Постанова № 48537154, 10.08.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 року о 16 год. 30 хв.Справа № 808/599/14 Провадження №СН/808/16/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер» (далі - ЗДП «Кремнійполімер») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ), у якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001981500, № 0001991500 та № 2001500 від 24.07.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на перевищення службовими особами відповідача своїх повноважень під час проведення перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування та від'ємного значення податку на додану вартість, оскільки було здійснено перевірку за податкові періоди 2007-2010 рік, що не передбачено наказом про проведення перевірки. Крім того, зазначає про безпідставність висновків податкового органу про порушення вимог п. 188.1 си.188, п.192.1 ст.192, п.198.3 ст.198, п.200.1 та 200.2 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ВАТ «Запоріжжяобленерго» щодо придбання активної електричної енергії. Позивач вказує, що суми заборгованості по сплаті за отриману енергію починаючи червня 2007 року стягнуті з позивача в судовому порядку за рішенням Господарського суду Запорізької області, що свідчить про наявність у позивача обов'язку щодо погашення цієї суми. Також, позивач зазначає, що відносно позивача порушено справу про банкрутство, судовим рішенням затверджено реєстр вимог кредиторів, у тому числі ВАТ «Запоріжжяобленерго» у повному обсязі. Вважає, що вищезазначена сума заборгованості не може вважатись безоплатно отриманою допомогою. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що перевірку проведено у відповідності до норм діючого законодавства. Вказує, що у зв'язку з несплатою позивачем коштів за отриманий від ВАТ «Запоріжжяобленерго» товар, утворилась заборгованість, строк погашення якої сплив. У зв'язку з чим вважає такий товар безоплатно отриманим та зазначає про необхідність збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціям з його придбання, а також відсутність правових підстав для формування від'ємного значення податку на додану вартість та заявлення зазначених сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

За результатами апеляційного розгляду постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2014 скасовано, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

За результатами касаційного розгляду ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.01.2015 вищезазначені постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового судового розгляду справи судом допущено заміну первинного відповідача Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, на належного - Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позові, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, додатково пояснив, що право на заявлення сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування виникає лише в разі фактичної сплати такого податку до бюджету. Враховуючи, що позивачем оплату за поставлений товар не було здійснено, фактичної сплати податку на додану вартість не відбулось, відтак право на відшкодування відсутнє.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за березень 2013 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у листопаді 2012 року - січні 2013 року, з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2012 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у червні 2011 року, з питання правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, за результатами якої складено акт №124/154-120/00203625 від 08.07.2013.

Вказаною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.188.1 ст.188, п.192.1 ст.192, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 та п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, пп.4.6.4, пп.4.6.5 та пп.4.6.6 п.4.6 Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», за реєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року №1490/20228:

- збільшується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за вересень 2012 року на 40 373,00 грн.;

- зменшується залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 2 480 297,00 грн.;

- зменшується сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника за листопад 2012 року - на 754 586,00 грн. та за березень 2013 року - на 561 031,00 грн.

24 липня 2013 року ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя на підставі вищезазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0001991500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 60 560,00 грн., в т.ч. за основним платежем 40 373,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 20 187,00 грн.;

- №0002001500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 2 480 297,00 грн.;

- №0001981500, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 1 973 426,00 грн., з яких 1 315 617,00 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування та 657 809,00 грн. - штрафні санкції.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою №13/2171 від 07.08.2013 до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області. Рішенням про результати розгляду первинної скарги №2504/10/08-01-10-0420 від 04.10.2013 податкові повідомлення-рішення №0001991500 та №0001981500 залишено без змін, скаргу ЗДП «Кремнійполімер» в цій частині без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0002001500 скасовано в частині надмірно визначеної суми завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 182 811,00 грн., а в іншій частині - залишено без змін.

Позивач, не погодившись з рішенням ГУ Міндоходів у Запорізькій області за результатом розгляду первинної скарги звернувся з повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України, за результатами розгляду якої рішенням Міністерства доходів і зборів України №17740/6/99-99-10-01-15 від 18.12.2013 скаргу залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та рішеннями за результатами розгляду скарг, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог, суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог ПК України, стало те, що на момент складання акту перевірки сума кредиторської заборгованості позивача перед ВАТ «Запоріжжяобленерго» за отримані товари/послуги залишилася не сплаченою та не стягнутою за судовими рішеннями, термін позовної давності щодо стягнення даної суми сплав, а тому, на думку контролюючого органу, такі товари вважаються безоплатно отриманими. Як наслідок, залишок від'ємного значення податку попередніх періодів, який сформований платником податку на додану вартість за придбаними товарами/послугами є неоплаченим, отже позивач, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, зобов'язаний збільшити зобов'язання з податку на додану вартість у відповідних періодах на вартість безоплатно отриманих товарів/послуг та відповідно зменшити бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість.

Суд не погоджується з позицією контролюючого органу та зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2000 між ВАТ «Запоріжжяобленерго» (Електропостачальна організація) та ЗДП «Кремнійполімер» (Споживач) укладено договір на користування електричною енергією № 11, згідно умов якого з урахуванням подальших змін та доповнень передбачено обов'язок Споживача оплачувати спожиту електричну енергію та послуги з компенсації перетікання реактивної енергії.

За період з червня 2007 року по травень 2010 року позивач включав до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми по взаємовідносинам з ВАТ «Запоріжжяобленерго» за вищевказаним договором на загальну суму податку на додану вартість 4 359 034 грн.

Разом з тим, за період з червня 2007 по червень 2010 року у зв'язку з невиконанням позивачем своїх зобов'язань по вищезазначеному договору утворилась заборгованість зі сплати за спожиту активну електричну енергію в сумі 23 392 545,13 грн. ( у тому числі ПДВ 3 898 757,52 грн.) та за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії в сумі 130 176,69 грн. ( у тому числі ПДВ 21 696,12 грн.)

Вищезазначена заборгованість стягнута ВАТ «Запоріжжяобленерго» з відповідача відповідно до наступних судових рішень:

- рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2007 по справі №22/378/07, яким з ЗДП «Кремнійполімер» стягнуто на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» 1 710 629,25 грн. основного боргу за використану активну електричну енергію за червень, липень 2007 року. Рішення суду набрало законної сили 14.12.2007;

- рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2007 по справі №20/554/07, яким з ЗДП «Кремнійполімер» стягнуто на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» 1 685 708,82 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію за серпень, вересень 2007 року. Рішення суду набрало законної сили 28.01.2008;

- рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2008 по справі №10/241/08, яким з ЗДП «Кремнійполімер» стягнуто на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» 3 324 256, 68 грн. основного боргу за використану активну електричну енергію за жовтень 2007 року - січень 2008 року. Рішення суду набрало законної сили 05.05.2008;

- рішення Господарського суду Запорізької області від 11.02.2009 по справі №7/466/08, яким з ЗДП «Кремнійполімер» стягнуто на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» 7 409 512,80 грн. основного боргу за використану активну електричну енергію з травня по грудень 2008 року. Рішення суду набрало законної сили 22.02.2009;

- рішення Господарського суду Запорізької області від 27.10.2010 по справі № 12/53/10, яким з ЗДП «Кремнійполімер» стягнуто на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» 5 648 734,66 грн. основного боргу за використану активну електричну енергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії 45 495,58 грн. за період з березня 2009 року по січень 2010 року.

- рішенням Господарського суду Запорізької області від № 12/146/10, яким з ЗДП «Кремнійполімер» стягнуто на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» 4 348 309,05 грн. основного боргу за використану активну електричну енергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії 14 918,71 грн. з лютого по червень 2010 року.

Також, суд зазначає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 21.11.2007 по справі №22/378/07 позивачем частково виконано, залишок несплаченого боргу становить 1 096 863,67 грн., у тому числі ПДВ 182 810,61 грн. Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2007 по справі №20/554/07 позивачем частково виконано, залишок несплаченого боргу складає 1 662 028,55 грн., у тому числі ПДВ 277 004,75 грн. Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.04.2008 по справі №10/241/08 позивачем частково виконано, залишок несплаченого боргу складає 3 277 096,40 грн., у тому числі ПДВ 546 182,73 грн.

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.04.2010 по справі №12/56/10, та сторонами не заперечуються.

Таким чином, за період з червня 2007 по червень 2010 року у позивача наявна кредиторська заборгованість з оплати товарів/послу перед ВАТ «Запоріжжяобленерго» на загальну суму 23 522 721,82 грн., у тому числі ПДВ 3 920 453,62 грн., яка стягнута з відповідача в судовому порядку.

У зв'язку з невиконанням позивачем в добровільному порядку вищезазначених рішень органами Державної виконавчої служби розпочато примусове виконання та ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.03.2009 по справі № 21/58/09 порушено процедуру банкрутства ЗДП «Кремнійполімер».

До 01.01.2011 правовідносини щодо адміністрування податку на додану вартість були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, відповідно до п.7.4.1 якого податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникало незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 7.5.1 було встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Після 01.01.2011 зазначені правовідносини врегульовуються положеннями ПК України.

Так, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України (тут і в подальшому - в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На підтвердження правовірності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ВАТ «Запоріжжяобленерго» за період з червня 2007 року по червень 2010 року позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних та платіжних вимог-доручень.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті (первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством), а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Враховуючи, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість відображалось позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з червня 2007 року по травень 2010 року, у позивача на момент проведення перевірки був відсутній обов'язок щодо збереження первинної бухгалтерської документації по зазначеним правовідносинам. Суд звертає увагу, що під час проведення перевірки відповідачем первинні бухгалтерські документи за вказаний період не досліджувались, їх наявність не встановлювалась, відсутні будь-які зауваження щодо їх оформлення.

Крім того, суд зазначає, що контролюючий орган дійшов висновку про наявність у позивача обов'язку щодо коригування сум податку на додану вартість шляхом визначення податкових зобов'язань на вартість безоплатно отриманих послуг, жодним чином не спростовуючи правомірність віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі наявних первинних документів.

Таким чином, оцінка правомірності формування податкового кредиту позивачем судом не надається.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п.188.1 ст.188, п.192.1 ст.192, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 та п.200.4 ст.200 ПК України, пп.4.6.4, пп.4.6.5 та пп.4.6.6 п.4.6 Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», за реєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року №1490/20228.

Суд зазначає, що відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п.192.1 ст.192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги, це:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Судом встановлено, що підприємство формувало податкові зобов'язання за операціями постачання електричної енергії та послуг з компенсації перетікання реактивної енергії від ВАТ «Запоріжжяобленерго» після отримання податкових накладних у відповідності до вимог пп. б) п.187.1 ст.187 ПК України.

Як зазначалось раніше, сума заборгованості по вказаних операціях стягнута з позивача в судовому порядку.

Суд зазначає, що сам факт невиконання судових рішень не може бути підставою для визнання господарських операцій між позивачем та ВАТ «Запоріжжяобленерго» безоплатними, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання стягнутих сум.

Суд звертає увагу, що протягом дії строку позовної давності кредитором позивача право на звернення до суду було реалізовано, судом прийнято рішення про стягнення сум заборгованості, у зв'язку з чим правове значення такого строку нівельовано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про безоплатність отриманих позивачем від ВАТ «Запоріжжяобленерго» товарів/послуг та як наслідок необхідність збільшення податкових зобов'язань на суми податку на додану вартість по даним господарським операціям є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, суд вважає, що контролюючим органом протиправно донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 40373,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 20187,00 грн., що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №0001991500 від 24.07.2013.

Щодо правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення №0001981500 від 24.07.2013, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем до ДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року (№9028236766 від 17.05.2013), відповідно до якої сума від'ємного значення податку на додану вартість, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, складає 2 518 113,00 грн.

З акту вбачається, що проведеним аналізом податкової звітності позивача з червня 2007 по травень 2010 встановлено, що позивач включав до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ сформовані по взаємовідносинах з ВАТ «Запоріжжяобленерго» за спожиту активну електроенергію та надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 4 359 034,00 грн., з яких залишається несплаченою заборгованість в розмірі 3 829 412,62 грн.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.3. статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналізуючи дані норми, суд дійшов висновку, що сума податку на додану вартість, яка може бути заявлена до бюджетного відшкодування, формується за рахунок оподатковуваних операцій суцільним масивом, без відокремлення контрагентів. Таким чином, при визначенні суми податку на додану вартість, яка може бути заявлена до бюджетного відшкодування, має бути досліджено в якому обсязі платником податку здійснено фактичну сплату податку на додану вартість всіх операціях, а не виключно по конкретному контрагенту.

Пунктом 200.5 статті 200 ПК України встановлено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до пункту 200.6 статті 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до пп.4.6.4 п.4.6 ст.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. №1492 (далі-порядок), якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2). Згідно пп.4.6.5 п.4.6 ст.4 Порядку платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Відповідно до пп.4.6.6 п.4.6 ст.4 Порядку залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Суд зазначає, що єдиною підставою для висновків контролюючого органу про відсутність у позивача права на заявлення сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, став висновок про фактичну несплату сум податку у зв'язку з наявністю заборгованості по оплаті поставленого товару/послуг по операціях з ТОВ «Запоріжжяобленерго».

Разом з тим, відповідачем не досліджувалось, чи здійснювалась позивачем фактична сплата податку на додану вартість у відповідних періодах, не встановлено співвідношення фактично сплаченої суми податку та суми, заявленої позивачем до відшкодування, у зв'язку з чим висновки контролюючого органу є необґрунтованими, тобто такими, що вчинені без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи попередні висновки суду про оплатність товарів/послуг, отриманих позивачем від ВАТ «Запоріжжяобленерго», суд зазначає про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0001981500 від 24.07.2013.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002001500 від 24.07.2013, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням ГУ Міндоходів у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги №2504/10/08-01-10-0420 від 04.10.2013 податкове повідомлення - рішення №0002001500 скасовано в частині надмірно визначеної суми завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 182 811,00 грн., а в іншій частині - залишено без змін.

Згідно п.60.1.3 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Відповідно до п.60.4 ст.60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Згідно до п.2.3 «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012 №1236, (далі - Порядок) у разі зменшення (збільшення) органом державної податкової служби суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків направляються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до п.3.4 Порядку встановлено, що якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення- рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Податкове повідомлення-рішення складається згідно з цим пунктом органом державної податкової служби, який склав податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким органом рішення за результатами адміністративного або судового оскарження.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем на виконання вимог чинного законодавства 16.10.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002521500 замість частково скасованого податкового повідомлення-рішення №0002001500 від 24.07.2013, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 2 297 486,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення направлено на адресу ЗДП «Кремнійполімер» поштою та отримано уповноваженою особою позивача 11.11.2013.

Суд зазначає, що позивачем відповідні зміни до позовних вимог не заявлялись, податкове повідомлення-рішення №0002521500 від 16.10.2013 не є предметом оскарження в даній справі.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що оскільки податкове повідомлення - рішення №0002001500 від 24.07.2013 було відкликано 11.11.2013 (в день надходження до ЗДП «Кремнійполімер») контролюючим органом, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Отже, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача решти судового збору (за позовні вимоги в задоволенні яких було відмовлено) в розмірі 2676,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 24.07.2013 №0001991500 та №0001981500.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» судовий збір в розмірі 219,52 грн. (двісті дев'ятнадцять гривень 52 коп.).

Стягнути з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» (код ЄДРПОУ 00203625) на р/р 31215206784006, отримувач коштів Державний бюджет Ленінського району м. Запоріжжя, банк - ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 38025423, решту суми судового збору в розмірі 2676,80 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят шість гривень 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко