Рішення № 4852453, 25.08.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 серпня 2009 р. Справа 14/118-09

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г. при секретарі судового засідання Кучер Р.П., розглянув матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Хмельницьке шоссе, 7, м. Вінниця, 21110

до: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012.

про стягнення 34 000 грн.

За участю представників сторін:

позивача : Слободянюк М.В., представник за дорученням

відповідача : Кравчук О.В., представник за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Вінницьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України подано позов про стягнення 34000 грн. з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз".

Ухвалою суду від 18.08.2009 р. було призначено судове засідання на 25.08.2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні проти позову заперечував, мотивуючи свою відмову тим фактом, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2005 у справі № 10/176-05 відносно ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" порушено провадження у справі про банкрутство та введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів. А з огляду на ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" по відношенню до підприємства щодо якого розпочато процедуру банкрутства, забороняється застосування будь-яких санкцій, у тому числі у вигляді накладення адміністративно - господарського штрафу за неналежне виконання зобов'язання. Також, відповідач у наданих запереченнях керується підпунктом 2.6 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 19.03.2002 р. № 01-8/307, де визначено, що мораторій поширюється на вимоги щодо стягнення фінансових санкцій за порушення антимонопольного, банківського, валютного законодавства, законодавства про цінні папери, про ціноутворення тощо, хоча ці категорії вимог не підлягають задоволенню у межах провадження у справі про банкрутство. Окрім викладеного, відповідач, з огляду на п. 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 11.07.2005 р. № 01-8/1222 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції", зазначає, що сума накладеного органом Антимонопольного комітету України штрафу за порушення антимонопольного законодавства не підлягає стягненню у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Представниками позивача та відповідача подано клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.81-1 ГПК України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим доказам, в судовому засіданні встановлено наступне.

Рішенням Адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 43-рш від 28.09.2007 р., за результатами розгляду справи № 05-26.20.2.1,5/35-07 про порушення законодавства щодо захисту економічної конкуренції, було визнано ВАТ "Вінницягаз" таким, що за результатами діяльності 2006 - поточному періоді 2007 року займає монопольне становище на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом населенню в територіальних межах Вінницького району з часткою 100 відсотків.

Також вказаним рішенням було визнано за ВАТ "Вінницягаз" в особі Вінницького управління газового господарства порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50, п. 1, п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - зловживання монопольним становищем на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом населенню шляхом повної відмови від реалізації товару (природного газу) за відсутності альтернативних джерел придбання та шляхом встановлення таких умов придбання товару (природного газу), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

На підставі абзацу 2 ч. 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" було накладено штраф у розмірі 17000 гривень.

Копія рішення № 43-рш від 28.09.2007 р. супровідним листом від 05.10.2007 р. № 05-26.20/2410 була надіслана відповідачу для виконання, яке отримано останнім 06.10.2007 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 97255.

Враховуючий положення ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідно до якого особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, відповідачу необхідно було сплатити штраф в строк до 07.12.2007 р.

Натомість, ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" звернулося до господарського суду Вінницької області із позовною заявою про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 43-рш від 28.09.2007 р.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.10.2008 р. у задоволенні позову відповідача було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з викладеним, відповідач оскаржив вказане рішення господарського суду Вінницької області, подавши апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного господарського суду, який постановою від 25.12.2008 р. залишив його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи в касаційному порядку ані рішення господарського суду Вінницької області від 21.10.2008 р., а ні постанова Житомирського апеляційного господарського суду не оскаржувались, внаслідок чого вбачається, що рішення Адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 43-рш від 28.09.2007 р. залишено в силі.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 17000 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Крім вказаної суми штрафу, позивач заявив до стягнення 17000 грн. пені.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Як встановлено в судовому засіданні в зв’язку з оскарженням відповідачем рішення Адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 43-рш від 28.09.2007 р. в судах апеляційної та касаційної інстанціях, позивачем нарахування пені проводилось за період з 22.10.2008 р. по 19.11.2008 р. та за період з 26.12.2008 р. по 23.06.2009 р.

Внаслідок викладеного та беручи до уваги, що пеня нарахована відповідно норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 17 000 грн. пені підлягають задоволенню.

Разом з тим, судом не приймаються до уваги подані ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" заперечення на позовну заяву, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, твердження відповідача щодо заборони застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про захист економічної конкуренції до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" в зв'язку з початком процедури банкрутства останнього та введення мораторію на задоволення вимог його кредиторів, судом до уваги не приймаються, оскільки мораторій розповсюджується на зобов'язання, термін виконання яких настав до дня його введення, що в даному випадку не стосується рішення № 43-рш від 28.09.2007 р. Адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Окрім того, рішення позивача № 43-рш від 28.09.2007 р., яким було накладено штраф на відповідача за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, по-перше не є безпосереднім стягненням вказаних сум, по - друге може бути зупинено самим боржником, право на що за останнім закріплено у ст. 1 Закону України "При відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". До того ж, в даній ситуації, у випадку звернення позивачем до органів виконавчої служби щодо примусового стягнення з відповідача сум штрафу та пені, з огляду на положення п. 8 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", порушення провадження у справі про банкрутство є однією з обставин, що зумовлює обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

Разом з тим, беручи до уваги положення підпункту 2.6 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 19.03.2002 р. № 01-8/307 стосовно заборони задоволення вимог щодо стягнення фінансових санкцій за порушення антимонопольного законодавства у межах провадження у справі про банкрутство, суд дійшов висновку, що позивач не позбавлений права звернутись з викладеними вимогами поза межами провадження у справі про банкрутства ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", що і було зроблено останнім.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог в розмірі 34 000 грн.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012, р/р 260043013973 у Вінницькій обласній дирекції "Укрсоцбанку", МФО 302010) в дохід Державного бюджету України на рахунок Управління Державного казначейства м. Вінниці (код 34701167, р/р 31111106700002 в банку ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, згідно з кодом бюджетної класифікації за доходами 21081100, символ звітності 106) 17000 грн. (сімнадцять тисяч грн.) штрафу, 17000 грн. (сімнадцять тисяч грн.) пені, 340 грн. (триста сорок грн.) витрат на сплату державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 28 серпня 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Хмельницьке шоссе, 7, м. Вінниця, 21110.

3 - відповідачу - пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012.