Постанова № 48537828, 07.09.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5154/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Авдєєнко Є.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Карлівський машинобудівний завод" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: правочин укладений між ПАТ "Карлівський машинобудівельний завод" та ТОВ "Технокомплект" в судовому порядку недійсними не визнавались, отже податковою помилково зроблено висновок про недійсність вказаного правочину. Крім того, вказаний правочин був укладений та вчинений у 2008 році, а свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Технокомплект" анульовано лише у 2010 році.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити. У наданих до суду запереченнях посилався на те, що проведеною перевіркою ПАТ "Карлівський машинобудівельний завод" встановлено порушення вимог п. 5.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 7.4.1, п. 7.2.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, згідно податкової звітності у ТОВ "Технокомплект" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, сировина матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Карлівський машинобудівний завод" зареєстроване Карлівською районною державною адміністрацією, перебуває на обліку як платник податків у Карлівській МДПІ та зареєстроване платником податку на додану вартість 01 липня 1997 року, про що видане свідоцтво № 100338389.

В період з 13 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Карлівський машинобудівельний завод" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ Технокомплект за період з 01 жовтня 2007 року по 30 квтня 2010 року.

За результатами даної перевірки Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією складений акт від 11 січня 2011 року № 4/23/14311169 у якому зафіксовано порушення позивачем п. 5.2.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на 20 833,00 грн., в тому числі за III квартал 2008 року на 6261,00 грн., за IV квартал 2008 року на 14 572,00 грн. та п. 7.4.1. п. 7.2.3, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 16 667,00 грн., в тому числі за липень 2008 року - 16 667,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Карлівською МДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2011 року № НОМЕР_1, яким збільшено ВАТ "Карлівський машинобудівельний завод" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 25 000,50 грн. у тому числі за основним платежем 16 667,00 грн. та за штрафними санкціями 8 333,50 грн. та № НОМЕР_2 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 31 249,00 грн. у тому числі за основним платежем 20 833,00 грн. та за штрафними санкціями 10 416,50 грн.

Позивач, не погоджуючись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку, однак за результатами розгляду його скарг контролюючим органом рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Позивач не погоджуючись з вказаними рішеннями оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку правомірності спірним податковим повідомленням-рішенням, суд приходить до наступних висновків.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до підпунктів 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) /п.п. 7.2.3/. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону /п.п. 7.2.4/.

Приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України Про оподаткування прибутку підприємств, згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктами 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності та будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підтвердження правильності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем до суду надано податкову накладну № 19 від 25.06.2008 року, накладні № 19 від 03 липня 2008 року, 19/1 від 29 липня 2008 року, № 19/3 від 12 серпня 2008 року, № 19/4 від 15 серпня 2008 року, № 18/2 від 08 серпня 2008 року, № 19/5 від 15 серпня 2008 року, № 19/6 від 23 вересня 2008 року, № 19/7 від жовтня 2008 року, № 19/8 від 29 жовтня 2008 року, № 19/9 від 13 листопада 2008 року, № 19/10 від 02 грудня 2008 року, № 19/11 від 23 грудня 2008 року, рахунок № 18 від 24.06.2008 року та подорожні листи вантажного автомобіля.

Таким чином позивачем в якості доказів реальності правочину укладеного з ТОВ "Технокомплект", надані податкові накладні, видаткові накладні, рахунок та подорожні листи вантажного автомобіля.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 3.1. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року № 2 (надалі Методичні рекомендації), надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Досліджені в судовому засіданні накладні не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, оскільки не містять дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які передали та прийняли товар, накладна № 19/1 від 29 липня 2008 року не містить підпису особи що передала товар, а у накладній від 15 серпня 2008 року у рядку по довіреності вказана довіреність серія ЯПБ № 456161 від 04 вересня 2008 року, отже видача товару відбулась на 22 раніше ніж видано довіреність отримання товару .

Пояснення представника позивача стосовно того, що транспортування придбаного у ТОВ "Технокомлпект" товару здійснювалось власними силами та надані в підтвердження цього подорожній листи вантажного автомобіля, судом оцінюються критично у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що листом головного бухгалтера ПАТ "Карлівський машинобудівельний завод" ОСОБА_3 на запит Карлівської МДПІ повідомлено, що транспортування придбаного товару у ТОВ "Технокомлпект" здійснювалось транспортом постачальника.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля /пункт 11.1/.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів /пункт 11.5/. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1. Правил встановлено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних унеможливлює підтвердження факту отримання, руху ТМЦ та відповідно звязку їх з господарською діяльністю позивача.

Позивачем не надано доказів понесення витрат ПАТ Карлівський машинобудівний завод на транспортування товарів, відображення таких витрат в бухгалтерському і податковому обліку підприємства.

Разом з тим, висновок акту перевірки № 4/23/14311169 від 11 січня 2011 року щодо здійснення правочину між позивачем та ТОВ "Технокомплект" ґрунтується на матеріалах документальної перевірки ТОВ "Технокомплект" з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року, отриманих від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська.

За результатами вищевказаної перевірки встановлено, що дирекція та бухгалтерія ТОВ "Технокомплект" за юридичною адресою не знаходиться, підприємство має обліковий стан 7 до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. ТОВ "Технокомплект" створено для здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Фактично згідно податкової звітності та проведених заходів встановлено відсутність у ТОВ "Технокомплект" трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, згідно довідки з ЄДРПОУ.

Свідоцтво платника податку на додану вартість у ТОВ "Технокомплект" анульовано відповідно до акту про анулювання реєстрації платника ПДВ від 27 квітня 2010 року № 1885/29-035.

Таким чином, договори поставки, укладені між ТОВ "Технокомплект" та ПАТ Карлівський машинобудівельний завод не спричиняють реального настання правових наслідків.

Крім того, в ході судового розгляду справи судом в позивача витребовувалися документи підтвердження правовідносин з підприємством ТОВ "Технокомплект" за 2008 рік, а саме: копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненими правочинами, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти виймання-передачі придбаного товару, господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, документи, що свідчать про стан та порядок проведення розрахунків (платіжні доручення, касові чеки, векселі тощо), документи бухгалтерського обліку та регістри по рахунках, інші документи, що можуть свідчити про проведені фінансово-господарські операції в зазначених періодах.

Судом зазначається, що позивачем не надано вищезазначених документів в повному обсязі, а саме підприємством не надано: договір укладений з ТОВ "Технокомплект", товарно-транспортні накладні на підтвердження перевезення товарів придбаних у ТОВ "Технокомплект", акти приймання-пердачі, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, суд приходить до висновку про не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій ПАТ Карлівський машинобудівний завод по поставці товарів.

Враховуючи, що позивачем не надані документи (крім податкових накладних, накладних, рахунку) на підтвердження фактичного отримання придбаного товару, а накладні не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, суд приходить до висновку про безпідставність віднесення витрат по придбанню товару у ТОВ "Технокомплект" до складу валових та податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2011 року № НОМЕР_1 № НОМЕР_2.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2011 року.

СуддяС.О. Удовіченко