Рішення № 4853595, 21.08.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" серпня 2009 р.

Справа № 8/60-1266

Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Гирили І.М.

Розглянув справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Центру електрозв’язку №2 Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", вул. Галицька,42, м.Бучач Тернопільської області

до відповідача: Тернопільського обласного військового комісаріату, вул. Січових Стрільців,2, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості за послуги електрозв'язку на суму 2730 грн.23 коп.

За участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 03.08.2009р. представнику позивача роз’яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені статями 20,22,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового засідання не здійснюється.

Суть справи: Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком”, м. Київ, в особі Центру телекомунікаційних послуг Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", м.Бучач Тернопільської області, надалі, позивач, звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом, про стягнення з Тернопільського обласного військового комісаріату, вул. Січових Стрільців, 2, м. Тернопіль. надалі відповідач, заборгованості за надані послуги електрозв’язку в загальній сумі 2730 грн.23 коп., з яких 2578,67 грн. - основний борг, 116,19 грн. - пеня, 6,48 грн. -3% річних та 28,89 грн. - інфляційні нарахування.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором про надання послуг електрозв`язку № 14 від 24.06.2007 р., внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 2578,67 грн., на яку відповідно до чинного законодавства та умов даного договору йому було нараховано пеню в розмірі 116,19 грн., 3% річних в розмірі 6,48 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 28,89 грн. В підтвердження викладеного додає: розрахунок боргу за надані послуги електрозв’язку, Договір №14 про надання послуг електрозв’язку від 24.06.2007 року, карточку обліку розрахунків за послуги зв’язку, претензію № 42 від 06.05.09 з доказом її направлення відповідачу, гарантій лист та інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Ухвалою суду від 03.07.2009 р. порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 12:10 год. 03.08.2009 р., який відкладався на 11:30 год. 21.08.2009 р. в порядку ст. 77 ГПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання представника відповідача та неподання ним витребуваних доказів.

Відповідач в судові засідання не з’явився, обґрунтований відзив на позов не надав, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення йому поштових відправлень (ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи) за № 2455391 від 03.07.2009р. та № 2479924 від 07.08.2009р., проте враховуючи, що його явка не визнавалась судом обов’язковою, суд у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу без участі повноважного представника відповідача, за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 03.08.2009р. представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі. В судове засідання 21.08.2009р. представник позивача не з’явився, хоча про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення йому 10.08.2009р. поштового відправлення –ухвали суду про відкладення розгляду справі від 03.08.2009р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне:

24 червня 2007 року між Центром електрозв’язку №2 Тернопільської філії ВАТ «Укртелеком», як Підприємством зв’язку, та Тернопільським обласним військовим комісаріатом, як Споживачем, був укладений Договір про надання послуг електрозв’язку № 14.

П. п 7.1 п. 7 договору № 14 від 24.06.2007 р. сторони передбачили, що договір набирає чинності з дня підписання і діє п`ять років.

У відповідності до п. 3.2.8 вказаного договору «Споживач»зобов’язався вчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Як вбачається з п. 4.2 Договору, Споживач оплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою –авансовою з поданням рахунків системою оплати, у разі застосування якої (п.4.6 Договору), Споживач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання за договором про надання послуг згідно якого, в силу ст. 901, 903 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до Закону України “Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг, у тому числі своєчасно оплатити отримані ними телекомунікаційні послуги.

Як вбачається із наданих позивачем документів, зокрема: картки обліку розрахунків за період з 01.01.2008 р. по 01.06.2009р, розрахунку заборгованості за надання послуг електрозв`язку, споживач заборгував по оплаті послуг зв’язку 2578,67 грн.

Станом на час розгляду справи в суді, всупереч приписів закону, положень договору відповідач свою заборгованість не погасив, хоча на надіслану позивачем на його адресу претензію № 42 від 06.05.2009 року надав гарантійний лист про поступове погашення всієї заборгованості за надані послуги при надходженні коштів на рахунок Тернопільського обласного військового комісаріату .

Таким чином, відповідачем належним чином не виконані зобов’язання щодо оплати за надані позивачем послуги електрозв’язку, чим порушено умови договору № 14 від 24.06.2007 р. та норми чинного законодавства, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 2578,67 грн., яка станом на дату розгляду справи не сплачена.

За даних обставин, суд визнає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення вимоги позивача щодо стягнення з Тернопільського обласного військового комісаріату 2578,67 грн. суми основного боргу за надані послуги електрозв’язку згідно договору № 14 від 24.06.2007р.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого розрахунку позивачем за період з 21.12.2008 р. по 31.05.2009 р. нараховано 6,48 грн. - три проценти річних та 28,89 грн. інфляційних нарахувань.

Розглянувши представлений розрахунок суми інфляції та 3% річних, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми інфляції та 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 2 ст. 36 Закону України “Про телекомунікації” передбачено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня.

У відповідності до п. 5.8 Договору, у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг, у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період. За який нараховується пеня.

Враховуючи наведене, суд визнає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 116 грн. 19 коп., нарахованої в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати за період з грудня місяця 2008 р. по червень місяць 2009 р. за прострочення оплати за надані послуги електрозв’язку, такими, що відповідають положенням ст. 232 Господарського Кодексу України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, Закону України “Про телекомунікації” та п. 5.8 Договору № 38 від 24.06.2007р.

На розгляд справи відповідач не з'явився, не заперечив належними та допустимим доказами суми боргу перед позивачем, як і не надав суду доказів добровільної її сплати.

Згідно вимог ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

При таких обставинах позов підлягає до задоволення повністю, а саме підлягають примусовому стягненню з відповідача - 2578,67 грн. основного боргу, 116 грн. 19 коп. пені за порушення строку виконання грошових зобов’язань, 6,48 грн. річних, 28,89 грн. інфляційних нарахувань.

У відповідності до вимог ст. ст.44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.1,2,4,12,33,34,43,44,49,75,82-85,115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Тернопільського обласного військового комісаріату (вул. Січових Стрільців,2, м. Тернопіль, ід.код 07704709) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ в особі електрозвязку №2 Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", ( вул. Галицька,42, м. Бучач, ідентифікаційний код 01188052) - 2578,67 грн. основного боргу, 116 грн. 19 коп. пені за порушення строку виконання грошових зобов’язань, 6,48 грн. 3% річних, 28,89 грн. інфляційних нарахувань та 414 грн. 50 коп. в повернення сплачених позивачем судових витрат.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Суддя