Рішення № 4852196, 10.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/294

10.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлошляхбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія

"Укрбудмонтаж"

про стягнення 72 320,58 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача представник –Григорук Л.В. (дов. № б/н від 17.06.09)

Від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 49 306,80 грн., що становить заборгованість за договором субпідряду № 30 від 22.07.2008р. та 1 195,52 грн. трьох відсотків річних, 21 818,26 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 06.07.2009р. порушено провадження у справі № 8/294, розгляд справи призначений на 13.08.2009р.

У судовому засіданні, яке відбулося 13.08.2009р. представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявленого позову.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 13.08.2009р. було задоволено клопотання позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 13.08.2009р. розгляд справи був відкладений на 10.09.2009р., у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів; звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст.75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судове засідання, призначене на 10.09.2009р. з‘явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання вдруге не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Від відповідача через канцелярію суду клопотань та заяв не надходило.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Представник позивача у судовому засіданні подав складений та підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого станом на 01.09.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 49 306,80 грн., підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

22.07.2008р. між ТОВ «БК «Укрбудмонтаж»- «генпідрядник»та ТОВ «Житлошляхбуд»- «підрядник»був укладений договір субпідряду № 30 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «підрядник»зобов’язався виконати на свій ризик власними і залученими силами і засобами роботи по відновленню асфальтного покриття по вул. Шолуденка, мікрорайон «Берізки»в м.Вишгороді, Київської області, порушеного в зв’язку з будівництвом об’єкту, усувати протягом гарантійного строку за свій рахунок дефекти, зумовлені неякісним виконанням робіт, а «генпідрядник»в свою чергу зобов’язався прийняти та оплатити виконану «підрядником»роботу на умовах даного договору.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно п.2.1 договору, договірна ціна робіт, що доручені для виконання є приблизною та складає 98 613,60 грн. (у т.ч. ПДВ).

Основні показники договірної ціни визначаються протоколом узгодження договірної ціни (додаток №1), що є невід’ємною частиною договору (п.2.2 договору).

Протокол узгодження договірної ціни на виконання по відновленню асфальтного покриття вул. Шолуденка, мікрорайон «Берізки»в м.Вишгород, Київської області від 22.07.2008р. (додаток № 1 до спірного договору) є підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів між «генпідрядником»і «підрядником».

Відповідно до п.4.1 договору «генпідрядник»протягом 3-х днів з дня підписання сторонами договору перераховує аванс «підряднику»в розмірі 50% договірної ціни визначеної п.2.1 договору. Аванс використовується для організації будівельної дільниці, придбання матеріалів та ін.

Платежі за виконані «підрядником»роботи «генпідрядник»здійснює через 10 днів після підписання акту виконаних робіт. Для оплати виконаних робіт «підрядник»надає «генпідряднику»підписані уповноваженими представниками сторін акти приймання виконаних робіт по формі КБ-2в, довідку про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та податкову накладну (п.4.2 договору).

Сторонами по спірному договору були складені, підписані та скріплені печатками сторін довідка про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2008р. на суму 98 613,60 грн. та акт № 75 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008р. на суму 98 613,60 грн., які свідчать про виконання «підрядником»робіт та прийняття їх «генпідрядником»без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином, за виконані позивачем роботи у повному обсязі не розрахувався.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно акту звірки розрахунків за період з 01.07.2008р. по 01.09.2009р., складеного, підписаного та скріпленого печатками сторін, станом на 01.09.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 49 306,80 грн. (в матеріалах справи).

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 49 306,80 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 49 306,80 грн. основного боргу за договором субпідряду № 30 від 22.07.2008р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 1 195,52 грн. трьох відсотків річних, 21 818,26 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору субпідряду № 30 від 22.07.2008р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 1 195,52 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 1 195,52 грн. правомірна та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що у разі затримки платежів у строки, обумовлені в договорі, «генпідрядник»сплачує «підряднику»пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.13.4 договору).

Позивач просив суд стягнути з відповідача пені в розмірі 21 818,26 грн. за період з 01.09.2008р. по 22.06.2009р., однак при цьому не врахував положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в одних рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 2 статті 9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 175 ГК України).

Нормами ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 13 534,72 грн., в іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача пені слід відмовити. Відповідач не довів протилежне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 49 306,80 грн. основного боргу, 1 195,52 грн. трьох відсотків річних, 13 534,72 грн. пені, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково в сумі 64 037,04 грн. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 9, 258, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 611, 625, 837 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" (юридична адреса: 03179, м.Київ, вул. М.Котельникова, 51; поштова адреса: 03035, м.Київ, вул. Сурикова, 3-А, а/с 63; код ЄДОПОУ 34482827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлошляхбуд" (юридична адреса: 07300, Київська область, м.Вишгород, вул. Набережна, 7; код ЄДРПОУ 34509026) 49 306 (сорок дев’ять тисяч триста шість) грн. 80 коп. основного боргу, 1 195 (одну тисячу сто дев’яносто п’ять) грн. 52 коп. трьох відсотків річних, 13 534 (тринадцять тисяч п’ятсот тридцять чотири) грн. 72 коп., 640 (шістсот сорок тисяч) грн. 37 коп. державного мита, 276 (двісті сімдесят шість) грн. 71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя

В.С. Катрич

Дата підписання: 24.09.2009р.