Постанова № 48539940, 13.08.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"13" серпня 2015 р. № 820/7235/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.2015 р. Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області;

2. відшкодувати Позивачу судові витрати за рахунок коштів Державного бюджету України.

В обґрунтування позову зазначено, що Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з додатковою відповідальністю «Новоіванівський цукровий завод», за результатами якої складено Акт від 02.02.2015 р. № 60/20-20-22-08/00373178 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю «Новоіванівський цукровий завод» (код за ЄДРПОУ 00373178) по взаємовідносинах з ТОВ «Спецхімпостачання», ТОВ «НТО Альтера» за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р.

Згідно з висновками Акту перевірки, Відповідачем були встановлені порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, які призвели до заниження податку на додану вартість на загальну суму 11 495 грн.

18.02.2015 р. на підставі Акту перевірки Відповідачем видано податкове повідомлення-рішення № 0000142200, яким Позивачу визначено податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 17 242,50 грн., у тому числі:

- 11 495,00 грн. - за основним зобов'язанням;

- 5 747,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення від 18.02.2015 року № 0000142200 незаконним та таким, що суперечить чинному законодавству України.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що повідомлення-рішення від 18.02.2015 року № 0000142200 є законним та винесено в межах чинного законодавства України.

Судом встановлено, що працівниками Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена перевірка документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з додатковою відповідальністю «Новоіванівський цукровий завод» (код за ЄДРПОУ 00373178) по взаємовідносинах з ТОВ «Спецхімпостачання», ТОВ «НТО Альтера» за період з 01.08.2014 р. по 31.08.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 02.02.2015 р. № 60/20-20-22-08/00373178 яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), які призвели до заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 11 495 грн.

18.02.2015 р. на підставі Акту перевірки Відповідачем видано податкове повідомлення-рішення № 0000142200 (далі - Рішення), яким позивачу визначено податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 17 242,50 грн., у тому числі:

- 11 495,00 грн. - за основним зобов'язанням;

- 5 747,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення. Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду повторної скарги від 24.06.2015 р. № 13192/6/99-99-10-01-01-25 у задоволенні скарги відмовлено, рішення залишено без змін.

Суд зазначає, що підставою для вище зазначених висновків відповідача є його посилання в акті перевірки на ту обставину, що згідно даних бази співставлення АІС Податковий блок по ТОВ «Спецхімпостачання» декларує податковий кредит згідно податкової декларації № 9054202027 від 22.09.2014 року на суму 62744,76 грн., в свою чергу постачальник ПАТ «Кримський содовий завод» в серпні не задекларував зобов'язання, виходячи з вище наведеного ці факти свідчать про нереальність господарської операції; по ТОВ «НТО Альтера» ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС м. Києва, за серпень 2014 року до складу податкового кредиту включено суми ПДВ - 5308807 грн. кількість працюючих 8 осіб, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, основні засоби згідно фінансового звіту №9090255697 поданого до податкових органів від 10.02.2014року складає 26,8 тис грн. Що свідчить про не достатнє матеріальне забезпечення для здійснення господарської діяльності. Враховуючи вище наведене, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 15.08.2014 р. між Позивачем (покупець) і ТОВ «Спецхімпостачання» (постачальник) укладено Договір поставки № 150814/1 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати покупцю у власність соду кальциновану технічну марки Б в мішках по 50 кг. Додатком № 1 до Договору визначено істотні умови поставки, а саме: кількість товару - 16 тон, ціна - 4100 грн. з ПДВ за 1 тону тощо.

Серед іншого, сторони домовилися, що поставка товару відбувається на умовах DDP - склад Покупця.

Відповідно до умов DDP поставка вважається здійсненою, коли товар надано у розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження у названому місці призначення. Тобто Позивач як покупець товару у даному випадку не є учасником логістичного процесу, а отже для нього не має значення, чиїм саме транспортом здійснюється доставка товару за Договором.

Реальність придбання Позивачем соди кальцинованої підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами, що відображено в Акті перевірки.

Факт одержання товару за Договором підтверджується видатковою накладною № РН-0000176 від 27.08.2015 р.

Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 27.08.2014 р. № 86.

Податковий кредит за Договором було сформовано на підставі належним чином оформленої податкових накладної від 27.08.2014 р. № 221, виданої за першою подією - фактом відвантаження товару. Податкова накладна 3 221 зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується відповідним витягом.

Факт оплати одержаного за Договором товару платіжним дорученням № С8-1924 від 05.09.2014 р. на суму 65 600,00 грн. підтверджується банківською випискою.

Прийняття соди на зберігання на склад підтверджується актом приймання від 27.08.2014 р.

Суд зазначає, що зауважень до якості складання первинних документів Акт перевірки не містить.

Щодо використання придбаної соди кальцинованої у господарській діяльності, судом встановлено, що в акті списання зазначено, що сода спрямовується на використання у виробництві.

Позивач є підприємством, яке займається переробкою цукрових буряків і виробництвом цукру (цукроварінням).

В процесі цукроваріння в обладнанні виробничого комплексу утворюється накип, очищення якого необхідне для забезпечення нормальної роботи обладнання. Для очищення накипу використовується сода.

Придбану у ТОВ «Спецхімпостачання» кальциновану соду використано саме для виварювання корпусів випарної станції заводу після виробничого сезону 2014 р.

На підтвердження факту використання соди у власній господарській діяльності Позивач надав розрахунок кількості соди по корпусах випарної установки, необхідної для виварювання корпусів після виробничого сезону 2014 р..

Розрахунок зроблено з додержанням пп. 4.8.6.5.1 Правил ведення технологічного процесу виробництва цукру з цукрових буряків (правила усталеної практики 15.83-37-106:2007).

Характеристики корпусів випарювальної установки міститься також у короткому технічному паспорті заводу, пункт 5.24.

Оскільки основним видом діяльності Позивача за КВЕД є виробництво цукру, кальциновану соду використано безпосередньо для забезпечення основної діяльності Позивача.

В бухгалтерському обліку господарська операція з придбання і використання соди кальцинованої відображена Позивачем наступним чином:

- дебет 20 і кредит 631 - оприбуткування;

- дебет 641 і кредит 631 - відображення податкового кредиту;

- дебет 631 і кредит 311 - сплачено за товар;

- дебет 23 і кредит 20 - списано на потреби господарства.

Також судом встановлено, що 19.06.2014 р. між Позивачем (покупець) і ТОВ «НТО АЛЬТЕРА» (постачальник) укладено Договір поставки № 10/0614/17 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати покупцю у власність продукцію виробничо-технічного призначення.

Відповідно до умов DDP поставка вважається здійсненою, коли товар надано у розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження у названому місці призначення. Тобто Позивач як покупець товару у даному випадку не є учасником логістичного процесу, а отже для нього не має значення, чиїм саме транспортом здійснюється доставка товару за Договором.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що допускається поставка товару постачальником шляхом передачі його спеціалізованому авто перевізнику, з доставкою за адресою, вказаною Покупцем. Оплата такого перевезення здійснюється за рахунок постачальника.

Реальність придбання Позивачем Модуля ІМ253DP-Profibus DP slave (253-1DP01) і джерела живлення 3V VL3032 підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами, що відображено в Акті перевірки.

Факт одержання товару за Договором підтверджується видатковою накладною № НТ-02283 від 18.08.2014 р.

Факт переміщення товару підтверджується експрес-накладною № 10018144958 кур'єрської служби «Нова пошта».

Податковий кредит за Договором було сформовано на підставі належним чином оформленої податкових накладної від 18.08.2014 р. № 57, виданої за першою подією - фактом відвантаження товару. Податкова накладна № 57 зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується відповідним витягом.

Факт оплати одержаного за Договором товару платіжним дорученням № С8-2690 від 23.10.2014 р. на суму 3 370,18 грн. підтверджується банківською випискою.

Прийняття товару на зберігання підтверджується актом приймання від 18.08.2014 р.

Суд зазначає, що зауважень до якості складання первинних документів Акт перевірки не містить.

Придбаний у ТОВ «НТО АЛЬТЕРА» товар - модуль ІМ253DP-Profibus DP slave (253-1DP01) і джерело живлення 3V VL3032 - використано Позивачем для ремонту АСУТП (автоматизованої системи управління технологічними процесами) «Газова піч».

Списання товару на ремонт оформлене актом від 31.08.2014 р.

Факт проведення ремонту АСУТП «Газова піч» підтверджується Договором № 10/0714/32 про виконання роботи від 23.07.2014 р., згідно з яким на замовлення Позивача було проведено роботи, пов'язані з монтажем кабельних трас та автоматики на АСУТП «Газова піч» і актом від 31.07.2014 р., яким зафіксовано виконання робіт.

В бухгалтерському обліку господарська операція з придбання і використання соди кальцинованої відображена Позивачем наступним чином:

- дебет 207 і кредит 631 - оприбуткування;

- дебет 641 і кредит 631 - відображення податкового кредиту;

- дебет 631 і кредит 311 - сплачено за товар;

- дебет 23 і кредит 207 - списано на потреби господарства.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини між позивачем та ТОВ «Спецхімпостачання» та ТОВ «НТО Альтера» є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, на думку суду, не має підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Спецхімпостачання» та ТОВ «НТО Альтера» не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.02.2015 року № 0000142200 винесено Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області є незаконним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.02.2015 року № 0000142200 Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод", код ЄДРПОУ 00373178, сплачений судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 17 серпня 2015 року.

Суддя Спірідонов М.О.