Рішення № 48524688, 10.08.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 серпня 2015 року Справа № 913/173/15

Провадження №33/913/173/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м. Сєвєродонецьк

про стягнення 1843368 грн 76 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Попов А.П.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_1, головний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи Управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту (довіреність №14-88 від 18.04.2014);

від відповідача ОСОБА_2 начальник юридичного відділу (довіреність №06-05-4/04 від 04.01.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26 травня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України»/позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» про стягнення 1843368 грн 76 коп., з яких: 471343 грн 16 коп. - пені, 1221019 грн 76 коп. - інфляційних нарахувань та 151005 грн 84 коп. - 3% річних, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №07-13-БО-20 від 28.12.2012 про купівлю-продаж природного газу, зокрема, за зобовязаннями листопада та грудня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно умов договору №07-13-БО-20 від 28.12.2012 про купівлю-продаж природного газу позивач зобовязався передати відповідачу у 2013 році природний газ, а відповідач повинен був прийняти та оплатити поставлений природний газ.

Позивач свої зобовязання згідно договору виконав, передав відповідачу в період з січня по грудень 2013 року імпортований природний газ, на загальну суму 27566227 грн 39 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі природного газу. Відповідач в порушення п.6.1. договору свої зобовязання в частині проведення своєчасних розрахунків виконував неналежним чином, допускав прострочення, розрахунки проводив невчасно.

Зазначене, зокрема підтверджується й рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2015 у справі №922/666/15, яким було присуджено з відповідача на користь позивача нараховані 3% річних та інфляційні нарахування за період прострочення виконання зобовязань за поставлений природний газ за актами січня жовтня 2013 року.

Враховуючи те, що відповідач за поставлений природний газ в листопаді 2013 року розрахувався остаточно лише 31.03.2014, а за поставлений в грудні 2013 року - лише 24.12.2014, позивач в звязку з допущеним простроченням просить стягнути з відповідача нараховану пеню, 3% річних та інфляційні за зобовязаннями листопада грудня 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У відзиві відповідач заперечує проти нарахування та стягнення пені, посилаючись на перебування у процедурі банкрутства та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, що унеможливлює стягнення штрафних санкцій (а.с.52-53).

Крім того, в додаткових письмових поясненнях відповідач послався на укладення 08.10.2014 між сторонами договору №684/30 про організацію взаєморозрахунків, уклавши який сторони змінили порядок та строки проведення розрахунків за основним договором №07-13-БО-20 від 28.12.2012 про купівлю-продаж природного газу.

Оскільки сторони самостійно на власний розсуд досягли згоди та встановили фактично нові строки та умови погашення наявної заборгованості за основним договором (в разі проведення відповідного фінансування з державного бюджету), за твердженням відповідача, відсутні обґрунтовані підстави для застосування санкцій, передбачених п. 7.2 Договору, та наслідків за порушення грошового зобовязання, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України (а.с.97-98).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладені заперечення та просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів відповідача заперечив. Стверджує, що у разі зміни порядку та строків проведення розрахунків в звязку з укладенням договору №684/30 про організацію взаєморозрахунків від 08.10.2014, пеня, 3% річних та інфляційні можуть нараховуватися до дати укладення між сторонами даного договору та стосуються лише заборгованості по поставці природного газу в грудні 2013 року.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.05.2015 порушено провадження у справі №913/173/15, призначено справу до розгляду на 16.06.2015.

Ухвалою суду від 16.06.2015 розгляд справи відкладено на 30.06.2015 в звязку з необхідністю витребувати додаткові документи.

В судових засіданнях від 30.06.2015 та 13.07.2015 оголошувались перерви до 13.07.2015 та 10.08.2015 відповідно.

Ухвалою суду від 13.07.2015 клопотання представника відповідача подане у відповідності до ст.69 Господарського процесуального кодексу України задоволено, продовжено строк розгляду справи на 15 днів, до 10.08.2015 включно.

В судовому засіданні 10.08.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Встановивши фактичні обставини та дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 між позивачем та відповідачем укладений договір №07-13-БО-20 про купівлю-продаж природного газу, згідно п. 1.1 якого Продавець (позивач) зобовязується передати у власність Покупцеві (відповідач) у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору; п.1.2 - газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (а.с. 11-16).

Відповідно до п.2.1 Продавець передає Покупцю в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року природний газ обсягом до 6757 тис. куб.м.

Згідно з п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла обліку газу покупця.

Пунктом 3.4 договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобовязується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 3884 грн 78 коп., крім того ПДВ - 20% - 776 грн 96 коп., всього з ПДВ 4661 грн 74 коп.

Загальна вартість договору на дату його укладення становить 31499350,15 грн разом з ПДВ (п.5.5. договору).

Згідно п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до основного договору.

Зокрема, 04 жовтня 2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №07-13-БО-20 від 28.12.2012, якою були внесені зміни щодо вартості природного газу. Зокрема, п.5.2 договору був викладений у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб.м. газу становить 3459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того:

-збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ = 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральним та розподільними трубопроводами 295,60 грн., крім того ПДВ 20% - 59,12 грн, всього з ПДВ 354,72 грн. (триста пятдесят чотири гривні 72 коп).

До сплати за 1000 куб. м. природного газу 3823 грн 78 коп., крім того ПДВ - 20% - 764 грн 76 коп., всього з ПДВ 4588 грн 54 коп. (чотири тисячі пятсот вісімдесят вісім гривень, 54 коп.),

Пункт 5.5 договору був викладений у наступній редакції: «Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу» (а.с. 17).

01 листопада 2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору №07-13-БО-20 від 28.12.2012, на підставі якої п.4.1 договору був викладений у наступній редакції: Кількість газу, яка передається Покупцеві, визначається за показами комерційних візлів обліку газу Покупця» (а.с. 18).

20 жовтня 2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до договору №07-13-БО-20 від 28.12.2012, на підставі якої доповнено п.6.3 ст. 6 «Порядок та умови проведення розрахунків абзацом в наступній редакції: « 6.3 У разі сплати боргу по неустойці, інфляційним нарахуванням, процентам річних та судовому збору, за даним Договором, Покупець повинен обовязково зазначати це в платіжному дорученні» (а.с. 19).

Позивач в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року належним чином виконав умови договору, поставив природний газ відповідачеві за договором №07-13-БО-20 від 28.12.2012, а саме:

- за січень 2013 року 1481,000 тис. куб.м. на суму 6904031,02 грн., що підтверджується актом приймання передачі природного газу від 29.03.2013 (а.с.20), підписаним сторонами;

- за лютий 2013 року 1101,073 тис. куб.м. на суму 5132911,64 грн., що підтверджується актом приймання передачі природного газу від 29.03.2013 (а.с.21), підписаним сторонами;

- за березень 2013 року 1111,420 тис. куб.м. на суму 5181146,63 грн., що підтверджується актом приймання передачі природного газу від 31.05.2013 (а.с.22), підписаним сторонами;

- за квітень 2013 року 274,850 тис. куб.м. на суму 1281278,13 грн., що підтверджується актом приймання передачі природного газу від 31.05.2013 (а.с.23), підписаним сторонами.

- за жовтень 2013 року 259,524 тис. куб.м. на суму 1190835,22 грн., що підтверджується актом приймання передачі природного газу від 31.10.2013 (а.с.24), підписаним сторонами;

- за листопад 2013 року 525,773 тис. куб.м. на суму 2412528,34 грн., що підтверджується актом приймання передачі природного газу від 30.11.2013 (а.с.25), підписаним сторонами;

- за грудень 2013 року 1190,684 тис. куб.м. на суму 5463496,41 грн., що підтверджується актом приймання передачі природного газу від 31.12.2014 (а.с.26), підписаним сторонами.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення зобовязань за договором.

Відповідач свої обовязки за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу виконав не своєчасно, допускаючи прострочення.

Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що предметом розгляду в іншій справі №922/666/15 були нараховані до стягнення позивачем суми пені, 3% річних та інфляційні в звязку з несвоєчасною оплатою відповідачем актів приймання-передачі природного газу за січень-квітень, жовтень 2013 року за договором №07-13-БО-20 від 28.12.2012.

Зокрема, рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2015 у справі №922/666/15 позовні вимоги задоволені частково. З Товариства з обмеженою відповідальністю "Олан-М" (91005, м. Луганськ, вул. Дьоміна, 5, код ЄДРПОУ 35306609) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" присуджено до стягнення 42039 грн 89 коп. - інфляційних нарахувань, 55237 грн 31 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.04.2015 у справі №922/666/15 виправлена помилка допущена у пункті 2 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/666/15.

Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 06 квітня 2015 року викладено в наступній редакції:

"Стягнути з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3% річних в сумі 55237,31 грн., інфляційні втрати в сумі 42039,89 грн. та 1945,54 грн. судового збору."

В даній справі предметом розгляду є зобовязання сторін за актами приймання-передачі природного газу саме листопада, грудня 2013 року.

Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що позивачем, як продавцем, були належним чином виконані зобовязання листопада грудня 2013 року з поставки природного газу за договором (в листопаді поставлено газ на суму 2412528 грн 34 коп., в грудні на суму 5463496 грн 41 коп.), що підтверджується підписаними сторонами актами приймання передачі природного газу від 30.11.2013 та 31.12.2013 (а.с.25, 26).

Натомість відповідач своєчасно в порушення п.6.1. договору не розрахувався з позивачем, що і стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом. Факт проведення розрахунків з простроченням за зобовязаннями листопада, грудня 2013 року визнається відповідачем, а також підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою сальдо по підприємству відповідача (а.с. 36), реєстром про проведені операції (платежі відповідача) (а.с.37-38), бухгалтерською довідкою відповідача про проведені розрахунки за спожитий природний газ (а.с.79-80), а також розрахунком позивача (а.с.32-34).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обовязковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В п.6.1. договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 14 числа кожного наступного за місяцем поставки газу прострочив виконання грошових зобовязань з оплати поставленого газу в листопаді та грудні 2013 року.

Виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України).

Зокрема, в п 7.1 договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

В п.7.2 сторони встановили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобовязується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи зазначене, позивач просить стягнути з відповідача пеню нараховану : за зобовязаннями листопада 2013 року (за період прострочення з 14.12.2013 по 31.03.2014) в сумі 92799 грн 72 коп.; за зобовязаннями грудня 2013 року (за період прострочення з 14.01.2014 по 13.07.2014) в сумі 378543 грн 44 коп.

Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що ухвалою господарського суду Луганської області від 03.01.2013 у справі №913/40/13-г за заявою Публічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" порушено справу про банкрутство Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.54-56).

На дату розгляду цієї справи мораторій в межах справи про банкрутство відповідача не скасовано.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство) (в редакції Закону, що діяла станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство відповідача) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Пунктом 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство термін "мораторій на задоволення вимог кредиторів" визначено як зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч. 7 ст. 12 Закону про банкрутство дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Тому суди мають враховувати, що дія мораторію триває протягом усього строку провадження у справі про банкрутство, включаючи усі його процедури, за винятками, передбаченими Законом про банкрутство.

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не повязаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобовязань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Виходячи із змісту Закону про банкрутство боржник повинен виконувати зобовязання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Аналогічна позиція Верховного Суду України також викладена у постановах від 12.03.2013 за №3-71гс12 (№29/5005/16170/2011), від 01.10.2013 у справі №28/5005/3240/2012.

Відповідної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 15.12.2010 у справі №34/201-10, від 18.05.2011 у справі №20/281-10.

На даний час провадження у справі про банкрутство відповідача зупинено ухвалою господарського суду Луганської області від 11.02.2014 (а.с.55-56), дія мораторію продовжується, а отже нарахування пені забороняється.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення пені є заявленими неправомірно, а тому підлягають відхиленню, оскільки пеня за невиконання грошових зобовязань під час дії мораторію не нараховується в силу прямої заборони закону, незалежно від часу її виникнення.

З приводу заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Під час розгляду спору судом встановлено, що 30 жовтня 2014 року між сторонами у справі, Територіальним органом Казначейства у Луганської області, Департаментом фінансів Луганської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Сєвєродонецької міської ради укладено договір №928/30 про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі договір №928/30) (а.с.77-78).

Предметом даного договору була організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року №30 «Про затвердження порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, то затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування».

Положеннями пункту 8 договору №928/30 передбачено, що відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 4412196 грн 00 коп., для погашення заборгованості за природний газ за грудень 2013 року згідно з договором купівлі-продажу природного газу №07-13-БО-20 від 28.12.2012.

За змістом пункту 11 договору №928/30 сторони зобовязалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Таким чином сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений в грудні 2013 року на суму 4412196 грн. відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Отже, для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобовязання, встановлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором №928/30, який діяв, та виконувався сторонами, і відповідно до пункту 14 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Як вбачається з предмету укладеного між сторонами договору №928/30, він стосувався заборгованості саме грудня 2013 року на суму 4412196 грн., а тому уклавши вказаний договір сторони дійшли згоди змінити порядок та строки погашення саме цієї заборгованості за зобовязаннями грудня 2013 року.

Судом встановлено, що розрахунок за поставлений природний газ в грудні 2013 року в сумі 4412196 грн. відбувся 18.12.2014 у порядку та строки, передбачені у договорі №928/30, що підтверджується поясненнями представників сторін наданими в судових засіданнях, платіжним дорученням №4293 від 24.11.2014 про перерахування позивачу 4412196 грн за договором №928/30 (а.с.92), даними реєстру операцій (а.с.37-38), даними розрахунку позивача та даними бухгалтерської довідки відповідача про проведені розрахунки (а.с.79-80).

А тому, враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для застосування санкцій та, зокрема, 3% річних, інфляційних нарахувань згідно ст.625 Цивільного кодексу України за зобовязаннями грудня 2013 року на суму 4412196 грн. боргу, яка була предметом договору №928/30 про організацію взаєморозрахунків від 30.10.2014, та відносно якої сторони змінили порядок та строки виконання зобовязань.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 01.07.2015 у справі №924/1230/14, від 25.03.2015 у справі №924/1265/13, від 09.09.2014 у справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012.

Згідно ст. 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З приводу заявлених 3% річних та інфляційних нарахувань за зобовязаннями листопада та частково грудня 2013 року суд зазначає наступне.

Отже, позивачем згідно наданого розрахунку за зобовязаннями листопада 2013 року (сума боргу 2412528 грн 34 коп.) заявлено до стягнення 21415 грн 32 коп. - 3% річних, нарахованих за період прострочення з 14.12.2013 по 31.03.2014 (108 днів, враховуючи день внесення відповідачем оплати заборгованості 31.03.2014).

Крім того, у відповідності до положень ст.625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути інфляційні нарахування в сумі 85256 грн 83 коп. (період застосування індексу інфляції грудень 2013 року березень 2014 року).

Як свідчать матеріали справи, заборгованість за поставку в листопаді 2013 року природного газу в сумі 2412528 грн 34 коп. була сплачена відповідачем самостійно 31.03.2014, та до предмету договору №928/30 про проведення взаєморозрахунків не входила (підтверджується даними реєстру операцій (а.с.37-38), даними розрахунку позивача та даними бухгалтерської довідки відповідача про проведені розрахунки (а.с.79-80).

Суд звертає увагу на положення п.1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», в якому було розяснено, що моментом виконання грошового зобовязання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі йому готівкою.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п.1.9. вказаної постанови).

Зважаючи на викладене, сума заборгованості зменшується у день її часткової плати, і нарахування 3% річних на неї не проводиться.

Відповідна правова позиція викладена також в постановах Вищого господарського суду України від 16.09.2014 у справі №904/2096/14, від 02.07.2014 у справі №910/21901/13.

Враховуючи зазначене, суд перевіривши правильність розрахунку позивача, приходить до висновку про те, що останнім неправомірно нараховано 3% річних по 31.03.2014 включно день фактичної сплати боргу. У відповідності до проведеного судом перерахунку за допомогою програми «Законодавство» з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 21217 грн 03 коп. (107 днів, за період прострочення з 14.12.2013 по 30.03.2014 включно, без врахування дня фактичної оплати боргу).

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що інфляційні нарахування в сумі 85256 грн 83 коп. є арифметично вірно обрахованими та заявленими нормативно обґрунтовано.

Крім того, позивачем згідно наданого розрахунку за зобовязаннями грудня 2013 року (сума боргу 5463496 грн 41 коп.) заявлено до стягнення 129590 грн 52 коп. - 3% річних, нарахованих за період прострочення з 14.01.2014 по 24.12.2014 (339 днів, враховуючи дні внесення відповідачем оплати заборгованості 31.03.2014 в сумі 1051300 грн 04 коп., 18.12.2014 в сумі 4412196 грн).

У відповідності до положень ст.625 Цивільного кодексу України позивач також просить стягнути інфляційні нарахування в сумі 1135762 грн 93 коп. (період застосування індексу інфляції січень 2014 року грудень 2014 року).

Матеріали справи свідчать про те, що сума боргу 5463496 грн 41 коп. за зобовязаннями грудня 2013 року була сплачена відповідачем самостійно 31.03.2014 лише в частині 1051300 грн 04 коп. (не входила до предмету договору №928/30), з урахуванням якої і підлягають стягненню 3% річних та інфляційні нарахування.

Враховуючи встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 34128 грн 14 коп. (сума боргу 5463496 грн 41 коп., 76 днів прострочення, за період з 14.01.2014 по 30.03.2014 включно, без врахування дня фактичної оплати боргу).

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд вважає нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню інфляційні в сумі 164933 грн 47 коп. (сума боргу 5463496 грн 41 коп., період нарахування січень березень 2014 року).

Оскільки сума боргу 4412196 грн 00 коп. була предметом договору №928/30, яким сторонами добровільно було змінено порядок та строки проведення розрахунків, та погашення якої було здійснено в належні строки у відповідності до умов укладеного договору про проведення взаєморозрахунків, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на цю суму боргу в період прострочення з 31.03.2014 по 24.12.2014 є неправомірним та нормативно необґрунтованим. За таких обставин в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Cуд також зауважує, що наявна в період з 18.12.2014 по 24.12.2014 сума боргу в розмірі 00 грн 37 коп. не входила в предмет договору №928/30 про проведення взаєморозрахунків, та була погашена відповідачем самостійно 24.12.2014 поза межами договору. Однак, оскільки згідно наданого розрахунку позивач не враховує її та не здійснює нарахування на неї а ні пені, а ні 3% річних, інфляційних, суд не бере її до уваги.

Враховуючи встановлені під час розгляду спору фактичні обставини, суд вважає нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги заявлені за зобовязаннями листопада та грудня 2013 року в частині стягнення 3% річних в сумі 55345 грн 17 коп. (21217 грн 03 коп. за актом приймання-передачі листопада 2013 року + 34128 грн 14 коп. - за актом приймання-передачі грудня 2013 року) та інфляційні нарахування в сумі 250190 грн 30 коп. (85256 грн 83 коп. - за актом приймання-передачі листопада 2013 року + 164933 грн 47 коп. - за актом приймання-передачі грудня 2013 року), а тому позов підлягає задоволенню частково. В решті заявлених позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.33, 34, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль про стягнення 1843368 грн 76 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Сєвєродонецька теплоелектроцентраль (м. Сєвєродонецьк, Луганська область, Сєвєродонецька ТЕЦ, 93403, ідентифікаційний код 00131050) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) 55345 грн 17 коп. 3% річних, 250190 грн 30 коп. інфляційні нарахування, 6110 грн 71 коп. - судовий збір.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено і підписано 17.08.2015.

СуддяО.В. Драгнєвіч