Рішення № 4852975, 03.07.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

03.07.2009

Справа №2-2/3373-2009

за позовом - ВАТ "Укртелеком" (01000, м. Київ, Бульвар Шевченка, 18) в особі структурного підрозділу Цеху комунікаційних послуг №3 Кримської філії (98100, м.Феодосія, вул.Назукіна, 3)

до - Військової частини А4489 (98107, м.Феодосія, вул.Федько, 38)

про стягнення 1 974грн19коп.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Бабенко – ю/к, довіреність у справі

Від відповідача : Колбін – предст, довір у справі.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за послуги телефонного зв’язку в сумі 1 766грн27коп., пені у сумі 3грн99коп, інфляційних втрат в сумі 199грн46коп., 3 % річних у сумі 4грн47коп., всього - 1 974грн19коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір №277 від 15.02.2005 р. У зв’язку з порушенням відповідачем умов договору виникла заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Відповідач у судовому засіданні визнав позовні вимоги, що відображено у протоколі судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ, або оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Між позивачем та Військовою частиною А4489 був укладений договір № 277 від 15.02.2005р про надання послуг електрозв’язку.

Відповідно до п.1 вищенаведеного договору предметом договору є надання підприємством зв’язку послуг електрозв’язку, перерахованих у додатку 1, та безплатних послуг, перерахованих у додатку 2.

Оплата та порядок розрахунків передбачені р.4 договору, згідно з яким споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою авансовою системою оплати з наданням рахунків. Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяті днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку стягується додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг. (4.2, 4.5).

У виконання узятих на себе обов’язків за договором, позивач надав відповідачеві передбачені договором послуги телефонного зв’язку, що підтверджується матеріалами справи, а саме: розшифровками по міжміським розмовам та рахунками.

Відповідно до ст..33 Закону України „Про телекомунікації” вказані послуги підлягають оплаті абонентом.

Однак, відповідач не сплатив надані позивачем послуги та судом встановлено, що на момент звернення позивача з позовом у суд заборгованість відповідача за договором № 277 від 15.02.2005р про надання послуг електрозв’язку за період з 01.5.2008р по 01.02.2009р склала 1 766грн27коп., яка на момент розгляду спору не погашена, що підтверджується матеріалами справи довідкою – розрахунком.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 314грн.01коп боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок. Більш того, відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем.

В зв'язку з цим сума основного боргу відповідача на момент розгляду спору складає 1 766грн27коп., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов у частині стягнення боргу у розмірі 1 766грн27коп. за надані, відповідно до договору № 277 від 15.02.2005р про надання послуг електрозв’язку, послуги обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу заявлені вимоги про стягнення 199грн46коп. індексу інфляції за період з червня 2008р до 21.4.2009р та 4грн47коп. річних за період з червня 2008р по лютий 2009р, які підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, тоді як позивач спрямовував на адресу відповідача претензію №357 від 25.3.2009р з вимогою погасити заборгованість за телекомунікаційні послуги з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення 3грн99коп пені (за період з 21.01.2009 по 20.3.2009р), яка також підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пункт 5.8 договору передбачає, що у випадку не уплати за надані послуги електрозв’язку зверх встановленого строку (з 21 числа місяця, що наступає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, що розраховується з вартості неоплачених послуг у розмірі одної облікової ставки НБУ від суми затриманих платежів за кожен день затримки відповідно до діючого законодавства.

Отже, у частині стягнення пені у сумі 3грн99коп позов обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки розрахунок пені позивачем здійснений правильно, відповідно до умов договору № 277 від 15.02.2005р про надання послуг електрозв’язку, не перевищує передбаченого Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно з ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

За згодою представників сторін в судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 07.9.2009р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А4489 (98107, м.Феодосія, вул.Федько, 38,р/р 2570730204 в УДК в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 07762463) на користь ВАТ "Укртелеком" (01000, м. Київ, Бульвар Шевченка, 18, ЗКПО 21560766) в особі структурного підрозділу Цеху комунікаційних послуг №3 Кримської філії (98100, м.Феодосія, вул.Назукіна, 3, п/р 2600316582 в КРД «Райфайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЗКПО 22236588) 1 766грн27коп боргу за телекомунікаційні послуги, 199грн46коп. індексу інфляції, 4грн47коп. річних, 3грн99коп пені, 97грн.12коп держмита, 112грн.36коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Повернути ВАТ "Укртелеком" (01000, м. Київ, Бульвар Шевченка, 18, ЗКПО 21560766) в особі структурного підрозділу Цеху комунікаційних послуг №3 Кримської філії (98100, м.Феодосія, вул.Назукіна, 3, п/р 2600316582 в КРД «Райфайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЗКПО 22236588) з державного бюджету України (р/р31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи на інший розрахунковий рахунок) надмірно сплачене платіжним дорученням №6615 від 04.6.2009р державне мито у розмірі 102,00грн.

4. Повернути ВАТ "Укртелеком" (01000, м. Київ, Бульвар Шевченка, 18, ЗКПО 21560766) в особі структурного підрозділу Цеху комунікаційних послуг №3 Кримської філії (98100, м.Феодосія, вул.Назукіна, 3, п/р 2600316582 в КРД «Райфайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЗКПО 22236588) з державного бюджету України (р/р31218259700002; у банку одержувача: в УГК в м.Сімферополі ГУ ГКУ в АРК; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22050000 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) надмірно сплачені платіжним дорученням №6615 від 04.6.2009р витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу у розмірі 312грн50коп.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.