Ухвала суду № 4853729, 28.08.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

У Х В А Л А

28.08.09 Справа № 15/219пд.

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум ЛТД», м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Фасон», м. Дніпропетровськ

про стягнення 51 755 грн. 35 коп., розірвання договору суборенди та вилучення частини приміщення

Орган виконання судового рішення - Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області

Суддя Пономаренко Є.Ю.

Представники:

від позивача –Рябоконь О.В., представник за довіреністю від 01.07.09;

від відповідача - представник не прибув;

від органу виконання судового рішення - Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ –представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Позивач у справі - ТОВ «Атріум ЛТД», звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою на дії Державної виконавчої служби від 17.07.09 №51, в якій просить:

- скасувати постанову № 13622687, винесену державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 08.07.09 та зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому Закону України «Про виконавче провадження», а саме винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Представник позивача скаргу підтримав у повному обсязі.

Відповідач не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Явка представників сторін та відділу ДВС не визнавалася судом обов’язковою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представник відділу ДВС в минулому судовому засіданні по розгляду скарги заперечив проти її задоволення з підстав, наведених у відзиві на скаргу від 28.07.2009 р.

У даному судовому засіданні орган виконання судових рішень не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце засідання був повідомлений належним чином: судом в минулому судовому засіданні та ухвалою надісланою за належною адресою.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

На підставі викладеного скарга розглядається за наявними у справі матеріалами, яких суд вважає достатньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши матеріали скарги та інші надані документи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підвідомчі господарським судам та підлягають розгляду у межах тієї справи, якою розглянуто (розглядається) спір за позовною заявою. Наведене також підтверджується положеннями п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 N 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»та п. 8 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/365 від 28.03.2002 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України». Також, у пункті 8 Роз’яснень зазначено, що виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби. У зв'язку з цим така скарга не підлягає оплаті державним митом.

При порушенні провадження у справі, ухвалою від 01.07.2009р., зокрема, було частково задоволено клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а саме, ухвалено: накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на поточному рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Фасон»(м. Дніпропетровськ, ж/м «Сокіл-1», б. 1, корп. 3, кв. 41, код за ЄДРПОУ 35270080) № 2600730343901 в АБ «Кредит-Дніпро», МФО 305479, в межах заявленої до стягнення грошової суми у розмірі 51 755 грн. 35 коп. У задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача, у т. ч. торгівельне обладнання та товари, які знаходяться за адресою: м. Луганськ, вул. Будьонного, б. 138, відмовлено.

З метою виконання ухвали в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на поточному рахунку відповідача, позивачем було пред’явлено вказану ухвалу на виконання до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (далі –ВДВС).

Державним виконавцем вказаного ВДВС 08.07.2009 р. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа).

Дана постанова винесена на підставі хибного висновку державного виконавця про те, що ухвала суду від 01.07.2009р. не є виконавчим документом.

Нормативне ж обґрунтування вказаного висновку, наведене в оскаржуваній постанові та відзиві на скаргу, як раз таки свідчить про зворотне, тобто про те, що ухвала винесена обґрунтовано та підлягає виконанню.

Постановляючи про відмову в прийняття до провадження виконавчого документу державний виконавець послався на п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно даної норми державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»чітко визначено, що ухвала Господарського суду Луганської області є виконавчим документом, який підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Питання про забезпечення позову зазначено судом в ухвалі, яку і було пред’явлено до виконання.

Отже, відмова у відкритті виконавчого провадження за ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.07.2009р. про порушення провадження у справі, якою накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на поточному рахунку відповідача, є безпідставною та незаконною.

При винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець намагався вдатися до аналізу можливості вжиття заходів забезпечення позову при порушенні провадження у справі. Виходячи з наведеного державним виконавцем нормативного обґрунтування цілком очевидна процесуальна правомірність накладення арешту на грошові кошти при порушенні провадження у справі. Разом з тим, державний виконавець робить висновок про те, що надана йому ухвала не є виконавчим документом. Такий висновок є алогічним виходячи з наведеного самим же державним виконавцем мотивування.

Види забезпечення позову регламентовано ст. 67 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1 вказаної статті позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, вид забезпечення позову, застосований в ухвалі суду від 01.07.2009р., цілковито відповідає виду, передбаченому нормою ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову виноситься ухвала.

У п. 5 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/611 від 23.08.94 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»вказано, що про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу, яка надсилається або видається сторонам у справі, іншим учасникам судового процесу. Наказ про вжиття заходів до забезпечення позову не видається.

При забезпеченні позову у даній справі судом винесено ухвалу (не рішення, не постанову), що відповідає вказаній процесуальній нормі.

Положеннями ст. 65 Господарського процесуального кодексу України регламентовані дії судді по підготовці справи до розгляду.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 65 ГПК України суддя при підготовці справи до розгляду може вирішити питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Виходячи з положень ст. ст. 64, 65 Господарського процесуального кодексу України про прийняття позовної заяви та вчинення дій по підготовці справи до розгляду суддя виносить ухвалу про порушення провадження у справі.

Таким чином, процесуальним законом чітко передбачена можливість вжиття заходів забезпечення позову при порушенні провадження у справі.

Також, у п. 2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.94 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»вказано, що забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу.

У п. 10 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 чітко зазначено, що якщо клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову подано разом з позовною заявою або викладено в цій заяві, його може бути розглянуто під час підготовки справи до розгляду в порядку статті 65 ГПК.

Виходячи з наведеного, про застосування заходів забезпечення позову суд може зазначити в ухвалі про порушення провадження у справі, ухвалі, якою відкладається розгляд справи, інших ухвалах.

Процесуальне законодавство не передбачає винесення різних ухвал за кожною процесуальною дією, оформлення якої передбачено ухвалою. Так, в одній ухвалі можуть міститися декілька питань, з яких виноситься одна ухвала. Наприклад, в ухвалі про порушення провадження у справі або в ухвалі, якою відкладається розгляд справи, суд може, зокрема:

- вирішити питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про заміну неналежного відповідача;

- зобов'язати сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії;

- витребувати документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору;

- викликати посадових та інших осіб для дачі пояснень по суті справи;

- вжити заходів до забезпечення позову;

- залучити до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору;

- вчинити інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Відповідно до абз. 2 п. 5 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.94 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» ухвала, якою вжито заходів забезпечення позову, з урахуванням пункту 2 частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»має статус виконавчого документа, а тому повинна відповідати вимогам статті 19 названого Закону.

На підставі вищевикладеного очевидно, що ухвала суду від 01.07.2009р., якою, зокрема вжито заходів забезпечення позову, а саме, ухвалено: накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на поточному рахунку відповідача, є виконавчим документом.

Тому, винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»є необґрунтованим.

Вказана ухвала суду відповідає вимогам, які ставляться положеннями ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»до виконавчого документа.

Ні в оскаржуваній постанові, ні у відзиві ВДВС на скаргу, не вказано яким же вимогам, що ставляться вказаною статтею Закону до виконавчого документу, не відповідає ухвала суду.

Невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», не було визначено державним виконавцем підставою винесення оскаржуваної постанови. Так, при винесенні постанови державний виконавець керувався п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Невідповідність же виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону, як підстава відмови у відкритті виконавчого провадження передбачена п. 6 ч. 1 зазначеної статті, на який державний виконавець не посилався.

Є безпідставним і посилання державного виконавця на те, що ухвала суду не містить заходів примусового виконання, передбачених ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження», яка регламентує підстави відмови у відкритті виконавчого провадження не містить норми, яка б давала можливість відмовляти у відкритті виконавчого провадження з тих підстав, що рішення (ухвала) суду не містить заходів примусового виконання, передбачених ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, стаття 4 вказаного Закону містить не вичерпний перелік заходів примусового виконання, адже у пункті 4 даної статті вказується, що заходами примусового виконання можуть бути й інші заходи, передбачені рішенням.

Право накладення арешту передбачено нормами Закону України «Про виконавче провадження»(ст. 5, ч. 2 ст. 46, ст. 50, ст. 55, ст. 63). Тому, державний виконавець повинен знати про можливість накладення арешту на грошові кошти відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», незважаючи на те, що такий вид примусового виконання прямо не передбачено ст. 4 даного Закону.

За таких обставин норма ст. 67 Господарського процесуального кодексу України в частині накладення арешту на грошові кошти узгоджується з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», за якими така ухвала суду підлягає виконанню.

Також, в п. 4 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/365 від 28.03.2002 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»вказано, що господарський суд вживає заходів до забезпечення позову шляхом винесення відповідної ухвали. У пункті 2 частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчим документом є, зокрема, ухвали судів у господарських справах у випадках, передбачених законом. Отже ухвала господарського суду (у тому числі апеляційної та касаційної інстанції) про вжиття будь-якого заходу забезпечення позову, включаючи накладання арешту на майно або грошові кошти, підлягає виконанню органами Державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень відповідно до вимог статей 2, 3, і 6 Закону України «Про виконавче провадження», а наказ при цьому не видається.

На підставі вищевикладеного відмова у відкритті виконавчого провадження (відмова у прийнятті до провадження виконавчого документа) за ухвалою суду від 01.07.2009р. в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача є неправомірною. Тому, вказана постанова підлягає визнанню недійсною, або скасуванню, що у даному сенсі є тотожнім поняттям. У зв’язку з цим Жовтневий ВДВС Дніпропетровського МУЮ має виконати ухвалу Господарського суду Луганської області від 01.07.2009 р. в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача, відкривши за нею виконавче провадження.

За таких обставин, скарга на дії органу державної виконавчої служби підлягає задоволенню. Слід скасувати постанову № 13622687, винесену державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 08.07.09 та зобов'язати Жовтневий ВДВС Дніпропетровського МУЮ винести постанову про відкриття виконавчого провадження за ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.07.2009р. в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на поточному рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Фасон»(м. Дніпропетровськ, ж/м «Сокіл-1», б. 1, корп. 3, кв. 41, код за ЄДРПОУ 35270080) № 2600730343901 в АБ «Кредит-Дніпро», МФО 305479, в межах заявленої до стягнення грошової суми у розмірі 51755 грн. 35 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Скаргу позивача у справі –товариства з обмеженою відповідальністю «Атріум ЛТД»на дії Державної виконавчої служби від 17.07.09 №51 задовольнити.

2. Скасувати постанову № 13622687, винесену державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 08.07.2009 р. та зобов'язати Жовтневий відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (м. Дніпропетровськ, вул. Пісаржевського, б. 1а, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34984523) винести постанову про відкриття виконавчого провадження за ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.07.2009 р. в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на поточному рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Фасон»(м. Дніпропетровськ, ж/м «Сокіл-1», б. 1, корп. 3, кв. 41, код за ЄДРПОУ 35270080) № 2600730343901 в АБ «Кредит-Дніпро», МФО 305479, в межах заявленої до стягнення грошової суми у розмірі 51 755 грн. 35 коп.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко