Ухвала суду № 48544073, 13.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року м.Київ К/800/15948/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Гончар Л.Я.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» про стягнення заборгованості по перерахуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд», в якому просило стягнути заборгованість по збору на суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень - червень 2014 року в сумі 66498,49 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року, залишено без розгляду позовну заяву в частині вимог про стягнення заборгованості по перерахуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень-квітень 2014 року у розмірі 45619,40 грн. на підставі ст.ст.99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили із пропуску строку звернення до суду в частині цих вимог та відсутністю підстав для його поновлення; судами зазначено, що приписи п.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не застосовуються на спори щодо стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині залишення без розгляду позовних вимог, ухвалити нове рішення, в якому задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У касаційній скарзі позивач, з посиланням на ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зазначає, що строк позовної давності щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за січень-червень 2014 року не застосовується. Вважає застосування судами шестимісячного строку звернення до суду помилковим, зазначає про подання позову в порядку визначеному чинним законодавством України в межах встановлених строків позовної давності.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень - червень 2014 року в сумі 66498,49 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Для вказаних платників збору, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, згідно п.1 ст.2 Закон №400/97-ВР, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788-ХІІ) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-ІV).

Статтею 13 Закону №1788-ХІІ визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

- п.«а» працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;

- п.«б»-«з», зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць тощо.

Згідно п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до Закону №1058-ІV та Закону №400/97-ВР розроблена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663) (далі Інструкція).

Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до п.6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (п.6.4 Інструкції).

Як передбачено п.6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

За визначенням ст.1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, суми відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року №21-166а15.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що пенсійні фонди звертаючись до суду про стягнення заборгованості по перерахуванні сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій повинні додержуватись вимог ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, а не приписів п.15 ст.106 Закону № 1058-IV, якою передбачено, що строк позовної давності не застосовується щодо стягнення недоїмки, пені та штрафу.

Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Згідно ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по перерахуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень - квітень 2014 року на суму 45619,40 грн., суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач звернувся до суду з даним позовом 25 листопада 2014 року, поважних причин пропуску строку звернення до суду не наведено. При цьому, граничним терміном стягнення заборгованості по перерахуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій суди визначили за січень 2014 року - 26 липня 2014 року, за лютий 2014 року - 26 серпня 2014 року, за березень 2014 року - 26 вересня 2014 року, за квітень - 26 жовтня 2014 року.

Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що у позивача підстави для пред'явлення відповідних позовних вимог про стягнення з відповідача щомісячних фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій виникають з наступного дня після 25 числа в разі невиконання відповідачем свого обов'язку по добровільному внесенню до Пенсійного фонду України зазначених в повідомленні місячних сум таких витрат.

Отже, граничними термінами пред'явлення позову про стягнення заборгованості по сплаті витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є: за січень 2014 року (при обов'язку підприємства сплатити до 25 лютого 2014 року) - 26 серпня 2014 року, за лютий 2014 року (строк сплати до 25 березня 2014 року) - 26 вересня 2014 року, за березень 2014 року (строк сплати до 25 квітня 2014 року) - 26 жовтня 2014 року, за квітень 2014 року (строк сплати до 26 травня 2014 року) - 26 листопада 2014 року.

З урахуванням подання позову 25 листопада 2014 року строк звернення з вимогами про стягнення заборгованості по сплаті витрат за квітень 2014 року позивачем не пропущений, залишенню без розгляду підлягають вимоги за січень-березень 2014 року на суму 34214,55 грн.

Відповідно до ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року скасувати.

Увалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року змінити, резолютивну частину викласти в наступній редакції:

«Залишити без розгляду позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» в частині вимог про стягнення заборгованості по перерахуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень-березень 2014 року у розмірі 34214,55 грн.»

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді