Рішення № 4852435, 03.09.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

03.09.2009

Справа №2-2/3374-2009

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Конте Україна» (юридична адреса: 02095, м.Київ, вул.Марганецька, 95, фактична адреса: 03022, м.Київ, вул.Васильківська, 30)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ахтиар-С» (95015, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, б.31)

про стягнення 2 610грн24коп.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Щербак – предст, довіреність у справі..

Від відповідача : не з’явився.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення суми боргу за поставлені товари у розмірі 2 610грн24коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір поставки №153 від 03.9.2007р., відповідно до умов якого, позивач поставив відповідачу товар, тоді як відповідач, порушуючи вимоги договору, не повністю оплатив отриманий товар, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а саме розглянути спір з урахуванням лише підстав позову, що вказані позивачем.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Конте Україна», як поставщиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ахтиар-С», як покупцем, було укладено договір №153 від 03.9.2007р, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов’язується відпустити товар, а покупець, прийняти та оплачувати вартість товарів по вільним договірним цінам, на умовах передбачених договором.

За своїми ознаками договір №153 від 03.9.2007р являється договором поставки, оскільки відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір №153 від 03.9.2007р вступає у силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2007 року. У випадку відсутності заяв сторін про розірвання або зміну умов договору у місячний строк до його закінчення, договір вважається продовженим на той же строк. (п.7.1, 7.2 договору).

Відповідно до умов договору, сторони узгодили регулярно з 10 по 15 числа кожного місяця проводити з продавцем звірку розрахунків за місяць, що пройшов. Покупець здійснює оплату за реалізований товар один раз у 14 календарних днів. (п.2.9, 3.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставляв відповідачу продукцію (товар) окремими партіями відповідно до пред’явлених замовлень покупця, що підтверджується матеріалами справи.

Але Товариство з обмеженою відповідальністю «Ахтиар-С» зобов’язання по оплаті належним чином не виконало, поставлений позивачем товар повністю не оплатило, в результаті чого за відповідачем виникла заборгованість, яка підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2008р по 30.4.2009р підписаним та скріпленим печатками сторін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 2 610грн24коп боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України віднести на відповідача.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 07.9.2009р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ахтиар-С» (95015, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, б.31, ЄДРПОУ 32896568, ІПН 328965627051, св-во платн. ПДВ №39851243. п/р 26000054801704 в Севастопольській філії «Приватбанк» м.Севастополь,МФО 324935, п/р 26002189891900 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конте Україна» (юридична адреса: 02095, м.Київ, вул.Марганецька, 95, фактична адреса: 03022, м.Київ, вул.Васильківська, 30, ЄДРПОУ 32771122, св-во платн. ПДВ №35617436, ІПН 327711226531,п/р 26000032533701 у Харьковському відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) 2 610грн24коп. боргу, 102,00грн державного мита, 312грн50коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.