Рішення № 4852736, 07.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2009 р. Справа № 63/48-09

вх. № 5009/5-63

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Друшляков С.І., дов від 09.01.2009 року

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Промислово комерційної фірми "Ресурс ЛТД", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа П'ятий елемент", м. Харків

про стягнення 1582,43 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПКФ "Ресурс ЛТД" звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ТОВ "Збутова мережа П'ятий елемент" заборгованості в сумі 1582,43 грн. у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань за договором поставки № 544-07 від 01.11.07 року щодо своєчасної оплати товару. Позов обгрунтовано статтями 526, 530, 543, 554, 692, 712 ЦК України. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

16.07.2009 року позивач через канцелярію суду надавав уточнену позовну заяву, відповідно якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2011,93 грн., з яких 1582,43 грн. - сума основного боргу, 189,52 грн. - пеня, 207,09 грн. - інфляційні витрати та 32,89 грн. - три відсотки річних. Заява була прийнята судом до розгляду та розгляд справи продовжений з її урахуванням.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та прохав суд їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з’явився, документів, витребуваних ухвалами суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Суд в ухвалах від 25.06.2009 року та від 20.07.2009 року попереджував сторони, що у разі неявки їх представників в призначені судові засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

01.11.2007 року між ПКФ "Ресурс ЛТД" (Постачальник) та ТОВ "Збутова мережа П'ятий елемент" (Покупець) був укладений договір постачання товару №544-07.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.1. договору позивач зобов'язався передавати у власність відповідача товар партіями згідно специфікацій у відповідності до замовлень відповідача, а відповідач зобов'язався проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Як свідчать матеріали справи, на виконання вищезазначених умов договору позивач здійснив поставку товару, а саме згідно видаткових накладних: № 25531 від 23.09.2008 року на суму 670,30 грн. та № 19567 від 22.07.2008 року на суму 912,12 грн. - було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 1582,43 гривень, що підтверджується зазначеними накладними, належними чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи. Відповідач отримав зазначений товар на суму 1582,43 грн., що підтверджується підписом уповноваженої особи на накладних.

Пунктом 6.1. договору, встановлено, що покупець здійснює постачальнику оплату за товар протягом 33 банківських днів з моменту поставки товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок позивача. Пунктом 4.9. договору сторони визначили, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару на складі покупця та підписання сторонами відповідних накладних.

Але відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, покладених на нього умовами договору в частині своєчасної та належної оплати, внаслідок чого станом на 25.06.2009 року утворилась заборгованість з оплати за договором в сумі 1582,43 грн., яка до цього часу не погашена.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення 1582,43 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 10.2.1. Договору поставки № 544-07 від 01.11.2007 року за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 6.1. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 189,52 грн., яка згідно розрахунку була нарахована по накладній № 19567 від 22.07.2008 року за період з 25.08.2008 року по 24.02.2009 року, а по накладній № 25531 від 23.09.2008 року за період з 27.10.2008 року по 27.04.2009 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань" від 22.11.1996р. Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 189,52 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 207,09 грн., та 3% річних, що становить суму у розмірі 32,89 грн., - підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збутова мережа П'ятий елемент" (м. Харків, вул. Сумська, 88, р/р 26005137050400 у АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 33068228) на користь Промислової комерційної фірми "Ресурс ЛТД" (61007, м. Харків вул. Соколова, 18, кв.20, р/р 26001700712101 в Харківській філії "Експобанк" м. Харкова, МФО 351964, код ЄДРПОУ 14058492) заборгованість у сумі 1582,43 грн., 189,52 грн. пені, 207,09 грн. інфляційних витрат, 32,89 грн. трьох відсотків річних, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписане07 вересня 2009 року