Постанова № 48525356, 13.08.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2015 р.Справа № 923/1045/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А.,

ОСОБА_1

при секретарі - Альошиній Г.М.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2

Від 1 відповідача: не зявився

Від 2 відповідача: не зявився

Від 3 відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю М'ясокомбінат "Ювілейний"

на ухвалу господарського суду Херсонської області

від 06 липня 2015 року

по справі № 923/1045/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю М'ясокомбінат "Ювілейний"

до відповідачів:

1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,

2.ОСОБА_4,

3.ОСОБА_5

про визнання договорів позики, поруки недійсними

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат "Ювілейний" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та громадян ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання недійсними на підставі ст. ст. 203, 215, 234 ЦК України договору позики від 12.05.2009р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за яким ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 3000 000 грн., договору поруки від 12.05.2009р., укладеного між ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, за яким ФОП ОСОБА_3 зобов'язалася перед ОСОБА_4 відповідати в повному обсязі за виконання ОСОБА_5 всіх його зобов'язань, що виникли з договору позики від 12.05.2009р.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що оспорювані договори є фіктивними, укладеними без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими договорами.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 06.07.2015 року (суддя -Александрова Л.І.) у прийнятті вказаної позовної заяви відмовлено на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України - заява не підлягає розгляду в господарських судах України, з посиланням на те, що спір між сторонами не є корпоративним, а зазначені відповідачами фізичні особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за нормами ГПК України не можуть бути сторонами в господарському процесі.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу про визнання недійсними договору позики від 12.05.2009р. та договору поруки від 12.05.2009р. передати на розгляд господарського суду Херсонської області. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права, а саме: ст. ст. 1, 2, п. 7 ч. 1 ст. 12, ст. 58 ГПК України, ч 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Скаржник зазначає про порушення судом першої інстанції положень чинного законодавства про банкрутство про виключну підсудність спорів про визнання недійсними будь яких правочинів, які стосуються майнових вимог до боржника, господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4-1 ГПК України передбачено дві форми розгляду справ господарськими судами та два види процесу у господарських судах: позовне провадження та провадження у справах про банкрутство, яке здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а норми господарського процесуального кодексу застосовуються субсидіарно, якщо відсутнє відповідне регулювання у законі про банкрутство.

Пунктом 7 частини 1 статті 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі: справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Також, згідно з частиною 9 статті 16 ГПК України до виключної підсудності суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесено розгляд справ у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 ГПК України.

Зазначені зміни до процесуального законодавства набрали чинності з 19.01.2013 року, незалежно від того за нормами якої редакції Закону про банкрутство здійснюється провадження у конкретній справі про банкрутство та у якій стадії провадження перебуває боржник.

Частиною 4 статті 10 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року, передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Отже, з врахуванням змін до ГПК України, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №4212-VI від 22.12.2011 року, що набрав чинності 19.01.2013 року, спір про визнання недійсним будь-якого правочину, який порушується особами, чиї майнові права порушено (ліквідатором боржника, кредиторами) після 19.01.2013 року, належить до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відтак, у межах провадження у справі про банкрутство підлягають розгляду спори про визнання недійсними правочинів боржника, незалежно від правових підстав для визнання їх недійсними (цивільно-правові чи передбачені законом про банкрутство), оскільки такі правочини безпосередньо пов'язані з провадженням у справі про банкрутство (формування ліквідаційної маси боржника, розгляду кредиторських вимог до боржника та формування його пасиву у реєстрі кредиторів) та в силу імперативних приписів процесуального закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 62 ГПК України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо вона не підлягає розгляду в господарських судах України.

Згідно з частиною 2 статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат "Ювілейний" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та громадян ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання недійсними на підставі ст. ст. 203, 215, 234 ЦК України договору позики від 12.05.2009р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за яким ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 3000 000 грн., договору поруки від 12.05.2009р., укладеного між ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, за яким ФОП ОСОБА_3 зобов'язалася перед ОСОБА_4 відповідати в повному обсязі за виконання ОСОБА_5 всіх його зобов'язань, що виникли з договору позики від 12.05.2009р.

За змістом позовної заяви позивачем зазначено про те, що ухвалою господарського суду Херсонської області від 08.07.2014р. за заявою ТОВ м'ясокомбінат "Ювілейний" порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3

Постановою господарського суду Херсонської області від 18.12.2014р. у справі № 923/712/14 ФОП ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

19.12.2014 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було опубліковано оголошення № 12664 про визнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Зважаючи на внесення змін до Господарсько-процесуального кодексу України (частини 7 статті 12 та частини 9 статті 16) та виключну підсудність майнових спорів, до яких віднесено спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство, з 19.01.2013 року виключно судам, у провадженні яких перебуває справа про банкрутство, незалежно від правових підстав для визнання їх недійсними (цивільно-правові чи передбачені законом про банкрутство), колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ м'ясокомбінат "Ювілейний" повинно було звернутися у справу про банкрутство № 923/712/14 з вимогою про визнання недійсним договору поруки 12.05.2009р., укладеного між ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, оскільки такий спір стосується розгляду кредиторських вимог до боржника та формування його пасиву у реєстрі кредиторів.

Разом з тим, ТОВ м'ясокомбінат "Ювілейний" подано позов про визнання недійсними оспорюваних договорів позики та поруки поза межами процедури банкрутства, внаслідок чого порушено норми процесуального права про виключну підсудність даного спору суду у справі про банкрутство. Крім того, звертаючись до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору поруки, позивач також заявив вимогу про визнання недійсним договору позики від 12.05.2009р. Відповідачами за позовом про визнання недійсним договору позики є фізичні особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не є субєктами підприємницької діяльності, а тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, не можуть набути прав відповідачів в господарському процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого господарського суду про відмову у прийнятті позовної заяви прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження усіх фактичних обставин, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які викладені в оскаржуваній ухвалі.

Керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 06 липня 2015 року у справі № 923/1045/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю м'ясокомбінат "Ювілейний" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_1