Ухвала суду № 48541189, 11.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 р. Справа № 142418/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сапсан-сервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року у справі за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Сапсан-сервіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Сапсан-сервіс», у якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 8 178,57 грн. та пеню в сумі 45, 10 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ПП «Сапсан-сервіс» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пл. Маланюка,6, м. Львів, код ЄДРПОУ 38008294) заборгованість в сумі 8 223, 67 грн. Постанова мотивована тим, що відповідачем не надано доказів працевлаштування працівника-інваліда та не повідомлено службу зайнятості про вакантні робочі місця для інвалідів.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення, просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано, що згідно установчих та дозвільних документів ПП «Сапсан-сервіс» здійснює господарську діяльність, пов'язану з реалізацією товарів та послуг, що мають спеціальний статус (продаж, обмін, зберігання, транспортування вогнепальної та холодної зброї, інших супутніх до основного виду товарів, боєприпасів, засобів особистої охорони та безпеки юридичних та фізичних осіб тощо), що передбачає певні спеціальні вимоги до працівників підприємства.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною третьою статті 18 Закону України № 875-ХII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-XII підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Тобто, законом на підприємство покладено обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи, перелічені в ч. 1 ст. 8 Закону, а ті, в свою чергу, зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

При цьому порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій згідно ч.2 цієї статті тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХII, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу,встановленого ч.1 ст. 19 цього Закону.

Судом встановлено, що 25.04.2012 року Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів проведено виїзну планову перевірку виконання ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Приватним підприємством «Сапсан-сервіс», про що складено акт. Перевіркою встановлена середньооблікова кількість штатних працівників у 2011 році на підприємстві 14 осіб, при цьому до їх числа особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, не входять. Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-ХII, становить 1 особу.

При цьому, звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", ПП «Сапсан-сервіс» щомісячно не подавались.

Крім того, відповідачем не подавався звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік форми № 10-ПІ, про що позивачем складено протокол.

На основі документів бухгалтерського обліку позивачем встановлено, що фонд оплати праці штатних працівників у 2011 році становив 229 000 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 16 357, 14 грн.

За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування ПП «Сапсан-сервіс» нараховано 8 178, 57 грн. адміністративно - господарських санкцій. Строк сплати заборгованості за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році закінчився 15.04.2012 року, у зв'язку з чим згідно ч. 2 ст. 20 Закону 875-ХII, Порядку нарахування пені та її сплати, розрахунку одноденного розміру пені з врахуванням ставки Національного банку України позивачу нарахована пеня, яка виникла за період з 16.04.2012 року по 07.05.2012 року (по дату звернення до суду з адміністративним позовом) за несвоєчасну сплату таких санкцій в сумі 45, 10 грн.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Оскільки ПП «Сапсан-сервіс» неналежним чином виконало покладений на нього Законом № 875-ХІІ обов'язок щодо надання відповідним державним органам необхідної для працевлаштування інвалідів інформації, тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є правомірним.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 28 січня 2014 року (справа № 21-476а13), а відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Оскільки ПП «Сапсан-сервіс» самостійно в строк до 15 квітня 2012 року не сплатило адміністративно-господарські санкції, що на момент звернення до суду з адміністративним позовом спричинило порушення термінів їх сплати на 22 дні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені в сумі 45, 10 грн.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сапсан-сервіс» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року у справі № 2а-4157/12/1370 за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Сапсан-сервіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л. Я. Гудим

В. В. Святецький

Повний текст ухвали виготовлений 12.08.2015 року.