Ухвала суду № 48543870, 04.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2015 року м. Київ

К/800/27762/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Карася О.В., Костенка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року

у справі №826/17093/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМД Трейдінг Україна» (надалі - ТОВ «АМД Трейдінг Україна»)

до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (надалі - МГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування ВП)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень МГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування ВП №0000413720 та №0000403720 від 24.09.2013р.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За наслідками останнього перегляду, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.03.2015р. у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015р. та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.03.2015р.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «АМД Трейдінг Україна» зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «АМД Трейдінг Україна» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за 2010-2012 роки, про що складено акт №1050/40-50/37-20/20027449 від 29.08.2013р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185, п. 198.3, 198.4, п 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення з податку на додану вартість;

- п.1.8 ст.1, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

За наслідками цієї перевірки МГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування ВП прийнято податкові повідомлення-рішення №0000403720 від 24.09.2013р., згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у відповідному розмірі та №0000413720 від 24.09.2013р., згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та від'ємного значення слугував висновок податкового органу про те, що позивач неправомірного сформував податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Дельфа-М», ФОП «ОСОБА_1», ТОВ «СП «Декла» , ФГ «Агро-2005», ТОВ «Ценфінторг-Юг», ТОВ «АГРО-ПЕТРОЛІУМ», ТОВ «Андор», ТОВ «Укрторгмед», ПП «Адріатика-Н», ТОВ «Агролідер-2009», ТОВ «СП «Агродім», ФГ «Лукра», ФГ «Антар» щодо поставки насіння соняшника, ячменю, пшениці, з огляду на відсутність доказів реального виконання вказаних поставок.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючі позовні вимоги, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Як визначено у п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом абз.«а» п.п.7.7.2 п.7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Аналогічні норми визначено і чинним з 01.01.2011р. ПК України.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності виконання умов укладених договорів купівлі-продажу із згаданими раніше контрагентами позивачем було надано їх копії, податкові накладні, акти надання послуг, видаткові накладні, складські квитанцій на зерно, картки аналізу, товарно-транспортні накладні.

Податковий кредит позивача сформований на підставі отриманих від контрагентів позивача податкових накладних у звітних періодах, що підтверджують відповідні податкові декларації з додатками №5.

Розрахунки за придбаний товар здійснювалися позивачем у безготівковій формі та підтверджується платіжними виписками.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Наявність незначних недоліків при заповненні товарно-транспортних накладних водіями експедиторами (найнятими контрагентами) не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків, яким у даному випадку є позивач. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що карантинні сертифікати та сертифікати якості не є документом первинного обліку.

Згідно ст. 46 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі «погашено». Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, після видачі зерна позивачу, у зв`язку з його подальшим експортом, оригінал складської квитанції був зданий зерновому складу (ТОВ «Асті Варваровський Елеватор», ВАТ «Заліське хлібоприймальне підприємство», «Березівський елеватор», ТОВ «Еколінія» та інші), де і було проставлено відмітку «погашено».

Позивачем надано відповідні складські квитанції з відміткою «погашено».

Посилання податкового органу на ряд актів контрагентів про неможливість проведення зустрічної звірки, обґрунтовано не взято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки звірка фактично не проводилась і обставини щодо вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались, а при перевірці та звірці господарські операції саме з позивачем податковим органом не досліджувались.

Поряд з цим, слід також зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Підсумовуючи викладене судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування спірних податкових повідомлень-рішень

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Карась

____ М.І. Костенко