Ухвала суду № 48543877, 04.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2015 року м. Київ К/800/36359/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Карася О.В., Костенка М.І.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року

у справі №2а-3619/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіпан» (надалі - ТОВ «Сіпан»)

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київській області Державної податкової служби (надалі - Фастівська ОДПІ Київській області ДПС)

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

У серпні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2011 року №0000232301, №0000242301, №0000222301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Фастівської ОДПІ Київській області ДПС від 26.07.2011 року №0000232301, №0000242301, №0000222301.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Сіпан» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року, про що складено акт №247/36/2301-32981239 від 12.07.2011 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем: п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.2.5, п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.9.2 ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 24905,00грн.; п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було завищено залишок від'ємного значення (р.26 податкової декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 946281,00грн.

За наслідками проведеної перевірки та апеляційного оскарження Фастівською ОДПІ Київській області ДПС були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.07.2011 року: №0000232301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2163466,25грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 432693,25грн.; №0000242301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на подану вартість у розмірі 31131,25грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 6226,25грн.; №0000222301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 71982,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі - 17995,50грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Як вбачається з акту перевірки та встановлено судами попередніх інстанцій, під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.6 декларації «інші доходи», крім визначених у 01.1-01.5» за ІІІ квартал 2009 року та завищення задекларованих доходів за ІV квартал 2009 року, за І- ІV квартали 2010 року.

До зазначених висновків податковий орган дійшов на підставі того, що позивачем у декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року в рядку 01.6 «Коригування валових доходів» - «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» до складу загальної суми врахована сума податкового зобов'язання, яка самостійно визначена платником податків у податковій декларації як помилково включена до складу валового доходу за 2009 року.

Вказане податкове зобов'язання вважається узгодженим з дати подання такої податкової декларації , а саме з 09.02.2010 року.

Тобто, позивач , в податковому періоді за 1 квартал 2010 року самостійно виявив помилки у зазначених показниках поданої раніше податкової декларації за 2009 рік.

Під час розгляду справи судом першої інстанції ухвалою від 17.11.2011 року сторони були зобов'язані були скласти акт звірки валових доходів суб'єкта господарювання за І півріччя 2009 року.

Дослідивши результати проведеної звірки суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дані основних показників за І півріччя 2009 року враховані позивачем у загальній податковій декларації за 2009 рік.

Також, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2012 року по справі була призначена судово-економічна експертиза.

На розгляд експерта були поставлені, зокрема, наступні питання: чи відповідає даним бухгалтерського обліку ТОВ «Сіпан» розрахункове значення рядку 01.1 та рядку 01.6 декларації з податку на прибуток, вказане в Акті звірки валових доходів ТОВ «Сіпан» за І-ше півріччя 2009 року; чи правомірно відображено ТОВ «Сіпан» коригування валового доходу у податковій декларації з податку на прибуток за І-й квартал 2010 року.

За результатами проведеної експертизи був складений висновок №4436/12-45 від 11.12.2012 року з якого вбачається, що розрахункове значення коригування валового доходу у податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 року відповідає даним бухгалтерського обліку ТОВ «Сіпан» і підприємством обґрунтовано уточнені показники і зазначені у складі податкової декларації за наступний податковий період, а саме І квартал 2010 року відповідає даним бухгалтерського обліку ТОВ «Сіпан».

Відповідно до ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бутті оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок. якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Отже, враховуючи зазначені норми права, обставини справи та експертний висновок, сули попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо необґрунтованості тверджень податкового органу про віднесення до складу валових доходів за І квартал 2010 року показників податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2009 року.

Також, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що загальними зборами учасників (протокол №10) прийнято нову редакцію Статуту зі зміною розміру статутного фонду. Зміни зареєстровано 16.07.2009 за №13501050017000465.

Статутний капітал позивача розподілений між учасниками на частки, а саме, частка у розмірі 99,9% Статутного капіталу (29970,00тис.грн.) належить ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд»; частка у розмірі 0,1% Статутного капіталу належить ТОВ «Лафарж наповнювачі та бетон» (30,0тис.грн.).

За період з 01.07.2009 по 24.02.2010 учасниками Товариства до Статутного фонду були внесені вклади, які, відповідно до п.п.4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валового доходу.

Нова редакція Статуту була зареєстрована позивачем 26.03.2010 року.

Як вбачається з акту перевірки, під час її проведення, податковим органом було встановлено, що згідно наданого в ході перевірки журналу проводок за 01.07.2009р.- 31.03.2011р. по рах.46, за період з 16.07.2009р. по 25.03.2010р. всього внесено до статутного фонду 28910655,92грн., в т.ч. ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» - 28784798,20грн., ТОВ «Лафарж Наповнювачі та бетон» - 32157,72грн.

На підставі зазначеного, податковий орган дійшов висновку, що станом на 25.03.2010р. до статутного фонду внесено на 1360655,92грн. більше ніж затверджено в редакції статуту від 16.07.2009р.

Крім того, оскільки рішення позивача про зміни розміру статутного капіталу внесено до державного реєстру 26.03.2010р. №135010500120000465, контролюючий орган дійшов висновку, що кошти які надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Сіпан» від ТОВ «Лафарж Наповнювачі та бетон» 28.08.2009 в сумі 4658,00грн. і ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд» в загальній сумі 1355998,00грн. - це безповоротна фінансова допомога.

Разом з тим, під час розгляду справи судом першої інстанції представником позивача було надано суду копію банківської виписки по рахунку ТОВ «Сіпан» в АКБ «Сітібанк», згідно якої 27.08.2009р. компанією «Лафарж наповнювачі і бетон» Польща було здійснено оплату до статутного капіталу ТОВ «Сіпан» у розмірі 4025,25доларів СІ1ІА, що по курсу НБУ на дату отримання даних коштів (7,989грн. за 1дол.США) становило 32157,72грн.

Тобто, згідно з даними протоколу загальних зборів від 02.07.2009р. сума у розмірі 4025,25дол.США була зобов'язанням компанії «Лафарж наповнювачі та бетон» Польща щодо внесення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу позивача.

На підтвердження даних операцій під час перевірки податковому органу були надані оборотно-сальдова відомість по рах.40 за 2009 рік, картка рах.40 по учаснику Лафарж Крушива («Лафарж наповнювачі та бетон» Польща) за 2009 рік, оборотно-сальдова відомість по рах.46 за 2009 рік, картка рах.46 по учаснику Лафарж Крушива («Лафарж Крушива і бетон» Польща) за 2009 рік.

Також, відповідно до матеріалів справи, протоколом загальних зборів ТОВ «Сіпан» №12 від 24.02.2010р. учасниками підприємства прийнято рішення про збільшення статутного капіталу підприємства на 15000тис.грн.

Отже, враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оскільки кошти в розмірі 1355998,00грн. у якості внеску до статного капіталу до моменту державної реєстрації нової редакції статуту ТОВ «Сіпан», відображено в податковому обліку вказаної суми саме як внесок до статного капіталу (а не як фінансової допомоги) і державна реєстрація нової редакції статуту ТОВ «Сіпан» (як юридична підстава для такого відображення) відбулися у лютому - березні 2010 року, тобто в межах одного податкового періоду (кварталу), що ніяк не вплинуло на розмір зобов'язань підприємства по оплаті податку на прибуток за результатами І кварталу 2010 року.

Також, під час проведення перевірки, податковий орган дійшов висновку, що позивачем були завищені валові витрати у сумі 966486,00грн. у зв'язку з віднесенням до них платежів за користування надрами у відповідні періоди.

Відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не зазначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених цим Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених пп. 5.3.5 цієї статті.

Статтею 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що до природних ресурсів загальнодержавного значення належать, зокрема, корисні копалини, за винятком загальнопоширених. Тобто плата за користування надрами є складовою збору за спеціальне використання природних ресурсів, при цьому згідно з частиною першою ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» збір за спеціальне використання природних ресурсів належить до загальнодержавних зборів.

Отже, плата за користування надрами в складі збору за спеціальне використання природних ресурсів включається до складу валових витрат платника податку на підставі пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 9.1 статті 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що будь-які витрати на розвідку (дорозвідку), облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за винятком витрат, передбачених у пп. 5.2.16 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, які стосуються витрат, пов'язаних з розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням нафтових та газових родовищ) включаються до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації.

Відповідно до п.9.2 ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким делеговано Кабінету Міністрів України встановлювати перелік витрат, що включаються до окремої групи витрат платника податку, постановою Кабінетом Міністрів України від 04.02.98 р. №118 затверджено перелік витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації.

Цією постановою передбачено, що до витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (включаючи будь-які нафтові чи газові свердловини), що підлягають включенню до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), відносяться, зокрема, платежі за користування надрами відповідно до Кодексу України про надра.

Викладене вище вказує на те, що до податкового обліку платежів за користування надрами при розвідці (дорозвідці) та облаштуванні будь-яких родовищ (запасів) корисних копалин застосовуються спеціальні норми, які мають пріоритетність над загальними.

Таким чином, витрати на сплату платежів за користування надрами при видобуванні корисних копалин включаються до складу валових витрат платника податку на підставі п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а витрати на сплату платежів за користування надрами при розвідці (дорозвідці) та облаштуванні будь-яких родовищ (запасів) корисних копалин належать до окремої групи витрат та підлягають амортизації відповідно до ст.9 зазначеної норми права.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем була надана копія Спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 року №3635 у графі «Вид користування надрами» зазначено видобування.

Отже, як вбачається з викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оскільки позивачем здійснюються роботи по видобуванню корисних копалин, витрати, пов'язані зі сплатою коштів за користування надрами, віднесені позивачем до валових правомірно.

Крім того, на думку податкового органу, позивачем було збільшено валові витрати на розкривні роботи у відповідній сумі у декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року.

Як вбачається з акту перевірки до зазначених висновків суб'єкт владних повноважень дійшов на підставі пояснення головного бухгалтера ТОВ «Сіпан» ОСОБА_1 відповідно до якого витрати у спірній сумі - це залишкова вартість розкривних об'єкту «Розкривних робіт», яка була помилково віднесена до складу валових витрат.

Разом з тим, під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що сума коригувань у спірному розмірі це залишкова вартість об'єкту «Розкривних робіт», яка з метою фінансового обліку була визнана позивачем як нематеріальний необоротний актив, який підлягає амортизації у відповідності до обсягу видобутих корисних копалин (виробничий метод).

Суб'єктом господарювання було прийнято рішення щодо визначення об'єкту «Розкривні роботи» як нематеріального активу, який підлягає амортизації з метою податкового обліку починаючи з 01.04.2011 року і, з метою уникнення подвійного включення вартості розкривних робіт до складу податкових витрат підприємства, провів у податковому обліку коригування суми валових витрат підприємства шляхом зменшення валових витрат на залишкову вартість об'єкту «Розкривні роботи», яка і складає спірну суму.

Згідно ст.6 підрозділу 4 розділу XX ПК України для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 1 квітня 2011 року.

Отже, як вбачається з вищезазначеного, висновки судів попередніх інстанцій щодо визнання недійсним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.07.2011 року №0000232301 є обґрунтованими та відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.07.2011 року №0000242301 та №0000222301, слід зазначити наступне.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем, у перевіряємому періоді, завищений розмір податкового кредиту на суму 899449,00грн., в зв'язку з тим, що ТОВ «Сіпан» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у більш пізні періоди, ніж виписані податкові накладні постачальників, без надання додаткових підтверджень, які передбачені Законом України «Про податок на додану вартість». Таким підтвердженням, на думку відповідача, повинні бути листи з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначеним на ньому відбитку календарного поштового штемпеля.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Слід зазначити, що податковим органом не оскаржуються розмір суми податку на додану вартість у складі ціни товарів, сплаченої позивачем своїм контрагентам у попередніх звітних періодах та не заперечується факт придбання позивачем товарів з метою їх використання позивачем у своїй господарській діяльності і в оподаткованих операціях.

Отже, враховуючи вищезазначені норми права та наявність у позивача належним чином оформлених відповідних податкових накладних, позивачем правомірно сформоване від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податковий кредит.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Карась

____ М.І. Костенко