Рішення № 4852611, 13.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/295

13.08.09

За позовом Закритого акціонерного товариства "Трансімпекс"

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

про стягнення 378 177,72 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача адвокат –Іващенко І.К. (дов. № 2 від 01.01.09),

заступник директора - Петраченков В.І.(дов. № 3 від 01.01.09)

Від відповідача юрисконсульт –Глоба К.Ю. (дов. № 1966-ню від 07.08.09)

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 330 041,40 грн., що становить заборгованість за договором поставки № ПЗ/НХ-082782/НЮ від 25.09.2008р. та 24 400,47 грн. збитків від інфляції, 4 747,17 грн. трьох відсотків річних, 18 988,68 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 06.07.2009р. порушено провадження у справі № 8/295, розгляд справи призначений на 13.08.2009р.

У судове засідання, призначене на 13.08.2009р. з’явилися представники позивача та відповідача.

Представники позивача надали документи на вимогу ухвали суду, підтримали заявлені позовні вимоги, просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача відзив на позов не надав, у судовому засіданні наголосив на тому, що відповідач не визнає заявлені позовні вимоги, тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

25.09.2008р. між Державним територіально-галузевим об’єднанням «Південно-Західна залізниця»- «покупець»та Закритим акціонерним товариством «Трансімпекс»- «постачальник»був укладений договір поставки № ПЗ/НХ-082782/НЮ, відповідно до умов якого «постачальник»зобов’язався поставити та передати у власність «покупцю»певну продукцію (далі - товар), відповідно до специфікації (додаток №1), а «покупець»зобов’язався прийняти та оплатити цей товар на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору визначено найменування товару: костюми утеплені «Колійник», згідно специфікації (додаток № 1), 2008-р випуску.

Кількість та асортимент товару визначається у специфікації (додаток № 1), яка є невід’ємною частиною договору (п.3.1 договору).

Згідно специфікації, яка є додатком № 1 до договору, загальна сума договору за костюми «Колійник»у кількості 1 703 становить 330 041,40 грн. (з ПДВ). Пунктом 6.4 договору також передбачено, що сума по договору становить 330 041,40 грн. (з ПДВ).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що уповноважений представник «покупця»при прийнятті товару зобов’язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній (або акті прийому-передачі) продукції, розписатися за отримання товару та видати представнику «постачальника»доручення про отримання даної партії товару.

Як свідчать матеріали справи, згідно видаткових накладних № ТІ-0000008 від 29.10.2008р. та № ТІ-0000009 від 13.11.2008р. відповідачем був отриманий товар (костюми «Колійник») на суму 330 041,40 грн. Доказами отримання відповідачем вказаного товару є довіреності видані ДТГО «Південно-Західна залізниця»серія НБП № 439128/358 від 29.10.2008р. на ім’я Марициної В.І. та серія НБП № 439213/353 від 13.11.2008р. на ім’я Кравець О.Ф. (копії в матеріалах справи).

Крім того, фактом підтвердження отримання відповідачем товару та виконанням позивачем власних зобов’язань є складання, підписання та скріплення печатками сторін актів прийому-передачі товару № ТІ-0000008 від 29.10.2008р. до видаткової накладної № ТІ-0000008р. від 29.10.2008р. та № ТІ-0000009 від 13.11.2008р. до видаткової накладної № ТІ-0000009 від 13.11.2008р., які свідчать про передачу «постачальником»«покупцю»товару та прийняття його «покупцем»без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків (копії в матеріалах справи).

Умовами договору сторони погодили, що «покупець»здійснює оплату поставленого товару протягом 180 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару (п.7.2 договору).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач власні зобов’язання не виконав належним чином, за виконані позивачем роботи не розрахувався.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Сторонами по спірному договору був складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2008р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та станом на 01.12.2008р. становила 330 041,40 грн.

Позивач направив відповідачу претензію № 96 від 08.05.2009р. з вимогою сплатити борг до 05.06.2009р. Доказом направлення даної претензії є фіскальний чек № 7962 від 12.05.2009р. та повідомлення про вручення поштового відправлення (копії в матеріалах справи). Але відповіді від відповідача не отримав, відповідач кошти не перерахував.

Станом на день розгляду справи відповідач за отриманий товар не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 330 041,40 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 330 041,40 грн. основного боргу за договором поставки № ПЗ/НХ-082782/НЮ від 25.09.2008р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 24 400,47 грн. збитків від інфляції, 4 747,17 грн. трьох відсотків річних, 18 988,68 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору поставки № ПЗ/НХ-082782/НЮ від 25.09.2008р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 4 747,17 грн. та збитків від інфляції в розмірі 24 400,47 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 4 747,17 грн. та збитків від інфляції в розмірі 24 400,47 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що «покупець»у разі порушення строків оплати сплачує «постачальнику»пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п.12.2 договору).

Враховуючи вищевикладене та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 01.01.2009р. до 24.06.2009р. в розмірі 18 988,68 грн. правомірна та підлягає задоволенню, відповідач не довів протилежне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 611, 546, 547,549, 625, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м.Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ 04713033) на користь Закритого акціонерного товариства "Трансімпекс" (02140, м.Київ, вул. О.Мішуги, буд. 3-В, офіс 20; код ЄДРПОУ 32660255) 330 041 (триста тридцять тисяч сорок одна) грн. 40 коп. основного боргу, 24 400 (двадцять чотири тисячі чотириста) грн. 47 коп. збитків від інфляції, 4 747 (чотири тисячі сімсот сорок сім) грн. 17 коп. трьох відсотків річних, 18 988 (вісімнадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят вісім) грн. 68 коп. пені, 3 781 (три тисячі сімсот вісімдесят одна) грн. 82 коп. державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя

В.С. Катрич

Дата підписання: 20.08.2009р.