Ухвала суду № 48528075, 17.08.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

17.08.15р. Справа № 904/7268/15

Суддя Воронько В.Д. , розглянувши матеріали

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-Будівельний кооператив № 314", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" в особі філії "Дніпропетровське Регіональне Управління", м. Дніпропетровськ

про зобовязання виконати певні дії та стягнення 6095 грн 00 коп пені

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив "Житлово-Будівельний кооператив №314" звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" в особі Філії "Дніпропетровське Регіональне Управління" про зобовязання виконати певні дії та стягнення 6095 грн 00 коп пені.

Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), позовна заява повинна відповідати формі та змісту, встановлених розділом VІІІ ГПК України.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Вимогою даного позову, як зазначено вище, є стягнення пені у сумі 6095,00 грн, але у вступній частині позовній заяві зазначено ціну позову на суму 68047,88 грн, однак ані розрахунку ціни позову, ані розрахунку пені позивач не надав.

Так, у прохальній частині позовної заяви наведено перелік платіжних доручень до Тепломережі та Водоканалу на загальну суму 60982,88 грн з вимогою до банку виконати ці платежі, що є вимогою немайнового характеру.

Таке викладення позовної заяви суперечить одне одному та стає не зрозумілим.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів).

Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею у відповідності до приписів ст.55 ГПК України.

Однак, щоб підтвердити або спростувати правильність заявленої позивачем вимоги, суду потрібно дослідити належним чином обґрунтований розрахунок стягуваної суми, а також всі обставини та докази на яких ґрунтується позовна вимога.

Та як вбачається з вступної та прохальної частини позову, з урахуванням вимог які заявлено позивачем, ціна позову є іншою ніж заявлена до стягнення. Та знову ж таки, щоб дослідити даний факт, потрібен повний розрахунок заявленої суми.

Як зазначено вище, позивачем взагалі не подано розрахунку ціни позову.

Суд не має право самостійно за позивача складати відповідний розрахунок ціни позову, оскільки враховуючи приписи ст.42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також у відповідності до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Отже, позивачем у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Підстава позову це обставини, що тягнуть певні правові наслідки, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересів. Правильне встановлення підстав позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Обставини справи - це зовнішні фактори, що характеризують виявлене порушення прав і законних інтересів та особу, що вчинила дії в їх порушенні.

Такі обставини в позовній заяві слід не лише зазначати, а й обґрунтовувати відповідним чином, що випливає зі змісту ст. 33 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач повинен довести факти, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову.

Частиною 1 ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З тексту позовної заяви не вбачається, з чого саме складається ціна позову заявлена у вступній частині позову та на яку саме суму нарахована пеня.

Відповідно до п. 3 ст. 63 ГПУ України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Така сама позиція викладена також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" абзацом 6 підпункту 3.5 пункту 3, якого зазначено, що підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Господарський суд повертає позовну заяву, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.63 ГПК України суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому відношенні до ціни позову та у фіксовану розмірі.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що ставки судового збору встановлюються в таких розмірах: із позовної заяви майнового характеру сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; із позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про державний бюджет України на 2015 рік", яким мінімальна заробітна плата з 01 січня 2015 року встановлена у розмірі 1218 грн 00 коп.

Абзацом 1 пп.2.10 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у випадках обєднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті, як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу, як майнового так і немайнового характеру, а отже в порушення приписів п.4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додано докази сплати судового збору у сумі 1827,00 грн (платіжне доручення № 46 від 06.08.2015), тобто лише за однією вимогою майнового характеру, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

Крім того, одночасно з заявленими вимогами позивач заявляє клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на суму грошових коштів (майна) відповідача. Проте доказів на обґрунтування цього клопотання не надав та виклав альтернативну вимогу, а саме: накладення арешту на суму грошових коштів (майна).

В силу приписів статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", якими встановлено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 ГПК України.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності і фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з цим, враховуючи приписи пп.3 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів тазабезпечення позову необхідно сплачувати судовий збір. Розмір судового збору із заяв про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову складає 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (тобто не менше 1827,00 грн.).

Проте, до заяви, в якій викладено клопотання про забезпечення позову не надано належних доказів сплати судового збору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з вимогою до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір в сумі 1827,00 грн, сплачений платіжним дорученням № 46 від 06.08.2015 підлягає поверненню позивачу.

Керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст.63 та ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути Обслуговуючого кооперативу "Житлово-Будівельний кооператив № 314"позовну заяву та додані до неї документи без розгляду.

Повернути з Державного бюджету України на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-Будівельний кооператив № 314" яке знаходиться за адресою: вул. Шелгунова буд. 11, м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 23927840 судовий збір сплачений за платіжним дорученням № 46 від 06.08.2015 у сумі 1827,00 грн.

Позовні матеріали на 67 аркушах, у тому числі оригінал платіжного доручення № 46 від 06.08.2015 про сплату судового збору у сумі 1827,00 грн, повернути заявнику.

Повернення судового збору здійснюється на підставі даної ухвали, підписаної та засвідченої гербовою печаткою господарського суду та оригіналу платіжного доручення № 46 від 06.08.2015.

Додаток (тільки заявнику): на "67" аркушах, у тому числі оригінал платіжного доручення № 46 від 06.08.2015, фіскальні чеки від 06.08.2015 та 14.08.2015, описи вкладення від 06.08.2015 та 14.08.2015.

Суддя ОСОБА_1