Постанова № 48528503, 12.08.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2015 р. Справа № 922/1123/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Пуль О.А.

при секретарі Литвиновій К.О.

за участю представників сторін:

позивача не зявився,

відповідача - ОСОБА_1 (довіреність №25 від 22.05.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3212 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 23.04.15р. у справі № 922/1123/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м.Київ,

до Українського державного університету залізничного транспорту, м.Харків,

про стягнення 34 727,64 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.04.2015р. (суддя Лавренюк Т.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2116,98 грн. основного боргу та 1827,00 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 14911,50 грн. збитків від інфляції, 13815,58 грн. пені та 3883,58 грн. 3% річних відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні 14911,50 грн. збитків від інфляції, 13815,58 грн. пені та 3883,58 грн. 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 14911,50 грн. збитків від інфляції, 13815,58 грн. пені та 3883,58 грн. 3% річних. В іншій частині рішення залишити без змін.

Скарга обґрунтована тим, що посилання відповідача на те, що акти приймання-передачі природного газу надійшли на його адресу пізніше не свідчать про неправильність здійснених нарахувань та про перенесення строку остаточного розрахунку, оскільки згідно з п.3.4. договору саме на відповідача покладено обовязок щодо своєчасного складання та направлення продавцеві двох примірників акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Тобто, фактичний обсяг спожитого газу відомий відповідачеві вже на кінець місяця поставки, і стає відомим позивачу лише з даних, що надіслані відповідачем у вигляді актів.

Отже, як зазначає позивач, про обсяг поставленого природного газу та про вартість останнього відповідачеві було відомо вже в останній день відповідних місяців, а тому відправлення та підписання акту приймання-передачі природного газу із значним запізненням не звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасно проведений розрахунок та від сплати в повному обсязі нарахованих 3% річних, інфляційних втрат та пені.

15.06.2015р. до суду від відповідача надійшло клопотання (вх. №9320), в якому відповідач просив суд замінити Українську державну академію залізничного транспорту її правонаступником Українським державним університетом залізничного транспорту.

У судовому засіданні 24.06.2015р. клопотання відповідача про заміну відповідача його правонаступником задоволено та замінено Українську державну академію залізничного транспорту її правонаступником Українським державним університетом залізничного транспорту.

Колегія суддів зазначає, що в ухвалі Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2015р. про задоволення вищезазначеного клопотання відповідача помилково зазначено не було, в звязку з чим відповідно до ст.89 ГПК України виправляє описку за власною ініціативою.

У судовому засіданні 03.08.2015р. було оголошено перерву до 12.08.2015р.

Представник позивача у судове засідання 12.08.15р. не зявився, про причини не зявлення суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №9322 від 15.06.2015р.) проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В лютому 2015р. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Української державної академії залізничного транспорту про стягнення 2116,98 грн. основного боргу, 14911,50 грн. збитків від інфляції, 3815,58 грн. пені, 3883,58 грн. 3% річних за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3196-ТЕ-32 від 13.02.2013р.

Позов обґрунтовано тим, що 13.02.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" продавцем, та Українською державною академією залізничного транспорту, покупцем, правонаступником якого є відповідач, укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3196-ТЕ-32, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязався прийняти та оплатити поставлений природний газ на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, організаціями та національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до п.3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.

Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язався повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначає позивач, він на виконання умов договору протягом січня-грудня 2013р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 250224,76 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо сплати за отриманий природний газ виконував неналежним чином, платежі здійснював несвоєчасно. Станом на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за договором складає 2 116,98 грн., що і стало причиною звернення позивача з даним позовом.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позовні вимоги не відповідають фактичним обставинам, викладеним у позові. Так, позивачем несвоєчасно підписувались акти прийому передання виконаних робіт та не було дотримано вимоги постанови Національної комісії з регулювання енергетики України № 37 від 23.01.2012р. "Про затвердження переліку поточних рахунків зі спеціальним режимом використання, відкритий в установах ПАТ "Державний ощадний банк України", а саме в п.12 договору було зазначено інший поточний рахунок позивача, що суперечить вимогам вказаної постанови та робить неможливим здійснення оплати. Як зазначив відповідач, ним було вжито всі необхідні дії для належного виконання зобов'язання в частині оплати вартості природного газу, однак внаслідок незалежних від академії обставин, відповідач був позбавлений можливості розрахуватись за поставлений газ, тому, на думку відповідача, його вина у несвоєчасному виконанні зобов'язання відсутня, як і відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій.

23.04.2015р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як вже зазначалось, 13.02.2013р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Українською державною академією залізничного транспорту, правонаступником якого є відповідач, укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3196-ТЕ-32. Позивач на виконання умов договору протягом січня-грудня 2013р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 250224,76 грн.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором щодо сплати за отриманий природний газ виконував неналежним чином, платежі здійснював несвоєчасно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є бюджетною установою, фінансується з державного бюджету та обслуговується в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Харківській області.

Як зазначає відповідач, ГУДКСУ у Харківській області не приймав платежі на оплату заборгованості за спожитий природний газ у звязку з невідповідністю рахунку позивача рахунку, якій використовується для зарахування коштів від категорій споживачів «ТКЕ-населення» та «ТКЕ-бюджет», які мають бути включені до відповідного переліку поточних рахунків із спеціальним режимом використання.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. №247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ» установлено, що газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи відкривають в установах уповноваженого банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий газ від установ і організацій, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів.

Крім того, згідно пунктів 2-4 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. № 1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, крім підприємств, що належать до системи автономного та децентралізованого теплопостачання.

Визначено уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств теплоенергетики та їх відокремлених підрозділів, Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" та Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - уповноважений банк).

Затверджено Порядок відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ.

Відповідно до п. 1, 3, 6, 7 Порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природній газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1082 суб'єкти господарювання, що провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії (далі - підприємства теплоенергетики), та їх відокремлені підрозділи відкривають у десятиденний строк з дати набрання чинності цією постановою в установах ВАТ "Державний ощадний банк України" та ПАТ АБ "Укргазбанк" (далі - уповноважений банк) поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, в порядку, визначеному Національним банком.

Базовий норматив відрахування коштів та норматив відрахування коштів, скоригований Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з урахуванням розрахунків підприємств теплоенергетики за природний газ, спожитий у попередніх періодах, оформлюються як реєстр нормативів відрахування коштів, що надходять від усіх категорій споживачів теплової енергії на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, який подається щомісяця до 10 числа поточного місяця до Мінрегіону разом з документами, зазначеними у пункті 2 цього Порядку.

Усі категорії споживачів теплової енергії сплачують вартість отриманих ними послуг з теплопостачання шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку.

У разі коли в платіжному дорученні/касовому документі споживача теплової енергії реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого підприємством теплоенергетики або його відокремленим підрозділом в уповноваженому банку, установа, що приймає платіжний документ (установа банку, підприємство поштового зв'язку або орган Казначейства) повертає такий документ без виконання визначених у ньому вимог з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

Відповідно до п.54.2 "Переліку поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих в установах ПАТ "Державний ощадний банк України" гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, а також підприємствами, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам, для зарахування коштів, що надходять за спожитий газ від усіх категорій споживачів", затвердженого постановою НКРЕ від 23.01.2012р. № 37, таким рахунком позивача для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від бюджетних установ є поточний рахунок № 260032304921 в ГОУ АТ "Ощадбанк", МФО 300465.

Під час укладання спірного договору позивачем у договорі було вказано інший рахунок № 26009304921 в ГОУ АТ "Ощадбанк", МФО 300465, що унеможливило проведення відповідачем розрахунків за отриманий природний газ.

Як свідчать матеріали справи, відповідач неодноразово звертався на адресу позивача з проханням (листи № 01-41/59 від 23.04.2013р., № 01-42/44 від 31.05.2013р.) про надання роз'яснень щодо невідповідності номеру рахунку, а також з пропозицією укласти додаткову угоду до договору з метою приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства в частині реквізитів поточного рахунку (а.с.71-73).

Зокрема, у листі № 01-42/44 від 31.05.2013р. відповідачем було наголошено про неможливість сплатити заборгованість за спожитий природний газ за лютий-квітень 2013р. без підписання додаткової угоди № 2 до спірного договору.

Відповідно до листа позивача №7-4904/1.5-13 від 23.09.2013р. за результатами позапланової перевірки НАК «Нафтогаз України» постановою НКРЕ від 01.08.2013р. №1065 компанію зобовязано до 31.12.2013р. усунути порушення ліцензійних вимог і відкрити відповідні рахунки із спеціальним режимом використання. Компанією ведеться підготовка щодо відкриття зазначених рахунків з урахуванням вищевикладених обставин, про що повідомлено Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобовязання покупця по зазначеному вище договору, в звязку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 2116,98 грн. правомірно задоволена місцевим господарським судом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 14911,50 грн. збитків від інфляції, 13815,58 грн. пені, 3883,58 грн. 3% річних за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3196-ТЕ-32 від 13.02.2013р., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Водночас статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Отже, окремою та обов'язковою підставою (умовою) застосування до учасника господарських відносин відповідальності за порушення зобов'язання є наявність вини, яка, у розумінні вищевказаної норми, полягає у невжитті особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до п.1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обовязку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обовязок, виконання зобовязання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Як вже зазначалось, відповідно до п.3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язався повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами у справі, з боку позивача акти приймання-передачі газу своєчасно не підписувались. Так, зокрема, відповідач звертався до позивача з проханням (лист вих. № 01-42/87 від 17.12.2013р.) прискорити підписання та надання актів виконаних робіт за спожитий природний газ за листопад та грудень 2013р. для своєчасної реєстрації фінансових зобов'язань академії в Головному управлінні державної казначейської служби України в Харківській області, однак дані акти були підписані позивачем лише 24.01.2014р. А відповідно до листа відповідача №01-21/75 від 08.10.2014р., направленому на адресу головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, академія просила вирішити питання сплати НАК «Нафтогаз України» за спожитий природний газ за листопад та грудень 2013р., оскільки оформлені та датовані 24.01.2014р. акти приймання-передачі природного газу за грудень 2013р. та листопад 2013р. надійшли до академії лише 08.10.2014р. (а.с.81 ).

Тобто, з боку позивача наявні порушення зобовязання в частині своєчасного підписання та направлення актів виконаних робіт за спожитий природний газ, як то передбачено п.3.4. договору, що унеможливлювало своєчасного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором, оскільки саме акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Крім того, позивачем не було вчасно відкритий рахунок із спеціальним режимом використання.

Враховуючи те, що відповідач не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про відсутність у діях відповідача вини у простроченні платежів за газ, що згідно ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача штрафні санкції та здійснювати нараховування матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу та 3% річних. Наведені обставини були правомірно враховані місцевим господарським судом.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобовязує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У даному випадку обовязок доказування своєчасного направлення актів на адресу відповідача покладено саме на позивача і позивачем не доведено суду, що ним належним чином виконувались умови договору, зокрема, в частині своєчасного підписання та направлення актів приймання-передачі за спожитий природний газ, оскільки відповідач є бюджетною установою і оплата Державною казначейською службою відповідних витрат здійснюється саме на підставі підписаних сторонами актів.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 23.04.15р. у справі № 922/1123/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.04.15р. у справі № 922/1123/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 17.08.2015р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Пуль О.А.