Постанова № 48537243, 11.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року 810/3148/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Приходько Н.І., за участю:

представника позивача - Євтушенка І.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ром Хаус» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

в с т а н о в и в:

21 липня 2015 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ром Хаус» (ТОВ «Ром Хаус», товариство) із позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 30 березня 2015 року №000012/10-04-21/38911853.

Зазначали, що податковим органом було порушено порядок проведення фактичної перевірки, а також вказували на відсутність підстав для її проведення. Підкреслювали, що перевірка проводилась за відсутності жодної із посадових осіб або ж представника товариства чи особи, яка фактично здійснює розрахункові операції. Наголошували, що податковим органом не надано відповідь на заперечення товариства на Акт фактичної перевірки.

Посилаючись на протиправність оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій, просили його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином і своєчасно; про причини неявки суд не повідомив.

Документи, що витребовувалися судом ухвалою про відкриття провадження від 24 липня 2015 року у податкового органу - відповідачем до суду не надано. Також не подано і заперечень на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи із такого.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ром Хаус» є юридичною особою, зареєстроване 25 вересня 2013 року (а.с.68).

5 березня 2015 року працівниками Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами у барі, що розташований за адресою: вул. Київський Шлях, 14, місто Бориспіль, Київська область та належить ТОВ «Ром Хаус», за наслідками чого складено Акт за №349/10-36-21/38911853 (а.с.14-15).

У такому акті зазначено, що під час перевірки встановлено факт зберігання пляшки лікеру «BAILEYS», об'ємом 1,0 літра, міцністю 17% об., виробництва «R&A Baileys & Co Dublin» по ціні - 33,92 грн. (розраховано згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв»), дата розливу 13 серпня 2014 року (L422582001), яка маркована маркою акцизного податку АААП 000556 07/14 з зазначенням сплати акцизного податку в розмірі 28,212 грн., що не відповідає сумі сплати акцизного податку з одиниці маркованої продукції визначеній з урахуванням діючих на дату виготовлення продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари, а саме: на дату розливу, 13 серпня 2014 року, алкогольний напій місткістю 1,0 літр, міцністю 17% об., повинен маркуватись маркою акцизного податку з зазначеною сумою сплати акцизного податку в розмірі 11,990 грн. Також встановлено зберігання пляшки вина натурального білого сухого ігристого «Teliani Valley», об'ємом 0,75 літра, міцністю 12% об., виробництва AT «Теліані Велі», Грузія, по ціні 33,00 грн., дата розливу 25 лютого 2014 року, без марки акцизного податку встановленого зразка. У зв'язку із цим, констатовано порушення положень статті 11 Закону України №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року

18 березня 2015 року товариством «Ром Хаус» направлено рекомендованим листом із повідомленням та описом вкладення заперечення на Акт фактичної перевірки (а.с.18-26). До заперечень також додано копії договорів поставки, видаткових накладних, рахунків-фактур, сертифікатів відповідності, наказу по підприємству тощо (а.с.24-25). Тут же висловлено прохання повідомити товариство про час, місце і дату проведення розгляду заперечень. У судовому засіданні представник товариства стверджував, що додані до заперечення документи підтверджують відсутність порушень у діяльності позивача.

Крім того, представник товариства вказав, що відповідь на такі заперечення, як і повідомлення та запрошення представників ТОВ «Ром Хаус» для розгляду цих заперечень, від податкового органу позивач не отримував.

При цьому, документів, на спростування таких доводів позивача, як і доказів розгляду заперечень товариства «Ром Хаус» на Акт перевірки, прийняття рішення за результатами такого розгляду, а також повідомлення товариства про наслідки розгляду заперечень, - ДПІ не надано, хоча ухвалою про відкриття провадження у справі від 24 липня 2015 року такі документи витребовувалися у податкового органу.

Також, представник позивача наголошував на тому, що під час проведення перевірки не були присутні ані посадові особи суб'єкта господарювання ТОВ «Ром Хаус» або його представники, ані особа, яка фактично здійснює розрахункові операції цього товариства.

Судом з'ясовано, що в Акті фактичної перевірки позивача посадовими особами ДПІ зазначено як представника ТОВ «Ром Хаус» - ОСОБА_2, також вказано, що саме такій особі вручено другий примірник Акта перевірки.

У той же час, представник позивача стверджував, що ОСОБА_2 - це найманий працівник (офіціант) ФОП ОСОБА_3, який є співорендарем приміщення, де здійснює свою господарську діяльність і ТОВ «Ром Хаус». На засвідчення цього подав копію трудового договору, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також копію наказу про прийняття останньої на роботу до ФОП ОСОБА_3 (а.с.59-60). Із перерахованих документів дійсно вбачається, що ОСОБА_2 працює на посаді офіціанта у ФОП ОСОБА_3.

Крім того, представником позивача стверджувалось, що перевірка проведена за відсутності підстав, визначених податковим законодавством, для її проведення.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 24 липня 2015 року у відповідача витребовувалися документи на підтвердження правомірності проведення перевірки, у тому числі підстави, наказ і направлення, докази їх вручення представникам ТОВ «Ром Хаус», однак ДПІ таких доказів не надано.

На підставі Акта фактичної перевірки 30 березня 2015 року відповідачем прийняте рішення №000012/10-04-21/38911853 про застосування штрафних санкцій до ТОВ «Ром Хаус» у розмірі 17000 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без марок акцизного податку встановленого зразка.

Таке рішення оскаржувалося позивачем у адміністративному порядку, однак за результатами розгляду Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області та Державною фіскальною службою України було залишене без змін (а.с.27-40, 43-56).

Надаючи правову оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За нормами частини четвертої статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Як закріплено у пункті 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.3 цього ж пункту фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У відповідності до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно положень пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки (пункт 80.3 статті 80 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 80.7 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

За нормами пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

За правилами пункту 86.7 статті 86 цього ж кодексу у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення). Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду. Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Також суд враховує закріплені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, на дотримання яких адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд констатує, що, по-перше, податковим органом не надано документів на підтвердження наявності підстав для проведення перевірки у випадку, який розглядається; по-друге, перевірка позивача проведена за відсутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції, також такі особи не проставляли свій підпис на Акті перевірки, крім того, названі особи були позбавлені можливості реалізувати своє право на недопуск посадових осіб податкового органу до проведення перевірки у разі відсутності підстав для цього; по-третє, докази розгляду заперечень на Акт фактичної перевірки, а також повідомлення та запрошення товариства «Ром Хаус» для розгляду таких заперечень, Інспекцією не подані, як не надані і докази порушення позивачем вимог законодавства при здійсненні торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

У зв'язку із цим, суд резюмує, що встановлені у ході судового розгляду обставини є достатніми для висновку про те, що рішення про застосування фінансових санкцій №000012/10-04-21/38911853 від 30 березня 2015 року не відповідає викладеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, є протиправним та підлягає скасуванню.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. У той же час, у випадку, який розглядається, відповідач такого свого обов'язку не виконав, не довів наявність підстав для застосування фінансових санкцій та правомірність оскаржуваного рішення.

За наведеного вище та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 182,70 грн. згідно платіжного доручення №166 від 16 липня 2015 року, доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про застосування фінансових санкцій №000012/10-04-21/38911853 від 30 березня 2015 року.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ром Хаус» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 серпня 2015 р.