Ухвала суду № 48545516, 04.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2015 року м. Київ К/800/33287/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Карася О.В., Костенка М.І.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року

у справі №817/4437/13-а

за позовом Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі - ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»)

до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненській області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м.Рівному Рівненській області ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У грудні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002792342 від 04.07.2013 року, №0002802342 від 04.07.2013 року, №0070001742 від 02.07.2013 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС: №0002802342 від 04.07. 2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2377452,00грн., у тому числі 1584968,00 грн. за основним платежем та 792484,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями; №0002792342 від 04.07.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1910613,00грн., у тому числі 1273742,00грн. за основним платежем та 636871,00грн. - штрафними (фінансовими) санкціями; №0070001742 від 02.07.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 179012,00грн., у тому числі 119341,92грн. за основним платежем та 59670,96грн. - штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника податкового органу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, контролюючим органом була проведена планова виїзна документальна перевірка ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, про що складено акт №414/22-200/31994540 від 19 червня 2013 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено наступні порушення позивачем:

- абз."а" п.п.14.1.11, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, абз.3 п.123.1ст.123, п.135.1, п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4, п.п.135.5.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.1.8.1 п.138.8, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток;

- п.44.1 ст.44, п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, абз.3 п.123.1 ст.123, п.185.1 ст185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.п.196.1.2 п.196.1 ст.196, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.10, п.201.14, п.201.15 ст.201 ПК України, в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет;

- п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.51.1 ст.51, п.54.2, п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54, п.119.2 ст.119, п.123.1 ст.123, п.127.1 ст.127, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.1.2 п.164.1, п.п.164.2.1, п.п.«г», п.п.«е» п.п.164.2.17 п.164.2, п.164.5, п.164.6 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п.«а» п.п.169.1.3 п.169.1, п.п.169.4.1 п.169.4 ст.169, п.171.1 ст.171, п.176.2 ст.176 ПК України, розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Державної податкової служби України №1020 від 24.12.2010 року, що призвело до недоутримання та недопеперахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

За наслідками проведеної перевірки та апеляційного оскарження ДПІ у м.Рівному Рівненській області ДПС прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0002792342 від 04.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1315387,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 657694,00грн.;

- № 0002802342 від 04.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1666 448,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 833224,00грн.;

- 0070001742 від 02.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб в розмірі 120328,64грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 61184,32 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

В силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної/контрактної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих/сплачених платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті, та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, основним видом господарської діяльності позивача є виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, інших споруд та елементів обстановки доріг.

Між ТОВ «Продснаб» (постачальник), та філією «Доркомплект» ДП «Рівненський облавтодор» (покупець) було укладено Договір поставки товару №0125/3 від 25 січня 2006 року.

Також сторонами була укладена Додаткова угода №1 до зазначеного правочину, відповідно до якої, сторони дійшли згоди, що з 01.06.2011 року вважають покупцем, правонаступником всіх прав та зобов'язань по вказаному Договору філію «Рівненський райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор».

Відповідно до п.п.1.2 п.1 предметом укладеного правочину є: запасні частини до АБЗ, лакофарбова продукція, спецодяг, бензопили, кущорізи, віброплити.

Вартість отриманих позивачем ТМЦ за вищезазначеним договором була включена суб'єктом господарювання до складу витрат у сумі 938950,00грн. (без ПДВ).

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій належне виконання зазначеного правочину було підтверджено дослідженими первинними бухгалтерськими документами на відповідні суми, а саме: накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, платіжними дорученнями.

Крім того, судами було встановлено, що оприбуткування та використання, придбаних у контрагента ТМЦ, у господарській діяльності суб'єкта господарювання підтверджується: відомостями по кредиту рахунку 631; оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 «Сировина й матеріали»; журналами-ордерами по рахунку 201 «Сировина й матеріали»; матеріальними звітами; звітами про витрати основних матеріалів на утримання автомобільних доріг в порівнянні з виробничими нормами; видатковими накладними.

Також, між ДП «Рівненський облавтодор» Філія «Рівненський райавтодор» (Зберігач) та ТОВ «Бюро Ейнштейн» (Поклажодавець) було укладено Договір відповідального зберігання № 05/04з від 06 квітня 2012 року.

Відповідно до п.п.1.1 п.1, п.п.2.1.5, п.п.2.1.6 п.2 зазначеного договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання майно, яке належить Поклажодавцю на праві власності, а саме - Бітум БНД 60/90. Зберігач має право користуватися майном Поклажедавця. При цьому, для вчинення будь-яких дій щодо майна (переміщення, перевезення, демонтаж тощо), Зберігач зобов'язаний отриманий попередню письмову згоду Поклажодавця.

Належне виконання умов вищезазначеного договору відповідального зберігання та отримання доходу, за наслідками його укладення, підтверджується рахунком-фактурою, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), актом проведення заліку взаємних вимог.

Згодом, між ТОВ «Бюро Ейнштейн» (Постачальник) та ДП «Рівненський облавтодор» Філія «Дубно ДЕД» (Покупець) було укладено договір поставки №1/19 від 19.03.2012 року, відповідно до п.п.1.1 п.1 якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, а саме бітум нафтовий дорожній БНД 60/90, 90/130.

Передача постачальником бітуму БНД 60/90 за зазначеним правочином у кількості 924,324т та виконання умов зазначеного правочину були підтверджені: актом приймання-передачі та відповідними залізничними накладними; видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортними накладними, банківською випискою.

Слід зазначити, що керуючись п.п.2.1.6 п.2 договору відповідального зберігання №05/04з від 06.04.2012 року, позивач звернувся до ТОВ «Бюро Ейнштейн» із проханням надати у користування бітум дорожній, що знаходиться на його зберіганні. Листом №50/1 від 06.04.2012 року ТОВ «Бюро Ейнштейн» дозволило користуватися бітумом в об'ємі 700 тонн (що йому належить), із подальшим поверненням такого бітуму в червні 2012 року, або придбанням такого бітуму, у кількості, що буде використана позивачем.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи було встановлено, що використаний бітум не був повернутий суб'єктом господарювання, таку господарську операцію, а також операцію з додаткового придбання бітуму, у червні 2012 року було оформлено як операції з придбання позивачем ТМЦ, що підтверджується: рахунком-фактурою; видатковими накладними; податковими накладними; прибутковими ордерами матеріалів за квітень 2012 року; прибутковими ордерами матеріалів за травень 2012 року; актом проведення заліку взаємних вимог між ДП «Рівненський облавтодор» Філія «Рівненський райавтодор» та ТОВ «Бюро Ейнштейн»; випискою банку; актами прийому-передачі бітуму зі зберігання.

Використання позивачем у своїй господарській діяльності бітуму, придбаного у ТОВ «Бюро Ейнштейн» підтверджується: видатковими накладними, актами переробки матеріалів (для виготовлення А/Б), матеріальним звітом за відповідний період; звітами про рух матеріалів; відомостями по кредиту бухгалтерському рахунку 631; відомостями по бухгалтерському рахунку 201.

Крім того, вищевикладені обставини знайшли своє відображення у відповідних додатках до акту перевірки.

Також, між Філією «Рівненський райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор» (виконавець) та ТОВ «Регіонметал-Захід» (замовник) було укладено договір №11/10-12 від 11.10.2012 року про надання послуг по приготуванню асфальтобетону. Як вбачається з п.п.1.1 п.1, п.п.6.4 п.6 зазначеного правочину замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню послуг по приготуванню асфальтобетонної суміші з матеріалів Замовника. Строк дії договору до 31.12.2012 року, із можливістю його пролонгації.

Відповідно до акту приймання-передачі за листопад 2012 року на виконання вказаного договору, замовником було передано суб'єкту господарювання матеріали для виготовлення асфальтобетонної суміші.

Виконання робіт по даному правочину підтверджується первинними бухгалтерськими документами на відповідні суми, а саме: рахунком-фактурою; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг); податковими накладними; актами переробки матеріалів за листопад 2012 року.

Крім того, у ході здійснення господарської діяльності у позивача виникла потреба у асфальтобетонній суміші, що була придбана ТОВ «Регіонметал-Захід».

Виконання зазначеної господарської операції підтверджується відповідними бухгалтерськими документами, а саме: рахунком-фактурою; накладною; податковою накладною; актом проведення заліку взаємних вимог між ДП «Рівненський облавтодор» Філія «Рівненський райавтодор» та ТОВ «Регіонметал-Захід».

На підтвердження використання придбаної асфальтобетонної суміші в господарській діяльності позивачем надані: накладна на внутрішнє переміщення; видаткові накладні; матеріальний звіт за грудень 2012 року; звіти про витрати основних матеріалів на утримання автомобільних доріг в порівнянні з виробничими нормами за грудень 2012 року.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно інформації з офіційного веб-сайту Міністерства доходів та зборів України на час здійснення вищезазначених господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали дійсні свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що податкові накладні, виписані на виконання вищезазначених правочинів, відповідають вимогам чинного законодавства, містять усі обов'язкові реквізити та видані особами, зареєстрованими як платник податку на додану вартість на момент видачі таких податкових накладних.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що вищезазначені документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, розкривають їх зміст та обсяг.

Отже, враховуючи вищевикладене, судами першої та апеляційної інстанцій вірно зазначено, що в даному випадку, обставини справи та зібрані в ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний - реальний характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

В свою чергу, відповідачем не було доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі. Натомість суб'єкт владних повноважень обмежився лише загальним трактуванням норми закону, порушення якого призводить до визнання правочину нікчемним.

Щодо висновків відповідача про недоутримання та недопеперахування позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб слід зазначити наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом зазначено, що позивачем було утримано податок на доходи фізичних осіб за 2012 рік, по терміну сплати до 31.12.2012 року, проте до бюджету кошти перераховані не були.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до довідки №14/240 від 11.02.2014 року, за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, згідно самостійно поданих податкових розрахунків форми № 1ДФ за 1, 2, 3, 4 квартали 2012 року, ДП «Рівненський облавтодор» було утримано (нараховано) податок на доходи фізичних осіб в розмірі 327359,61грн.

Станом на 31.12.2012 року за позивачем обліковувався утриманий та задекларований в 2012 році, але не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 119341,92 грн.

Слід зазначити, що факт заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 119341,92грн., перевіркою встановлений не був та в акті перевірки не відображений.

Відповідно п.п.168.1.1, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з п.54.2 ст.54, п.п.57.1 ст.57 ПК України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, як вбачається з аналізу вищевказаних норм, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оскільки суми податку на доходи фізичних осіб, що визначені позивачем у поданих до податкового органу податкових розрахунках форми 1ДФ, є узгодженими та підлягали сплаті до бюджету у строки, встановлені для місячного податкового періоду, то враховуючи узгодженість податкових зобов'язань суб'єктом господарювання у зв'язку з підтвердженим перевіркою своєчасним поданням податкових розрахунків форми 1ДФ за 2012 рік, несвоєчасно та не в повному обсязі перераховані до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України мають статус податкового боргу, щодо погашення якого платнику податків підлягала до надіслання податкова вимога.

Також, суди попередніх інстанцій вірно звернули увагу, що позивач, як податковий агент з ПДФО, за несвоєчасне перерахування податку до бюджету, повинен нести відповідальність у межах ст.126 ПК України.

Тобто, як вбачається з вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 119341,92грн. є безпідставним.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Карась

____ М.І. Костенко