Рішення № 4853433, 09.09.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "09" вересня 2009 р. по справі № 07/90-38

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький комбікормовий завод», с.Боратин Луцького району

до відповідача Закритого акціонерного товариства «Ювілейний», м.Луцьк

про стягнення 22474грн. 72коп.

Суддя Сур’як О.Г.

Представники :

від позивача: Шевчук Ю.П., довіреність від 03.01.08р.

від відповідача: н/з

Стороні роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

Суть спору: Позивач – ТзОВ «Луцький комбікормовий завод» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача – ЗАТ «Ювілейний» 22474,72грн., в тому числі 22461,80грн. основного боргу за переданий товар та 12,92грн. - 3% річних.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позовну заяву згідно ст.59 ГПК України не подав, суму позову не оспорив та не скористався своїм правом взяти участь у судовому засіданні, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи у суді, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення 03.09.2009р.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

На підставі усної домовленості 14.03.2006р. позивач - ТзОВ «Луцький комбікормовий завод» згідно накладних (а.с.12-13 ) поставив відповідачу – ЗАТ «Ювілейний» товар (борошно в асортименті, сіль в асортименті та цукор) на загальну суму 141110,80грн.

В силу ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Проте, відповідач своїх зобов’язань по оплаті отриманого товару належним чином не виконав, сплативши позивачу лише 118649грн. (а.с.14).

З метою добровільного врегулювання спору 17.06.2009р. позивач на адресу відповідача направив листа №80 з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар у розмірі 22461,80грн.

Частиною ч.2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач заборгованість не погасив, проте між сторонами 31.12.2008р. та 17.06.2009р. були підписані акти звірки взаємних розрахунків (а.с.8, 9), які підтверджують заборгованість відповідача у розмірі 22461,80грн. на корить позивача.

Відповідно до ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язань – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

На день розгляду спору заборгованість відповідача за отриманий товар становить 22461,80грн., не погашена, не оспорена, підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, згідно розрахунку позивача за прострочення оплати з відповідача слід стягнути 12,92грн. – 3% річних.

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на нього згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

Враховуючи зазначене та керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 509, 530 ЦК України ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Ювілейний» (43024 м.Луцьк вул..Соборності, 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький комбікормовий завод» (с.Боратин Луцького району вул..Центральна, 20, р/р26005001315199 ЗАТ «ОТП «Банк» в м,київ, МФО 300528, ЗКПО 05442109) 22474,72грн. (в тому числі 22461,80грн. основного боргу та 12,92грн. - 3% річних), а також 224,75грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя