Рішення № 4852818, 28.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.09.09 р. Справа № 7/177

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення заборгованості за активну електроенергію – 2 750 721, 58 грн., суми інфляційних – 27 906,17 грн., 3% річних – 9 018, 33 грн., суми пені – 36 073, 29 грн.

За участю представників:

від позивача: Склейці О.А. – довір.

від відповідача: не з’явились

У судовому засіданні 22.09.2009р. оголошено перерву до 28.09.2009р. в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк про стягнення заборгованості за активну електроенергію – 2 750 721, 58 грн., суми інфляційних – 27 906,17 грн., 3% річних – 9 018, 33 грн., суми пені – 36 073, 29 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на користування електричною енергією №15 від 11.08.1999р. з додатками, додатковими угодами з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей; рахунки за активну та реактивну електроенергію березень 2009р. – травень 2009р.;

У судовому засіданні 10.09.2009р. позивач надав суду уточнений розрахунок із зазначенням періоду такого нарахування, зокрема просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 08.04.2009р. по 01.06.2009р. у сумі 9 018, 33 грн., інфляційні за березень-квітень 2009р. у сумі 27 906, 17 грн.

У відзивах №03/01/2389 від 27.07.2009р. та №1368 від 10.09.2009р., а також у судових засіданнях відповідач повідомив суд про часткову сплату суми позову в розмірі 1 269, 43 грн. до подачі позову до суду, просить відмовити позивачу у стягненні з відповідача штрафних санкцій.

У відзиві №1416 від 22.09.2009р. відповідач визнав 3% річних у сумі 9 018, 33 грн., інфляційні у сумі 27 906, 17 грн., пеню у сумі 36 073, 29 грн.

У судовому засіданні 22.09.2009р. відповідач надав клопотання про зменшення розміру пені на 95 %.

В ході розгляду справи від Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі – Спеціалізована ДПІ) надійшла заява №26591/10/10-013 від 19.08.2009р. про вступ Спеціалізованої ДПІ до участі у справу як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, на підставі ст. 27 ГПК України, яка розглянута у судовому засіданні 10.09.2009р. та ухвалою від 10.09.2009р. залишена судом без задоволення.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та Єнакієвським РУ ДВП „Укрпромводчермет”, правонаступником якого є відповідач по справі, укладено договір на користування електричною енергією №15 від 11.08.1999р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками, додатковими угодами з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей.

Відповідно до п.5 Договору, строк дії договору встановлений до 11.08.2000р. та договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення дії або перегляд його умов. З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1.1 Договору, предметом договору є умови поставки, порядок реалізації електроенергії та її використання на межі балансової приналежності електромережі між електропостачальною організацією (позивачем) та споживачем (відповідачем).

Умови реалізації електроенергії та порядок розрахунків узгоджені сторонами у розділах 2 та 4 договору, а також у додатку №10 до договору „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у березні – травні 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актами прийняття-передачі за березень – травень 2009р. та відповідачем у судовому засіданні. Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, спожиту електричну енергію сплатив частково, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача заборгованість за активну електроенергію в сумі 2 750 721, 58 грн.

В ході розгляду спору, судом з’ясовано, що відповідач частково погасив заявлену до стягнення заборгованість платіжними дорученнями №2443 від 10.06.2009р. на суму 1 269, 43 грн.

Таким чином, заборгованість у загальному розмірі 1 269, 43 грн. сплачена відповідачем до подачі позову до суду (26.06.2009р.).

Враховуючи наведене, вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у розмірі 1 269, 43 грн. задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Борг за активну електроенергію в залишковій частині в сумі 2 749 452, 15 грн. підтверджений матеріалами справи, визнаний відповідачем та підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період 3% річних в сумі 9 018, 33 грн. та інфляційні в сумі 27 906, 17 грн.

У судовому засіданні 10.09.2009р. позивач надав суду уточнений розрахунок із зазначенням періоду такого нарахування, зокрема просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 08.04.2009р. по 01.06.2009р. у сумі 9 018, 33 грн., інфляційні за березень-квітень 2009р. у сумі 27 906, 17 грн. У відзиві №1416 від 22.09.2009р. відповідач визнав 3% річних у сумі 9 018, 33 грн., інфляційні у сумі 27 906, 17 грн.

Інфляційні та 3% річних перераховані судом відповідно до діючого законодавства та відповідно складають:

3% річних – 9 018, 33 грн.;

інфляційні – 27 833, 31 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 9 018, 33 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, вимоги щодо стягнення інфляційних – частково в сумі 27 833, 31 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст. 216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.31 Договору, у відповідності до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” за кожен день прострочення платежу стягується в акцептному порядку пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ простроченого платежу.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 36 073, 29 грн. за період з 08.04.2009р. по 01.06.2009р., застосовуючи при цьому облікову ставку НБУ, що не суперечить діючому законодавству та умовам договору.

У судовому засіданні 10.09.2009р. позивач надав уточнений розрахунок пені, також із застосуванням облікової ставки НБУ, згідно якого пеня за період з 08.04.2009р. по 01.06.2009р. також складає 36 073, 29 грн.

У відзиві №1416 від 22.09.2009р. відповідач визнав пеню у сумі 36 073, 29 грн.

Пеня перерахована судом та складає 36 073, 29 грн.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 95%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, надав суду баланс станом на 31.03.2009р., звіт про фінансові результати за 1 квартал 2009р.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін та у зв’язку з тим, що відповідач є комунальним підприємством, дійсно наявні обставини, які ускладнюють виконання рішення, підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 10%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 32 465, 96 грн.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи той факт, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка до Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк про стягнення заборгованості за активну електроенергію – 2 750 721, 58 грн., суми інфляційних – 27 906,17 грн., 3% річних – 9 018, 33 грн., суми пені – 36 073, 29 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, ЗКПО 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ІПН 00131268, на п/р зі спеціальним режимом використання 230393031296 в ОПЕРВ філії ДОУ ВАТ „Ощадний банк”, МФО 335106 – заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 2 749 452, 15 грн.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, ЗКПО 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ІПН 00131268, на п/р 26003045265000 в АКІБ „Укрсиббанк” м.Харків, МФО 351005) - 3% річних – 9 018, 33 грн., інфляційні – 27 833, 31 грн., пеню - 32 465, 96 грн.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, ЗКПО 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ІПН 00131268, на п/р 26003045265000 в АКІБ „Укрсиббанк” м.Харків, МФО 351005) - державне мито у сумі 25 487, 88 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312, 35 грн.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя