Рішення № 4854003, 02.09.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.09 Справа № 13/236

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Візир», с. Муратово Луганська область

про стягнення 64 797 грн. 44 коп.

Суддя Яресько Б.В.

Представники:

від позивача

не прибув;

від відповідача

не прибув.

У засіданні брали участь:

секретар судового засідання Чорна І.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення 34 780 грн. 13 коп. основного боргу, 17 699 грн. 99 коп. курсової різниці, 3 478 грн. 01 коп. штрафу, 4 550 грн. 95 коп. пені, 567 грн. 15 коп. 3 % річних, втрат від інфляції 3 721 грн. 21 коп.

01.09.2009 р. від позивача надійшла телеграма з клопотанням про перенесення розгляду справи на іншу дату.

З врахуванням спливу встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строку розгляду спору зазначене клопотання судом відхиляється.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ, що 22 січня 2008 року між сторонами по справі був укладений договір купівлі-продажу № 12-100-Р0Б0 насіння (надалі - Договір).

20.03.2008 р. на виконання умов Договору за видатковою накладною № 62/0000060 позивач передав відповідачу товар на суму 79 373 грн. 88 коп. Факт одержання товару підтверджується довіреністю на одержання ТМЦ серії НБВ № 031739.

Відповідно до п. 5.3. Договору, відповідач був зобов’язаний повністю оплатити товар в строк до 01.11.2008 р.

Відповідач товар оплатив частково в сумі 10 000 грн. 00 коп.

Крім того частину товару відповідач повернув позивачу, а саме:

за накладною № 3 від 18.02.2009 р. на суму 3 874 грн. 50 коп.;

за накладною № 5 від 05.03.2009 р. на суму 30 719 грн. 25 коп.

Таким чином, вартість одержаного але неоплаченого відповідачем товару за договором купівлі-продажу № 12-100-Р0Б0 становить 34 780 грн. 13 коп.

Згідно додатку № 1 до договору, у випадку зміни курсу долара США на момент оплати, відповідач зобов’язаний сплатити курсову різницю, яка згідно розрахунку позивача станом на 18.05.2009 р. становить 17 699 грн. 99 коп.

Відповідно до п. 8.3. Договору, за прострочення оплати відповідач зобов’язаний сплатити штраф в розмірі 10 % від суми неоплаченого товару та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Сума штрафу становить 3 478 грн. 01 коп., сума нарахованої позивачем пені за період з 01 листопада 2008 року по 18 травня 2009 р. становить 455 грн. 95 коп.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 34 780 грн. 13 коп. основного боргу, 17 699 грн. 99 коп. курсової різниці, 3 478 грн. 01 коп. штрафу, 4 550 грн. 95 коп. пені, 567 грн. 15 коп. та 3 % річних, втрати від інфляції 3 721 грн. 21 коп. нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач заперечень проти позову, або доказів оплати боргу суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем зобов’язання по оплаті боргу в сумі 34 780 грн. 13 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення 34 780 грн. 13 коп. основного боргу, 17 699 грн. 99 коп. курсової різниці, 3 478 грн. 01 коп. штрафу, 567 грн. 15 коп. 3 % річних, втрат від інфляції 3 721 грн. 21 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлена вимога щодо стягнення пені в сумі 4 550 грн. 95 коп. нарахованої за період з 01 листопада 2008 року по 18 травня 2009 р.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З врахуванням того, що позивач нарахував пеню в порушення положень ст. 232 Господарського кодексу України за період більш ніж шість місяців вимога щодо її стягнення підлягає задоволенню частково в сумі 4 135 грн. 56 коп., в решті слід відмовити.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 643 грн. 82 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 310 грн. 43 коп., в решті на позивача.

Згідно з п. 1 ст. 8. Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сплачене державне мито підлягає частковому поверненню у разі внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чиним законодавством.

У відповідності з вимогами ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” розмір державного мита по майновим спорам становить 1% від ціни позову, але не менш 6 та не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто не менш 102 грн. та не більш 25500 грн.

Ціна позову складає 64 797 грн. 44 коп. Позивач державне мито сплатив в сумі 651 грн. 00 коп., тоді як слід було 647 грн. 97 коп.

З огляду на вищенаведене, позивачу слід повернути 3 грн. 03 коп.

Керуючись ст. 44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Візір», Луганська область, Новоайдарський район, село Муратове, провулок Сосновий, б. 7А, ідентифікаційний код 30887897, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма», м. Київ, пр. Мінський, 4, ідентифікаційний код 33937992 –34 780 грн. 13 коп. основного боргу, 17 699 грн. 99 коп. курсової різниці, 3 478 грн. 01 коп. штрафу, 567 грн. 15 коп. 3 % річних, втрат від інфляції 3 721 грн. 21 коп., 4 135 грн. 56 коп. пені, державне мито у сумі 643 грн. 82 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 310 грн. 43 коп., наказ видати.

3. В решті вимог відмовити.

4. Повернути з державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вассма», м. Київ, пр. Мінський, 4, ідентифікаційний код 33937992 зайве сплачене державне мито у сумі 3 грн. 03 коп.

Повернення державного мита здійснити на підставі даного рішення, засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Б.В. Яресько