Ухвала суду № 48533411, 12.08.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 666/8696/14-ц Головуючий в І інстанції Дорошинська В.Е.

Номер провадження 22-ц/791/2022/15 Доповідач: Стародубець М.П.

Категорія : 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року серпня місяця «12» дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Стародубця М.П.Суддів:Воронцової Л.П., Ігнатенко П.Я.при секретарі: за участю адвоката: Цулукіані І.О. Пацалової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Пацалової Тамари Валеріївни, діючої від імені ОСОБА_6, на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 червня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, зазначаючи, що 22 червня 2006 року уклав з відповідачем договір позики, за яким передав останньому 5 246 300 грн. зі строком повернення до 31.12.2011 року.

Оскільки позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання й ухиляється від добровільного повернення грошових коштів, просив суд з урахуванням уточнених позовних вимог стягнути з нього на його користь борг в сумі 5 246 300грн., проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України в сумі 4 635 680,99грн., інфляційні збитки в розмірі 6 023 587,63грн. та 3% річних від суми простроченої заборгованості в сумі 544 609,06грн., а всього 16 450 177,68грн. та понесені ним судові витрати.

Рішенням від 18 червня 2015 року суд відмовив у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі Пацалова Тамара Валеріївна, діюча в інтересах ОСОБА_6, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному об'ємі, посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв до уваги докази, одержані з порушенням встановленого законом порядку, неправильно їх оцінив та постановив у зв'язку з цим рішення, що не відповідає нормам матеріального права й встановленим у справі обставинам.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить її відхилити, а рішення суду, як законне й обґрунтоване, ухвалене з урахуванням виниклих між сторонами правовідносин, чинного договору про переведення боргу та диспозитивності цивільного судочинства, залишити без змін.

Заслухавши доповідача, і осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 червня 2006 року сторони уклали письмовий договір позики, за яким ОСОБА_6 передав ОСОБА_7 у власність грошові кошти в сумі 5 246 300грн. до 31 грудня 2011 року без сплати відсотків за користування грішми.

В цей же день позичальник отримав всю грошову суму в банку й вніс її до статутного фонду ТОВ «Продексім, ЛТД», що підтверджується копіями платіжних доручень за №№1,2 від 22.06.2006 року /т.1 а.с.9,34/.

Засновниками вказаного господарюючого суб'єкта з рівними частками на той період часу були ці ж фізичні особи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців органом управління юридичної особи ТОВ «Продексім, ЛТД» були загальні збори засновників. Особою, яка була уповноважена представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, та яка мала право вчиняти дії від її імені без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва, був ОСОБА_7 /т.2 а.с.36-44/.

Відповідно до фотокопії протоколу, засвідченому приватним нотаріусом 22.01.2007 року, 22 червня 2006 року відбулися загальні збори засновників та учасників ТОВ «Продексім, ЛТД», які вирішили укласти договір про переведення боргу в розмірі 5 246 300грн. з ОСОБА_7 на ТОВ «Продексім, ЛТД», який випливає з договору позики від 22 червня 2006 року, укладеному між засновниками ТОВ «Продексім, ЛТД» ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Уповноважили останнього, як директора ТОВ «Продексім, ЛТД», підписати вищезгаданий договір про переведення боргу від імені товариства.

Вказаний протокол містить підписи голови зборів ОСОБА_6 й секретаря ОСОБА_7 /т.1 а.с. 181/.

22 червня 2006 року ОСОБА_7, як первісний боржник, та ТОВ «Продексім, ЛТД» в особі директора ОСОБА_7, діючого на підставі статуту товариства й додатково наданих йому зазначеним вище рішенням загальних зборів товариства повноважень, уклали письмовий договір про переведення боргу, яким визначено, що первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого останній заміняє первісного боржника як зобов'язальну сторону у договорі позики від 22 червня 2006 року, укладеному між ОСОБА_7 і ОСОБА_6

За цим договором новий боржник стає зобов'язаним здійснити замість первісного боржника обов'язки останнього щодо повернення позики в сумі 5 246 300грн. до 31.01.2011 року.

В пункті 3 цього договору зазначено, що згода кредитора на переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим правочином, одержано шляхом підписання протоколу загальних зборів ТОВ «Продексім, ЛТД», засновниками якого є первісний боржник ОСОБА_7 та кредитор ОСОБА_6

Додатково сторони визначили, що переведення боргу за цим договором не тягне за собою жодних інших змін умов договору позики від 22 червня 2006 року, укладеного між первісним боржником і кредитором, окрім тих, що пов'язані із заміною первісного боржника новим боржником.

Усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства /т.1 а.с.180/.

22 березня 2010 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу частки у статутному фонді, згідно якому останній придбав у продавця ОСОБА_7 його частку у статутному фонді ТОВ «Продексім, ЛТД», яка складає 50%, тобто 5 250 000грн., й став її власником, сплативши зазначену грошову суму готівкою одночасно з підписанням цього договору /т.2 а.с. 271-272/.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що між сторонами був укладений письмовий договір позики на вказаних вище умовах, припинення зобов'язань за яким позичальником ОСОБА_7 сталося у зв'язку з укладенням в цей же день останнім з ТОВ «Продексім, ЛТД» договором про переведення боргу в повному об'ємі, тому правомірно відмовив у задоволенні позову з наведених в рішенні підстав.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, вважає їх правильними та такими, що відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За визначеним процесуальним законом правилом змагальності сторін відповідач довів наявність передбачених законом підстав припинення своїх зобов'язань щодо повернення суми позики, надавши суду в підтвердження цього належний та допустимий письмовий доказ (договір про переведення боргу), який не може бути спростований показами допитаного судом апеляційної інстанції свідка ОСОБА_6 - позивача у справі.

Заперечення позивачем факту вчинення правочину переведення боргу на юридичну особу, в якому він не виступає стороною, а є лише її засновником, без доведення вчинення кримінального діяння, пов'язаного з підробкою чи оформленням договору, без його оспорення та визнання недійсним за встановленим ст.218 ЦК України правилом колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги.

Цей договір не є предметом спору, його форма відповідає положенням ст.521 ЦК України і оскільки він не підпадає під ознаки нікчемного правочину, діє встановлена ст.204 цього ж Кодексу презумція його правомірності.

За суб'єктним складом правочину стороною в ньому є юридична особа ТОВ «Продексім, ЛТД», яка не залучена до участі у справі, й докази того, що вона не визнає його чи оспорює в порядку, визначеному законом, матеріали справи не містять, не встановлено цього і в процесі перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що надані позивачем засвідчені нотаріусом фотокопії протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Продексім, ЛТД» та договір про переведення боргу без надання їх оригіналів не можуть бути визнані допустимими доказами, оскільки місцевим судом не встановлено порушень закону щодо їх засвідчення уповноваженою на те особою, яка підтвердила факт посвідчення копій наданих їй документів відповідно до встановленого чинним законодавством Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5.

Ці копії, на думку колегії суддів, за своєю формою й визначенням, викладеним в ст.64 ЦПК України, мають ознаки письмових доказів, оцінених місцевим судом у сукупності з іншими доказами по справі, їх можна визнати окремим елементом засобу доказування, що містить інформацію про обставину справи, з існуванням якої відповідач пов'язує виникнення, зміну та припинення цивільних прав і обов'язків.

Інші надані останнім докази, зазначені місцевим судом в мотивувальній частині рішення, доводять факт укладення зазначених вище протоколу та договору, який позивачем за правилами ст.ст.10,60 ЦПК України не спростований.

Не ґрунтується на законі викладене в апеляційній скарзі твердження апелянта з посиланням на положення ст.520 ЦК України про те, що правочин щодо заміни боржника у зобов'язанні є багатостороннім правочином, сторонами у якому мають бути кредитор, первісний боржник та новий боржник.

Вказана норма матеріального права передбачає правову конструкцію заміни боржника у зобов'язанні та обов'язкову умову її реалізації, тобто наявність згоди на це кредитора, яка може бути дана окремо в формі заяви.

Припис цієї норми не визначає суб'єктний склад сторін, учасником якого обов'язково має бути кредитор.

Згода кредитора за конструкцією цієї статті не є частиною правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні.

Місцевий суд оцінив належність, допустимість і достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок їх у сукупності.

Доводи апелянта щодо неправильної оцінки судом зібраних у справі доказів та невідповідності покладених в основу рішення висновків суду фактичним обставинам справи позбавлені правового обґрунтування і не були підтверджені при перегляді справи судом апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції повно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги висновки суду, які є правильними, але недостатньо вмотивовані, не спростовують та незаконність рішення, що ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права, не доводять.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303,307-308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Пацалової Тамари Валеріївни, діючої від імені ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: