставки товарів між позивачем та вказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: договорами; видатковими та податковими накладними; товарно-транспортними накладними; розрахунками; деклараціями отримання багажу, банківськими виписками.

Також, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товари є такими, що придбавались для їх подальшого використання у власній господарській діяльності платника податків, а тому підлягають включенню до складу податкового кредиту звітних податкових періодів.

На момент здійснення спірних операцій, контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, які відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Разом з тим, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, враховуючи, що взаємовідносини позивача з контрагентами оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також, підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем були виконані, передбачені законодавством, вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2013.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська індустріальна молочна компанія" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 скасувати, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 залишити в силі.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль