Рішення № 4853481, 17.09.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.09 Справа№ 23/169

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Спільного підприємства у формі Товариства обмеженою відповідальністю (надалі –СП у формі ТзОВ) “Метал Холдінг”, м. Київ,

до відповідача Державного підприємства (надалі –ДП) “Стрийський вагоноремонтний завод”, м. Стрий,

про стягнення 28 472,58 грн.

За участю представників:

від позивача - Василевський Р.Й. - представник,

від відповідача – не з”явився.

Суть спору: СП у формі ТзОВ “Метал Холдінг”, м. Київ, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ДП “Стрийський вагоноремонтний завод”, м. Стрий, 24985,16 грн. заборгованості, 1233,75 грн. пені, 1748,96 грн. штрафу, 349,8 грн. інфляційних, 154,91 грн. трьох процентів річних та судових витрат у справі. Позовні вимоги мотивовані, зокрема нормами ст.ст. 193, 216, 218, 229, 231 ГК України, ст.ст. 14, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 692 ЦК України.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у наявних в матеріалах справи в ухвалах суду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, трьох процентів річних та інфляційних, просить відмовити у стягненні пені і штрафу, оскільки пеню розраховано з порушеннм вимог ч. 6 ст. 232 ГК України. Крім цього, просить розглядати справу за відсутності його представника.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 511, 525, 526, 530, 549, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов”язання не допускається. Якщо у зобов”язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Договір є обов”язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач поставив відповідачу на підставі Договору поставки № СВРЗ-01-22-08-112/Ю від 12 травня 2008 р. з додатками по видатковій накладній № РН-0020430 від 10 жовтня 2008 р. через Гопей С.Й. (довіреність № 574 від 9 жовтня 2008 р.) продукцію на суму 78985,16 грн. Відповідно до п. 7.2. Договору поставки відповідач зобов”язувався оплатити отриману продукцію на протязі десяти банківських днів після її отримання (дня підписання сторонами видаткової накладної). За отриману продукцію відповідач розрахувався частково, сплативши згідно з наявними у матеріалах справи банківськими виписками 54000 грн. Таким чином, неоплаченою залишилась продукція на суму 24985,16 грн. Станом на день розгляду справи судом у матеріалах справи відсутні та відповідачем на вимогу ухвал суду не подані докази, які б спростовували наявність заборгованості або свідчили про добровільне її погашення. Враховуючи наведене, визнання позову в частині основного боргу відповідачем, 24985,16 грн. підлягають стягненню з ДП “Стрийський вагоноремонтний завод” на користь позивача.

За наведених обставин, позивачем обгрунтовано відповідно до вимог п. 11.2. Договору, ст.ст. 232 ГК України, ст.ст. 511, 549, 625 ЦК України заявлено до стягнення 349,8 грн. інфляційних за квітень-травень 2009 р., 154,02 грн. трьох процентів річних за період прострочення платежу з 03.04.2009 р. по 16.06.2009 р. (75 днів) та 1233,75 грн. пені за 75 днів прострочення платежу, виходячи з суми заборгованості 24985,16 грн., а також з того, що останній день виконання зобов”язань за договором був 24.10.2008 р.

Доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 232 ГК України необгрунтовані, оскільки позивачем нараховано пеню за 75 днів прострочення платежу, що не перевищує шестимісячного строку, встановленого ст. 232 ГК України. З розрахунку пені, зробленого позивачем вбачається, що пеня нарахована за 75 днів прострочення платежу. При цьому позивачем враховано, що останній день платежу за договором 24.10.2008 р. Позивач помилково застосував облікову ставку 11 %, замість 12 %, однак вказане жодним чином не порушує прав відповідача, не спростовує факт прострочення ним платежу та не є підставою для відмови у стягненні пені.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України 1748,96 грн. штрафу, то підстави для їх задоволення відсутні, виходячи з такого. Позивач вважає, що оскільки боржник (відповідач) є державним підприємством, то він зобов”язаний за прострочення оплати продукції понад 30 тридцять днів додатково сплатити позивачу, який не належить до державного сектора економіки, штраф у розмірі 7 % від вартості неоплаченого товару. Однак, відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких, зокрема розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. З даної норми вбачається, що передбачені нею розмір пені та штрафу застосовуються, якщо інше не передбачено за порушення строків виконання зобов'язання договором. Відтак до вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій застосуванню підлягають положення п. 11.2. договору, в якому сторони погодили, що відповідач за порушення строків оплати сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Таким чином, визначений ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України штраф в даному випадку до відповідача не може бути застосований, оскільки інший вид та розмір відповідальності передбачені п. 11.2. Договору і штраф вищезгаданим пунктом договору не встановлюється. Окрім того, за змістом ст. ст. 546, 547 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою якою, в силу ст. 549 ЦК України, є штраф, пеня; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Вказані висновки суду відповідають висновкам Вищого господарського суду України, зробленим у постановах від 18.02.2008 р. у справі № 6/288, від 16.09.2008 р. у справі № 29-24/130-07-8858 та у постанові від 14.11.2007 р. у справі № 20/146-07

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 121 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Стрийський вагоноремонтний завод” (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Зубенка, 2, код ЄДРПОУ 20770332) на користь Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал Холдінг” (03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 30, код ЄДРПОУ 19121597) 24985,16 грн. заборгованості, 349,8 грн. інфляційних, 154,02 грн. трьох процентів річних, 1233,75 грн. пені, 267,23 грн. державного мита та 293,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя