Рішення № 4852543, 16.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.09.09 р. Справа № 38/188пн

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ЛейбиМ.О.

при секретарі судового засіданні Браташенко Н.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремавтосервіс” м. Краматорськ, Донецької області

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецької області

про визнання дій робітників ВАТ „Донецькобленерго” незаконними; скасування актів № 031988 від 06.03.2009р., № 016899 від 06.03.2009р. як незаконних; скасування протоколу № 58 від 04.06.2009р., як незаконного

за участю

представників сторін:

від позивача: Ситник М.Ф.- директор- за дов. б/н від 10.06.2009р., Сітало В.І. – за дов. № 36 від 23.06.2009р.

від відповідача: Оберемко Ю.О.- предст. за дов. №408-09 “Д” від 08.09.2009р.

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ремавтосервіс” м. Краматорськ, Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецької області про визнання дій робітників ВАТ „Донецькобленерго” незаконними; скасування актів № 031988 від 06.03.2009р., № 016899 від 06.03.2009р. як незаконних та скасування протоколу № 58 від 04.06.2009р., як незаконного.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №164 від 13.01.2003р., додаткову угоду №1а від 08.02.2003р. до договору; акти № 031988 від 06.03.2009р., № 016899 від 06.03.2009р., протокол засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією № 58 від 04.06.2009р.; приписи Господарського та Господарського процесуального кодексів України та на представлені суду документи, які містяться у матеріалах справи.

Крім того, позивач просить суд визнати дії робітників ВАТ “Донецькобленерго” незаконними та у порядку матеріального забезпечення позову заборонити відповідачу знеструмити підприємство позивача.

17.07.2009р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 07.07.2009р. № 14/4-20/3114, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка, значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 00131268) як юридична особа та знаходиться за адресою: 84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна,11, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

Відповідач проти позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов № б/н-юр від 13.07.2009р., в якому повідомив суду, що спори такої категорії не підлягають вирішенню в господарських судах України. Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Позивач 05.08.2009р. надав суду пояснення, в яких повідомив суду які саме дії робітників ВАТ “Донецькобленерго” вважає незаконними. Пояснення судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Крім того, 05.08.2009р. позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд витребувати у відповідача: положення про структурний підрозділ “Краматорські електричні мережі” та положення про комісію “По розгляду актів ПКЕЕ”, яке судом розглянуте, задоволене та залучене до матеріалів справи.

04.04.2009 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення в яких останній зазначив, що п.4 позовної заяви не є позовною вимогою, а являє собою заходи по забезпеченню позову.

Пояснення судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

16.09.2009 року від відповідача на адресу суду з супровідним листом надійшло Положення про Краматорські електричні мережі.

Положення судом розглянуте, прийнято до уваги та залучено до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з необхідністю представлення сторонами додаткових документів.

Процесуальний строк розгляду спору був продовжений в порядку ст.69 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила користування електричною енергією регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між відповідачем та позивачем укладено договір про постачання електричної енергії №164 від 13.01.2003р. (далі по тексту договір). Договір укладено з додатками, без протоколу розбіжностей.

Відповідно до п.1 договору, постачальник електричної енергії (відповідач) постачає електричну енергію споживачу (позивачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії по регулюючому тарифу згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Відповідно до п. 8.4 договору, договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 13.01.2004р. Договір може бути продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заборгованості сторони перебували у договірних відносинах.

06.03.2009 року при перевірці представниками Позивача виконання умов договору та приписів Закону України „Про електроенергетику” від 16.10.1997 року та ПКЕЕ було виявлено порушення відповідачем ПКЕЕ, а саме: самовільне підключення електроустановок до електромережі енергопостачальника повз приладу обліку електроенергії.

На підставі п.п.6.38, 6.40, 6.41 ПКЕЕ було складено акт про порушення ПКЕЕ № 031988 від 06.03.2009 року, а також акт-вимогу №016899 від 06.03.2009 року.

13.03.2009 року представниками ВАТ “Донецькобленерго” складено акт перевірки усунення порушень ПКЕЕ за №027026 та акт контрольного огляду засобів обліку за №029620. Крім того 13.03.2009 року представниками відповідача складено акт перевірки виконання вимог №014787 згідно з яким, акт-вимога №016899 від 06.03.2009 року виконаний в повному обсязі.

04.06.2009 року відбулось засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ на якому прийнято рішення, оформлене протоколом від 04.06.2009 року № 58, про донарахування позивачу недооблікованої електричної енергії у обсязі 160132 кВт.час на загальну суму 93223 грн.

Як вбачається з матеріалів справи представник позивача був повідомлений про дату та час проведення засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ з порушенням п.6.42 ПКЕЕ, але на засіданні комісії був присутній, що підтверджується позивачем та його підписом в протоколі засідання комісії від 04.06.2009 року № 58.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (п.п.1, 7 ст.193 ГК України.).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач, посилаючись на порушення відповідачем приписів чинного законодавства, у тому числі Правил користування електричною енергією, звернувся до суду з вимогою визнати дії ВАТ „Донецькобленерго” незаконними та з вимогою скасувати акти №031988 від 06.03.2009р., №016899 від 06.03.2009р., протокол №58 від 04.06.2009р., як незаконні.

В поясненнях наданих суду 05.08.2009р. позивач зазначив, що вважає незаконними дії робітників ВАТ “Донецькобленерго” саме по факту проведення перевірки; по суті перевірки та по результатам перевірки.

Розглядаючи вимоги позивача в частині визнання дій ВАТ „Донецькобленерго” незаконними по факту проведення перевірки; по суті перевірки та по результатам проведеної перевірки, суд враховує наступне.

Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Право на захист розглядається як суб’єктивне цивільне право, яке виникає у особи у разі порушення належних їй цивільних прав та інтересів, невизнання цього права або оспорювання цивільного права.

Згідно ст.2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав мають особи визначені ст.1 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання дій ВАТ „Донецькобленерго” щодо проведення перевірки незаконними, позивач посилається на порушення встановленого порядку проведення перевірки та неналежне проведення перевірки.

Враховуючи викладене, положення ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що чинним законодавством України не передбачений такий спосіб захисту цивільного права та інтересу як визнання дій незаконними. Вказана вимога позивача за своєю правовою природою є вимогою про встановлення факту неправомірності дій відповідача при існуванні договірних відносин між сторонами на постачання електричної енергії.

Розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників правовідносин.

Визнання дій незаконними є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Така вимога є предметом доказування та не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі.

До того ж, визнання дій відповідача щодо проведення перевірки незаконними, тобто встановлення господарським судом лише факту, що має юридичне значення, не призведе до відновлення прав Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремавтосервіс” м. Краматорськ, чи його законних інтересів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо предмету позовних вимог у частині скасування актів № 031988 від 06.03.2009 року, № 016899 від 06.03.2009р. як незаконних та скасування протоколу № 58 від 04.06.2009р., як незаконного, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України. Одним з таких способів, як вказано у п.10 ч.1 вказаної статті, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає, що серед актів, визнання незаконними які передбачено ст. 16 Цивільного кодексу України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживача. Тобто, за змістом вказаної норми, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов’язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

В контексті мотивувальної частини заявлених позовних вимог поняття скасування, як незаконного та поняття визнання недійсним, є цілком тотожними та збігаються за своїм юридичним значенням та правовими наслідками.

Оскаржені позивачем акти про порушення Правил користування електричною енергією №031988 від 06.03.2009р., №016899 від 06.03.2009р. та протокол засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією №58 від 04.06.2009р. за своїми ознаками до таких актів не відносяться, оскільки не носять характеру обов’язкових до виконання нормативних актів, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлене при проведенні перевірки дотримання споживачем (позивачем) Правил користування електричною енергією. Тобто, оскаржені акти та протокол не тягнуть для споживача правові наслідки у вигляді примусового стягнення суми нарахованої по акту. Зазначені вище акти та протокол можуть бути використаний як доказ у разі звернення постачальника електричної енергії з позовом до суду і підлягають оцінці останнім згідно з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, споживач електричної енергії в разі незгоди із спірним актом, не позбавлений права та можливості доводити в суді ті обставини, на які він (споживач) посилається як на підставу своїх заперечень проти такого акта.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 12.06.2007р. зі справи № 3/576н та в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.04.2008р. № 01-8/164.

З огляду на викладене, спір про скасування, як незаконного акту про порушення Правил користування електричною енергією №031988 від 06.03.2009р., акту-вимоги №016899 від 06.03.2009 року та протоколу засідання комісії ВАТ „Донецькобленерго” з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією та визначення об’єму недорахованої електроенергії №58 від 04.06.2009р. не відноситься до підвідомчості господарських судів та не підлягає розгляду в них, що, відповідно до п.1 ст.80 Господарського кодексу України, є підставою для припинення провадження у справі.

В позовній заяві позивач просить суд в порядку матеріального забезпечення позову заборонити відповідачу знеструмити підприємство позивача.

Ухвалою від 05.08.2009р. суд зобов’язував позивача зазначити правову норму, на підставі якої ґрунтується вимога щодо заборони відповідачу вчиняти будь-які дії направлені на припинення електропостачання (чи є ця вимога заходом до забезпечення позову, чи це позовна вимога).

З наданих позивачем пояснень вбачається, що звернення щодо заборони відповідачу знеструмлювати підприємство позивача являє собою заходи по забезпеченню позову, але правову норму та докази на підставі яких ґрунтується вказана вимога позивач не зазначив.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки позивач не надав суду обґрунтованих доказів необхідності вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони відповідачу знеструмлювати підприємство позивача, суд відмовляє в задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

З урахуванням зазначеного, судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст. 15, 16, 526, 527 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997 р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року N28, керуючись п.1 ст.80, ст.ст. 1, 2, 4-2, 4-3, 33, 34, 35, 38, 43, 47, 49, п.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремавтосервіс” м. Краматорськ, Донецької області до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецької області про визнання дій робітників ВАТ „Донецькобленерго” незаконними відмовити.

Припинити провадження у справі №38/188пн за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремавтосервіс” м. Краматорськ, Донецької області до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецької області про скасування актів № 031988 від 06.03.2009 року, № 016899 від 06.03.2009р. як незаконних та скасування протоколу № 58 від 04.06.2009 року, як незаконного.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.09.2009року.

Суддя

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі