Рішення № 4853565, 18.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/325

18.09.09

За позовом Державного дорожнього науково-дослідного інституту ім М.П.Шульгіна

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікобуд"

про стягнення 11 402,10 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача провідний юрисконсульт –Скворцова Т.О.(дов. № 29-9/1-836 від 17.08.09)

Від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 10 000,00 грн., що становить заборгованість за договором № 522-08 на виконання науково-дослідної (науково-технічної) роботи від 05.08.2008р. та 1 070,00 грн. пені, 332,10 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 09.07.2009р. порушено провадження у справі № 8/325, розгляд справи призначений на 20.08.2009р.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 20.08.2009р. подав власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; копію статуту; копію свідоцтва про державну реєструю позивача; довідку з обслуговуючого банку; довідку з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивача та відповідача та лист № 29-9/1-861 від 21.08.2009р. про зміну адресу відповідача.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 20.08.2009р. розгляд справи був відкладений на 18.09.2009р., у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням ним витребуваних доказів; звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст.75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судове засідання, призначене на 18.09.2009р. з‘явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання вдруге не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача подав клопотання про проводження строку розгляду даної справи, яке було задоволено судом, підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн. основного боргу, 1 070,00 грн. пені на підставі п.6.2 договору та 332,10 грн. трьох відсотків річних згідно зі ст. 625 ЦК України.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

05.08.2008р. між Державним дорожнім науково-дослідним підприємством інститутом імені М.П.Шульгіна –«виконавець»та ТОВ «Юнікобуд»- «замовник»був укладений договір № 522-08 на виконання науково-дослідної (науково-технічної) роботи (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «виконавець»зобов’язався виконати зумовлену завданням «замовника»НДР «Проведення перевірки та узгодження підбору оптимального складу дрібнозернистої суміші, що використовується при виконанні робіт з капітального ремонту на автомобільній дорозі Кіпті –Глухів –Бачівськ, в Сумській області», а «замовник»зобов’язався прийняти виконану роботу і оплатити її.

Відповідно до п.2.1-2.3 договору за виконану роботу згідно з цим договором «замовник»перераховує «виконавцю»10 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ); оплата проводиться за виконану роботу; «замовник»гарантує оплату «виконавцю»виконаних робіт протягом 10 днів після підписання акту про виконання робіт.

Умовами договору сторони погодили, що після завершення роботи «виконавець»передає «замовнику»акт виконання робіт з додатком комплекту наукової, технічної та іншої документації (продукції) (п.3.1 договору).

Сторонами по договору був складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт № 649 від 21.10.2008р. на суму 10 000,00 грн., який свідчить про повне виконання «виконавцем»робіт та прийняття їх «замовником»без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином, за виконану позивачем роботу не розрахувався.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 10 000,00 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. основного боргу за договором № 522-08 на виконання науково-дослідної (науково-технічної) роботи від 05.08.2008р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 1 070,00 грн. пені, 332,10 грн. трьох відсотків річних.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання умов договору «виконавець»сплачує пеню 0,05% за кожен день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.6.2 договору).

Позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 070,00 грн., при цьому не врахував вимог ч. 6 ст. 232 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та перевіривши розрахунок, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 915,00 грн., відповідач не довів протилежне. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача пені слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 522-08 на виконання науково-дослідної (науково-технічної) роботи від 05.08.2008р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 332,10 грн., зазначених позивачем в розрахунку та перевіривши розрахунок, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних підлягає задоволенню частково в сумі 198,90 грн. В іншій частині вимоги позивача, про стягнення з відповідача трьох відсотків річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 10 000,00 грн. основного боргу, 915,00 грн. пені, 198,90 грн. трьох відсотків річних, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково в сумі 11 113,90 грн. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 547, 549, 611, 625, 837 ЦК України, ст. ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікобуд" (юридична адрес: 01010, м.Київ, вул. Січневого повстання, 3, літ. Б, офіс 197; поштова адреса: 03110, м.Київ, вул.. Солом’янсьа, 3, офіс 300; код ЄДРПОУ 34575984) на користь Державного дорожнього науково-дослідного інституту ім М.П.Шульгіна (03113, м.Київ, пр.-т. Перемоги, 57; код 03450778) 10 000 (десять тисяч) грн. основного боргу, 915 (дев’ятсот п’ятнадцять) грн. пені, 198 (сто дев’яносто вісім) грн. 90 коп. трьох відсотків річних, 111 (сто одинадцять) грн. 14 коп. державного мита, 307 (триста сім) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя

В.С. Катрич

Дата підписання: 25.09.2009р.