Ухвала суду № 48530880, 13.08.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/7932/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Мальована-Когер В. В.Номер провадження 22-ц/788/1378/15 Суддя-доповідач - Собина О. І. Категорія - 59

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Околота Г. М. ,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 04 червня 2015 року

у справі за скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_5,

в с т а н о в и л а:

27 жовтня 2014 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся до місцевого суду з вказаною скаргою і вимоги мотивував тим, що на початку 2014 року ОСОБА_3 стало відомо про те, що відділ ДВС Сумського міського управління юстиції в рахунок погашення боргу ОСОБА_6 передав квартиру за адресою АДРЕСА_1 стягувачу ОСОБА_7, а тому останній вимагав від неї зняття з реєстрації у цій квартирі із усіма членами її родини. Після тривалого тиску вони вимушені були знятися з реєстрації в квартирі. Після отримання інформації в ДВС Сумського міського управління юстиції їй стало відомо, що жодних повідомлень про вчинювані виконавчі дії державним виконавцем ОСОБА_5 щодо реалізації нерухомого майна їй не надсилались, а при реалізації нерухомого майна порушені права малолітньої дитини, яка була зареєстрована та мешкала в даній квартирі. Також боржник ОСОБА_6 має заборгованість перед нею за виконавчим листом про стягнення аліментів на утримання дитини і дана обставина не була врахована при реалізації нерухомого майна. Просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу ДВС Сумського МУЮ ОСОБА_5 щодо: невиконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 аліментів в розмірі 1/4 заробітку; винесення постанови від 03 квітня 2014 року про передачу майна стягувачу за зведеним виконавчим провадженням №35187461 про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості на користь фізичних, юридичних осіб та держави на загальну суму 477 019 грн. 43 коп. та просив скасувати дану постанову державного виконавця.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 4 червня 2015 року провадження в справі за даною скаргою було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України та роз'яснено скаржнику про те, що розгляд справи віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

В апеляційній скарзі представник скаржника ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясуванням судом обставин, що має значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Також просить стягнути з відділу ДВС Сумського міського управління юстиції судові витрати у справі, а саме витрати на правову допомогу.

Зазначає, що місцевим судом не виконані вказівки викладені в ухвалі апеляційного суду Сумської області від 29 грудня 2014 року: не притягнуто до участі в справі державного виконавця відділу ДВС Сумського міського управління юстиції ОСОБА_8, в провадженні якої перебуває виконавче провадження про стягнення аліментів. Із журналу судових засідань не вбачається, що судом оглядалися матеріали зведеного виконавчого провадження. Справа була розглянута у відсутність скаржника та її представника і суд не перевірив доводів останнього стосовно того, що з ОСОБА_3, як із стороною зведеного виконавчого провадження, проводилось листування державним виконавцем.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення стягувача ОСОБА_7 та його представників - ОСОБА_9 та ОСОБА_10, старшого державного виконавця відділу ДВС Сумського МУЮ ОСОБА_5, які проти задоволення апеляційної скарги заперечують, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_3 не є стороною зведеного виконавчого провадження № 35187461 в рамках якого була винесена постанова від 03.04.2014 року, яка є предметом оскарження у даній справі, тому і розгляд скарги віднесено до компетенції адміністративного суду в порядку КАС України і виходячи з цього провадження у справі підлягає закриттю.

Колегія суддів вважає за необхідне погодитися з таким висновком суду, виходячи з наступного:

В судовому засіданні встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у провадженні старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_5 перебуває зведене виконавче провадження № 35187461 про стягнення з ОСОБА_6 грошових коштів на користь фізичних, юридичних осіб та держави на загальну суму 433381 грн.31 коп., в тому числі і на користь ОСОБА_7 200000 грн.00 коп. грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди, стягнутої за виконавчим листом № 1-249/2011 р. від 23.03.2012 року.

На виконання рішень судів за зведеним виконавчим провадженням старшим державним виконавцем ОСОБА_5 актом опису й арешту майна боржника від 11 грудня 2012 року описане належне боржнику нерухоме майно, а саме: однокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1, яка була передана на відповідальне зберігання ОСОБА_3

Вподальшому, зазначене нерухоме майно боржника було передане до філії 19 ПП «НИВА-В.Ш.» на реалізацію, але, у зв'язку з тим, що тричі призначені прилюдні торги з реалізації нерухомого майна не відбулись, державним виконавцем на підставі ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» було запропоновано стягувачам вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна (а.с.57).

Про намір щодо залишення за собою нереалізованого нерухомого майна, в термін, передбачений ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» звернувся лише стягувач ОСОБА_7, а від інших стягувачів таких заяв не надходило (а.с.58).

У зв'язку з цим, постановою від 3 квітня 2014 року старший державний виконавець ВДВС Сумського міського управління юстиції ОСОБА_5 передав в рахунок погашення боргу нерухоме майно: однокімнатну квартиру площею 36,26 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 за початковою вартістю 177160 грн.00 коп., що належало ОСОБА_6 на користь стягувача ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 200000 грн.00 коп., стягнутої на його користь за виконавчим листом № 1-249/2011 від 23.03.2012 року виданого Зарічним районним судом м.Суми (а.с.14).

Також місцевим судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в провадженні державного виконавця ОСОБА_8 перебуває виконавче провадження №116633004 з примусового виконання виконавчого листа №2-4472 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 аліментів в розмірі 1/4 частини заробітку (а.с.11 ).

Факт того, що ОСОБА_3 не є стороною зведеного виконавчого провадження № 35187461 беззаперечно встановлено місцевим судом шляхом огляду в судовому засіданні 4 березня 2015 року матеріалів зведеного виконавчого провадження та виконавчого провадження про стягнення аліментів (а.с.123-124).

В той же час, при зверненні зі скаргою до суду на дії старшого державного виконавця відділу ДВС Сумського міського управління юстиції ОСОБА_5 представник скаржниці ОСОБА_3 - ОСОБА_4 обґрунтовував її тим, що саме даний державний виконавець при здійсненній виконавчих дій при виконанні зведеного виконавчого провадження, стороною в якому не є скаржниця ОСОБА_3, порушив її права як стягувача за виконавчим листом про стягнення з боржника ОСОБА_6 аліментів на її користь, а саме: не отримав попередній дозвіл органів опіки та піклування на передачу на реалізацію квартири право на користування якою має малолітній ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 та в порушення вимог передбачених ч.1 ст.44 Закону України «Про виконавче провадження» не розподілив суму, стягнуту з боржника пропорційно між усіма стягувачами в порядку черговості.

Згідно ст. 383 ЦПК України та ч.ч. 1, 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вони вважають, що порушено їх права чи свободи і оскаржити їх вони мають право до суду, який видав виконавчий документ, а інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій можуть оскаржити такі рішення, дії або бездіяльність державного виконавця - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

В пункті 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07 лютого 2014 року роз'яснено, що скарги стосовно рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) із метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів.

Оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ОСОБА_3 не є стороною зведеного виконавчого провадження №35187461, в рамках якої винесено оскаржувану постанову, в той же час нею оскаржуються дії державного виконання вчинені ним саме при виконанні зазначеного зведеного виконавчого провадження, тому колегія суддів вважає, що місцевим судом обґрунтовано закрите провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 ч.205 ЦПК України і роз'яснено скаржнику про віднесення розгляду даної скарги саме до компетенції адміністративного суду, в порядку, передбаченому КАС України.

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо не притягнення судом до участі в справі державного виконавця відділу ДВС Сумського міського управління юстиції ОСОБА_8, в провадженні якої перебуває виконавче провадження про стягнення аліментів, оскільки як вбачається зі змісту скарги і пояснень представника скаржниці дії зазначеного державного виконавця ними не оскаржуються, а оскаржуються лише дії старшого державного виконавця ОСОБА_5 вчинені ним при виконанні зведеного виконавчого провадження.

Крім того, як вбачається із журналу судового засідання від 04.03.2015 року державний виконавець ОСОБА_8 приймала участь у розгляді справи в судовому засідання в якості представника ВДВС Сумського міського управління юстиції, надавала пояснення та надавала для огляду в судовому засіданні матеріали виконавчого провадження про стягнення аліментів на користь скаржниці (а.с.123-124).

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо не дослідження в судовому засіданні і матеріалів зведеного виконавчого провадження, оскільки ці доводи спростовуються журналом судового засідання від 04.03.2015 року з якого вбачається, що це зведене виконавче провадження було оглянуте в присутності усіх учасників судового засідання (а.с.124).

Що стосується доводів апелянта про доведеність факту визнання ОСОБА_3 стороною зведеного виконавчого провадження, що на думку апелянта підтверджується листуванням старшого державного виконавця ОСОБА_5 із нею, то з пояснень державного виконавця вбачається, що ним дійсно надсилалось скаржниці письмове повідомлення від 13.03.2014 року про неможливість реалізації нерухомого майна належного боржнику ОСОБА_6 і пропонувалось вирішити питання щодо залишення за собою цього майна, оскільки йому було відомо про перебування на виконанні у іншого державного виконавця виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_6 на користь скаржниці аліментів і існування заборгованості за цим виконавчим провадженням, але у зв'язку із відсутністю, на той час, на роботі цього державного виконавця та з урахуванням того, що нерухоме майно було передане на відповідальне зберігання саме скаржниці і з метою забезпечення її прав та інтересів як стягувачки за іншим виконавчим провадженням, ним, у відповідності до вимог ст..62 Закону України «Про виконавче провадження» і було надіслане вищезазначене письмове повідомлення. В той же час, колегія суддів вважає, що направлення скаржниці цього письмового повідомлення ще не свідчить про встановлення факту визнання її стороною зведеного виконавчого провадження, оскільки постанова про приєднання виконавчого провадження про стягнення аліментів до зведеного виконавчого провадження відповідно до вимог передбачених ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п.3.8, 3.8.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом М, України від 02.04.2012 року № 512/5 не виносилась.

Крім того, місцевим судом було встановлено, що у зведеному виконавчому провадженні було об'єднано виконавчі провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій, а тому, виходячи з п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07 лютого 2014 року, ця обставина ще раз свідчить про те, що скарга стосовно рішень, дій або бездіяльності державного виконавця ОСОБА_5 вчинені ним із метою виконання цього зведеного виконавчого провадження належить до юрисдикції адміністративних судів .

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни ухвали не встановлено, справа розглянута в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду є законною і обґрунтованою і її слід залишити без змін.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 04 червня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -