Ухвала суду № 48540260, 05.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

05 серпня 2015 року м. Київ № 826/13855/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Аблова Є.В., судді Федорчука А.Б., судді Шулежка В.П., при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України за участю третіх осіб - Державної адміністрації залізничного транспорту України, Кабінету Міністрів України, ОСОБА_2 про скасування наказу №253 від 07.07.2015 р.,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України за участю третіх осіб - Державної адміністрації залізничного транспорту України, Кабінету Міністрів України, ОСОБА_2 про скасування наказу №253 від 07.07.2015 р.

В судовому засіданні представником третьої особи - Державної адміністрації залізничного транспорту України заявлено клопотання про закриття провадження у справі з підстав того, що позовна заява позивача взагалі не може розглядатись в судах України, оскільки згідно ст. 55 Конституції України підлягають судовому захисту лише права та свободи людини, в той час як позивач не зазначила яким чином її права та законні інтереси порушує оскаржуваний наказ.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував щодо закриття провадження у справі.

Вирішуючи дане клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно ч.2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №781/11/13-10 від 01.06.2010 р. «Щодо застосування окремих норм матеріального права під час розгляду адміністративних справ» нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

З'ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Крім того, щоб позивачу був наданий судовий захист, суд має встановити наявність порушеного права. При чому обов'язок щодо доказування факту наявності порушеного права покладається на позивача.

Суд також звертає увагу, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст.6 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що позивач дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких він просить і це право, свобода чи інтерес порушені у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, встановлення судом відсутності порушеного права позивача у спірних правовідносинах є підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Частиною 2 ст. 157 КАС України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Виходячи з наявних матеріалів справи, заслухавши думку представників сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, оскільки позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п.1 ч.2 ст.17, п.1 ч.1 ст.157, ст. 160 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні клопотання представника Державної адміністрації залізничного транспорту України про закриття провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Аблов Є.В.

Суддя Федорчук А.Б.

Суддя Шулежко В.П.