Ухвала суду № 48544471, 04.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2015 р. м. Київ К/800/7508/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Єрмольченко О.Ю. Стрілкова Н.В.від відповідачане з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходівна постановуДонецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2014у справі № 805/15615/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод»доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходівпровизнання недійсною та скасування податкової консультації, спонукання до вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального управління Міндоходів про визнання недійсною та скасування податкової консультації від 26.09.2013 за №6382/10/06-13 та зобов'язання надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2014 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою визнано недійсною податкову консультацію Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 26.09.2013 № 6382/10/06-013, у задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції в цій частині було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- позивач листом № 015/1733 від 05.07.2013, направленим до відповідача, просив надати роз'яснення, чи є послуги, що має отримати ПАТ «НКМЗ» від нерезидентів - організаторів міжнародних виставок, послугами, які надаються для влаштування платних виставок, або це рекламні послуги, та чи підпадають надані послуги під поняття виробництво та/або розповсюдження реклами, чи необхідно під час придбання послуг з організації участі у міжнародній виставці сплачувати податок за ставкою 20 відсотків суми вартості таких послуг та нараховувати ПДВ;

- відповідач надав позивачу податкову консультацію від 07.08.2013 № 2481/10/06-13, в якій зазначив, що виходячи із суті термінів, наведених в ст.1 Закону України «Про рекламу», виставка є одним з рекламних заходів, але з метою визначення приналежності послуг, що надаються підприємству нерезидентом, до послуг з організації участі у міжнародних виставках або до рекламних послуг, необхідно проаналізувати договір та первинні документи, які підтверджують здійснення даної господарської операції;

- позивач направив відповідачу лист від 29.08.2013 про надання додаткової інформації з метою отримання податкової консультації, до якого були додані проекти договору про надання послуг у зв'язку з участю ПАТ «НКМЗ» у Міжнародній виставці та акту до договору із зазначенням конкретних найменувань робіт та послуг;

- відповідачем надано податкову консультацію № 6382/10/06-013 від 26.09.2013, в якій зазначено, що виставка є одним з рекламних заходів згідно Закону України «Про рекламу», тому, незалежно від складу та правового характеру послуг, що надаються за відповідними договорами, такі послуги підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20% від загальної вартості послуг відповідно до пп. «б» п. 186.3 ст.186 Податкового кодексу України та податком на прибуток відповідно до п.160.7 ст.160 Податкового кодексу України з урахуванням обмежень, встановлених пп.139.1.13 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що виставки є одним із заходів рекламного характеру, а тому такі послуги підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20% від загальної вартості послуг відповідно до пп. «б» п.186.3 ст.186 Податкового кодексу України та податком на прибуток відповідно до п. 160.7 ст.160 Податкового кодексу України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про необґрунтованість наданої податкової консультації та зазначив, що платні виставки є одним із заходів рекламного характеру, для яких законодавець зробив виключення, пов'язавши їх оподаткування з місцем фактичного надання послуг.

Суд касаційної інстанції не може погодитися як з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову в частині визнання недійсною податкової консультації, так і з висновком суду першої інстанції про відмову в позові в цій частині, оскільки вважає їх передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.172 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

За змістом п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись до відповідача з листом від 29.08.2013, позивач просив відповідача надати податкову консультацію з урахуванням наданого проекту договору про надання послуг та акту до договору (із зазначенням конкретних найменувань робіт та послуг).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано суду проект договору про надання послуг та акту до договору із зазначенням конкретних найменувань робіт та послуг. За змістом цього договору, його предметом є цілий ряд послуг з окремою цивільно-правовою природою (в тому числі, послуги по розміщенню тексту та логотипу в каталозі виставки).

Однак, розглядаючи даний спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили надану відповідачем податкову консультацію на предмет надання відповіді з урахуванням змісту договору та відомостей, які містить акт до договору, щодо конкретних видів робіт та послуг, що мають бути надані на підставі даного договору.

Таким чином, колегія суддів не вбачає, що судами попередніх інстанцій винесено судові рішення з дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно здійснити дослідження спірної податкової консультації на предмет відповідності її змісту нормам чинного податкового законодавства та на предмет її належності суті питань, поставлених платником податку, оскільки з'ясування цих фактичних обставин справи має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2014 в частині задоволення позову та постанова Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2012 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсною та скасування податкової консультації підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2014 в частині задоволення позову та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2012 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсною та скасування податкової консультації Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 26.09.2013 № 6382/10/06-013 у даній справі скасувати та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний