Постанова № 48540398, 14.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2015 року № 826/11337/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж»

до

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві

про

скасування податкової вимоги від 11.03.2015 №1643-23

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Трест «Київелектромонтаж» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про скасування податкової вимоги відповідача від 11 березня 2015 року № 1643-23.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/11337/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02 липня 2015 року.

В судовому засіданні 02 липня 2015 року позивач підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що контролюючим органом на адресу Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» направлено податкову вимогу від 11 березня 2015 року № 1643-23 на суму 42227,86 грн.

Підставою для формування оскаржуваної податкової вимоги стала несплата позивачем узгоджених податкових зобов’язань за наслідками подання декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 19 лютого 2015 року.

Позивач не погоджується з винесеним рішенням контролюючого органу, оскільки заборгованість по узгодженим податковим зобов’язання зі сплати орендної плати з юридичних осіб у позивача відсутня, що підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем; податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Приписами статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів; сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Матеріали справи свідчать, 19 лютого 2015 року позивачем засобами електронного зв’язку подано звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

У рядку 2.2 вказаної декларації визначено:

- графа 3 - площа земельної ділянки, за яку має бути сплачена орендна плата – 405,57 кв.м.;

- графа 4 – нормативна грошова оцінка одиниці площі щодо цієї ділянки, що використовується при розрахунку нормативної грошової оцінки всієї ділянки – 1288,09 грн.;

- графа 5 – ставка податку у вигляді 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відтак, позивачем у графі 9 визначено річну суму орендної плати, яка підлягає сплаті за даними платника у сумі 522411,00 грн. (504,57 * 1288,09 = 522410,66 грн.).

Однак, виявивши технічну помилку при проведенні розрахунку щодо визначення річної суми орендної плати, яка підлягає сплаті за даними платника, позивачем 06 травня 2015 року подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), відповідно до якої в графі 9 – визначено розмір річної орендної плати у сумі 15672, 35 грн. (504,57 * 1288,09 = 522410,66 грн.; 3/100 * 522411,00 грн. = 15672, 35 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Однак, 11 березня 2015 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві сформовано податкову вимогу № 1643-23, з якої вбачається, що станом на 11 березня 2015 року сума податкового боргу платника податків - позивача становить 42227,86 грн., у тому числі з податку – орендна плата з юридичних осіб (код бюджетної класифікації 18010600) - в сумі 42227,86 грн.

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання; податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Приписами пункту 59.5 Податкового кодексу України, визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення; у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до статті 59, статті 60 Податкового кодексу України, розроблений Порядок направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, що визначає механізм формування, надсилання, вручення та відкликання податкових вимог органами доходів і зборів (затвердженийнаказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.13 №576, зареєстрований в Мінюсті 31.10.13 за №1840/24372, далі Порядок- №576). Форма податкової вимоги для платника податків - юридичної особи наведена в додатку 1 до цього Порядку. За змістом вказаної форми податкової вимоги назва податку, збору, узгоджене грошове зобов'язання за яким становить суму податкового боргу, відповідний код бюджетної класифікації є обов'язковим реквізитом податкової вимоги.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку №576 податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки; платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки; платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки; платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки.

Враховуючи наведене, з огляду на приписи пункту 59.5 статіт 59 Порядок направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, суд зазначає, що підставою для формування податкової вимоги є факт несплати платником податків суми узгодженого грошового зобов'язання з певного податку, збору, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, при цьому сформована та надіслана платнику податків податкова вимога має містити вказівку не лише на факт наявності податкового боргу та його розмір, а й вказівку на назву податків, зборів, узгоджені грошові зобов'язання за якими набули статусу податкового боргу, та відповідні коди бюджетної класифікації.

Позивачем, на спростування доводів контролюючого органу надано докази сплати орендної плати за землю, у відповідності до уточненої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), а саме платіжні доручення від 27 лютого 2015 року № 9181 на суму 23773,66 грн., від 30 березня 2015 року № 9376 на суму 23773,66 грн., від 30 квітня 2015 року № 9671 на суму 23773,66 грн., від 29 травня 2015 року № 9807 на суму 23773,66 грн.

Однак, під час розгляду справи, судом встановлено, що у вказаних деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) позивачем визначено інші земельні ділянки, які підлягають оподаткування.

З наданої відповідачем картки облікового рахунку Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» вбачається періодичність сплати орендної плати з юридичних осіб, однак платіжних доручень, на підтвердження проведення зазначених платежів та їх своєчасність, позивачем суду не надано.

У свою чергу, контролюючим органом зазначено, що незважаючи на подання позивачем уточнюючої декларації, якою останній зменшив суму орендної плати з юридичних осіб, повне погашення заборгованості не відбулось.

Проаналізувавши вказані доводи відповідача, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржувана податкова вимога № 1643-23 винесена контролюючим органом 11 березня 2015 року без урахування уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 06 травня 2015 року.

У зв’язку з чим, аміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Також, положеннями постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Так, суд також не може собою підміняти податковий орган та самостійно визначати суму грошового зобов'язання.

Враховуючи, що суд не може перебирати на себе функції контролюючого органу і самостійно виконувати перерахунок податкової вимоги без наявності належної інформації, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 11 березня 2015 року № 1643-23.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, 67 код ЄДРПОУ 04012750) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник