Ухвала суду № 48544286, 11.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

11 серпня 2015 року м. Київ К/800/42116/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Сиротенко В.В.,

від відповідача - Боровик Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014

у справі № 816/1075/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ «Кременчукгаз» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №5068/16-03-22-01-08/03351734 від 02.12.2013, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1. пп. 139.1 ст. 139, п. 154.8 ст. 154 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 024 139,00 грн.; п.198.1 ст. 198, п. 198.3, п. 198.6 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 204 218,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 23.12.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0007782201/919, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 2 024 139,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 012 069,50 грн.; № 000779201/918, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 2 204 218,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 102 109,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, відповідачем 11.03.2014 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: № 0001012201/333, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 978 064,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 989 032,00 грн.; №0001022201/334, яким донараховано грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 2 024 609,00 грн. основного платежу та 1 012 304,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між ПАТ «Кременчукгаз» та ТОВ «Медікус» було укладено договір підряду від 14.05.2012 на виконання робіт з капітального ремонту асфальтового покриття тротуарів та пішохідних доріжок на прилеглій території ПАТ «Кременчукгаз».

Факт здійснення господарських операцій, на виконання умов даного договору, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: ліцензією ТОВ «Медікус» на виконання відповідних робіт; актами виконаних робіт; податковими накладними;. Оплата наданих послуг (виконаних робіт) підтверджується банківськими виписками з розрахункових рахунків.

Крім того, до матеріалів справи приєднані документи на підтвердження закупівлі будівельних матеріалів для виконання замовлених ПАТ "Кременчукгаз" робіт.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Кременчукгазбудсервіс" ДП "Нафта-Регіон", колегією суддів слід зазначити наступне.

Так, матеріали справи свідчать, що ТОВ "Кременчукгазбудсервіс" ДП "Нафта-Регіон" виконувало на замовлення ПАТ "Кременчукгаз" роботи з розробки та виготовлення проектно-кошторисної документації по об'єктах господарства ПАТ "Кременчукгаз"; роботи з капітального та поточного ремонту об'єктів ПАТ "Кременчукгаз".

В ході розгляду справи судами встановлено, що ТОВ "Кременчукгазбудсервіс" ДП "Нафта-Регіон" надано послуг на загальну суму 1 793 282,00 грн. (ПДВ 319 141,90 грн.), з яких до показника заниження об'єкта оподаткування віднесено 589 797,00 грн.; до збільшення балансової вартості 1 005 915,00 грн.

При дослідження документації щодо поставлених (наданих) робіт (послуг) відповідач дійшов висновку, що ТОВ "Кременчукгазбудсервіс" ДП "Нафта-Регіон" не мав можливості виконати ці роботи з огляду на відсутність основних засобів, які необхідні для їх виконання, а також, з огляду на те, що порівнянням звітів ф.1-ДФ встановив, що працівниками ТОВ "Кременчукгазбудсервіс" ДП "Нафта-Регіон", які виконували ці роботи, є працівники ПАТ "Кременчукгаз", що працювали на основному підприємстві повний робочий день.

За наведених обставин, відповідач вважає, що працівниками ТОВ "Кременчукгазбудсервіс" ДП "Нафта-Регіон" ці роботи не виконувалися, а були виконані працівниками ПАТ "Кременчукгаз", а тому відповідні показники витрат, що вплинули на об'єкт оподаткування, сформовані безпідставно і непідтверджені належними первинним документами. Аналогічно дане порушення вплинуло на формування показників податкового кредиту, а відтак, - на об'єкт оподаткування ПДВ, що призвело до заниження ПДВ на суму 352 758,21 грн.

Разом з тим, наведені доводи відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи договорами підряду на виконання робіт з капітального та поточного ремонту об'єктів ПАТ "Кременчукгаз", виготовлення науково-технічної продукції; актами здачі-приймання проектно-вишукувальної документації науково-технічної продукції та актами приймання-передачі будівельних робіт по формі КБ-2В; податковими накладними. Оплата підтверджена наданими позивачем банківськими виписками.

Також, позивачем були надані копії ліцензії ТОВ "Кременчукгазбудсервіс" ДП "Нафта-Регіон" на проведення відповідних робіт, копії дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, витяг із журналу ТОВ "Кременчукгазбудсервіс" ДП "Нафта-Регіон" реєстрації інструктажів з охорони праці.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії договорів купівлі-продажу з контрагентами, які підтверджують, що ТОВ "Кременчукгазбудсервіс" ДП "Нафта-Регіон" закуповувало обладнання та матеріали для виконання робіт; податкові накладні, видані продавцями матеріалів, що використані для ремонтних робіт; видаткові та товарно-транспортні накладні; рахунки та подорожні листи.

Стосовно взаємовідносин позивача з НАК "Нафтогаз України", відповідач дійшов висновку про завищення задекларованих витрат, що формують собівартість наданих послуг у розмірі 8 884 647,00 грн., зазначивши, що дане порушення мало вплив на формування ПДВ, призвівши до завищення податкового кредиту за листопад-грудень 2012 року у загальній сумі 1 776 929,48 грн., що були віднесені до складу податкового кредиту за двома податковими накладними, виданими постачальником газу, НАК "Нафтогаз України".

Відповідно до п.138.4 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як свідчать матеріали справи, внаслідок самостійно проведеного розрахунку податковий орган дійшов висновку про те, що підприємство у листопаді та грудні 2012 року могло понести такі витрати у розмірі не більше відповідно 271,627 тис.куб.м. та 280, 682 тис куб.м.

Однак, судами встановлено, що податковий орган застосував тільки одну методику розрахунку нормативних витрат та втрат природного газу, при цьому без урахування періоду реалізації продукції, до собівартості якої дані витрати (втрати) були включені. І вказані вище витрати є тільки витратами, розрахованими за витратами природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, методика вирахування яких затверджена Наказом Мінпаливенерго № 264 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України за № 570/7891 30.05.2003).

Проте, наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 №595 затверджено Методику визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов; наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за № 571/7892, затверджено Методику визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами; наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за № 570/7891, затверджено Методику визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження формування цифрових показників витрат та втрат природного газу позивач надав розрахунки технологічних втрат за грудень, листопад 2012 року; обсяги питомих втрат, розрахунки технологічних втрат газопроводів, які в експлуатації більше 25 років, питомі виробничо-технологічні витрати природного газу під час його транспортування, підсумкові акти виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу за грудень 2012 року (нормовані витрати 1033,288 тис. куб.м., виробничо-технологічні - 0); за листопад 2012 року (нормовані витрати 1299,959 тис. куб.м., виробничо-технологічні 0,041 тис. куб.м.).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності підстав перенесення позивачем періоду включення нормованих витрат та втрат природного газу до складу витрат.

Так, специфіка діяльності підприємства з газопостачання, яким є ПАТ "Кременчукгаз", зокрема, полягає в тому, що реалізація газу підвищується в обсягах під час опалювального сезону та зменшується за його відсутності.

Така специфіка відображена у протоколах засідання комісії по розрахункам виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу ПАТ "Кременчукгаз" за жовтень, вересень, серпень, за змістом яких, враховуючи низьку реалізацію природного газу, розраховані обсяги виробничо-технологічні витрати та нормовані втрати природного газу вирішено перенести на осінньо-зимовий період 2012-2013 років (жовтень 252,717 тис. куб.м., вересень - 235,445 тис. куб.м., серпень - 239,848 тис. куб.м.).

Враховуючи, що ці періоди в часі перебувають за межами опалювального сезону, правомірним є посилання позивача на те, що ці витрати формували собівартість продукції, від якої визнано отриманими доходи в періоді після початку опалювального сезону - листопад, грудень 2012 року в даному разі.

Зокрема, згідно протоколу засідання комісії по розрахункам виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу ПАТ "Кременчукгаз" від 03.12.2012 року, у зв'язку із початком опалювального періоду 2012 - 2013 років та великим обсягом споживання в листопаді в обсязі 11588,771 тис. куб.м, вирішено розраховані обсяги в кількості 728,010 тис. куб.м. за серпень, вересень, жовтень - додати до акту приймання -передачі газу за листопад і затвердити в кількості 1300 куб.м.; згідно протоколу за грудень 2012 року від 08.01.2012 року, у грудні місяці розраховано виробничо-технологічні витрати та нормовані втрати природного газу в кількості 1033,288 тис. куб.м.

Наведені дії не протирічать п. 138.4 ст. 138 ПК України та відповідають вимогам Наказу Мінпаливенерго України від 20.10.2006 № 394 "Про затвердження Методичних положень з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах з газопостачання та газифікації".

Таким чином, твердження відповідача про невірне формування платником витрат за рахунок невірного визначення (завищення) витрат та втрат природного газу не підтверджується матеріалами справи та спростовується наданими позивачем доказами.

Аналогічно необґрунтованим є твердження відповідача про неправомірне формування ПАТ "Кременчукгаз" податкового кредиту за рахунок операцій із закупівлі природного газу НАК "Нафтогаз України".

Так, згідно договору від 25.07.2012 № 2070-21-ВТВ, НАК "Нафтогаз України" продала ПАТ "Кременчукгаз" у період з 01 серпня по 31 грудня 2012 року природний газ у загальному обсягу 3 600,000 тис.куб.м.

Факт здійснення господарських операцій, на виконання умов вказаного договору, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема: актами приймання-передачі природного газу; податковими накладними.

Таким чином, отримавши податкові накладні, платник правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту за відповідні періоди.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль