Рішення № 4852953, 06.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/462

06.08.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод зварювальних флюсів і скловиробів»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»про стягнення 2 314,00 грн. за участю представників позивача –Мізіної Г.О., довіреність № 01 від 21.01.2009р., відповідача –не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 2 314,20 грн. заборгованості, у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань за договором № К 00033 від 19.10.2006 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 06.08.2009 року.

Через канцелярію суду 03.08.2009 року представник відповідача надав заяву, де визнав позовні вимоги у сумі 2 314,20 грн.

Представник відповідача в судове засідання 06.08.2009 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.10.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів»(клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(компанія) був укладений договір № К 00033, за умовами якого компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів клієнта згідно отриманих ПК.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту розірвання (п.10.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору при укладенні договору клієнт перераховує на розрахунковий рахунок компанії впродовж 3-х банківських днів кошти в розмірі та за умов обумовлених сторонами в додатку до договору.

В п. 7.3 договору передбачено, що компанія несе відповідальність за збереження коштів, перерахованих клієнтом на р/рахунок компанії і в разі розірвання договору, гарантує повернення сум, яка залишилася після остаточного розрахунку.

На виконання умов договору позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3981 від 05.11.2008р.

В свою чергу відповідачем на адресу позивача видано товар на суму 2 487,16 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000332 від 31.01.2009р. та РН-0002141 від 26.02.2009р.

Крім того позивачем погашено борг у сумі 198,64 грн. за раніш одержаний товар по видатковій накладній №РН-0028522 від 31.12.2008р.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 2 314,20 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 27.02.2009р.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе договірні зобов’язання, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов’язання та має перед позивачем заборгованість у сумі 2 314,20 грн.

Відповідач через канцелярію суду 03.08.2009 року надав заяву у якій визнав позов.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що компанія несе відповідальність за збереження коштів, перерахованих клієнтом на р/рахунок компанії і в разі розірвання цього договору, гарантує повернення суми, яка залишилася після остаточного розрахунку в порядку, передбаченому п. 10.2 договору.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 2 314,20 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(юридична адреса: 03115, м. Київ, пл. Святошинська, буд.1, кім.272; фактична адреса: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 19, (10 поверх, оф.1-2), код 34483710) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод зварювальних флюсів та скловиробів»(69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 2, код 00293255) 2 314 (дві тисячі триста чотирнадцять) грн. 20 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Чебикіна