Постанова № 48521342, 11.08.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2015 року Справа № 904/3439/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність № 51 від 04.06.2015 року,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Геотранс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2015 року у справі № 904/3439/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна", с. Проліски Бориспільського району Київської області

до Іноземного підприємства "Геотранс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 2 570 942, 61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Іноземного підприємства "Геотранс" про стягнення з останнього на свою користь основного боргу з урахуванням курсової різниці у сумі 2 202 870, 56 грн., штрафу у сумі 220 287, 11 грн., 25 % річних у сумі 147 784, 94 грн., а всього: 2 570 942, 61 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2015 року у справі № 904/3439/15 (суддя Соловйова А.Є.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Іноземного підприємства "Геотранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" 2 202 870, 56 грн. основного боргу з урахуванням курсової різниці, 220 287, 11 грн. - 10% штрафу, 147 784, 94 грн. - 25% річних, 51 418, 85 грн. судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого від позивача на підставі договору № 8098/018152 від 06.09.2013 року за актом прийому-передачі від 23.09.2013 року товару, у звязку з чим у відповідача виник борг перед позивачем у сумі 87 094, 08 Євро, що станом на 01.04.2014 року (дата, яка передує даті підписання позовної заяви) еквівалентно 2 202 870, 56 грн., враховуючи курс продажу валюти на зазначену дату 25, 293 грн., передбаченої умовами договору відповідальності за прострочення оплати поставленого товару у вигляді штрафу, а також передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України з урахуванням умов договору відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді сплати 25 % річних від простроченої суми.

Не погодившись частково з прийнятим рішенням, Іноземне підприємство "Геотранс" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 536, 625 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 22, ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, відповідач просить скасувати рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми процентів у розмірі 147 784, 94 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача суми процентів у розмірі 44 540, 23 грн., в решті рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на обставини безпідставного стягнення оскаржуваним рішенням суду з відповідача на користь позивача завищеної суми процентів у розмірі 147 784, 94 грн. На думку відповідача, проценти мали нараховуватися у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 3% річних від простроченої суми зобовязання з оплати товару.

10.08.2015 року до апеляційного господарського суду від відповідача надійшла уточнена апеляційна скарга, відповідно до якої відповідач просить судове рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення про часткове задоволення позову, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 877 097, 64 грн., 3% річних у сумі 17 734, 19 грн., штрафу у сумі 87 709, 76 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

В обґрунтування уточнених вимог відповідач посилається на ті обставини, що спірним договором визначено вартість товару у сумі 1 780 531, 50 грн., всього відповідачем сплачено на користь позивача 903 433, 86 грн., отже заборгованість відповідача складає 877 097, 64 грн. Також, за доводами відповідача, його заборгованість у зазначеній сумі підтверджується актами звіряння взаєморозрахунків між сторонами станом на 30.04.2015 року та на 30.09.2014 року. За таких обставин відповідач вважає, що сума основного боргу з урахуванням курсової різниці, заявлена до стягнення у даній справі, є безпідставно завищеною. Окрім того, відповідач посилається на лист позивача № 825 від 20.01.2015 року, яким заборгованість відповідача за спірним договором визначена у сумі 86 715, 78 Євро, що на 378, 30 Євро менше, ніж заявлена у справі, у звязку з чим вбачає підстави дійти висновку про неузгодженість суми боргу, неспроможність позивача достовірно встановити суму боргу. Відповідач не погоджується з рішенням місцевого господарського суду і щодо стягнення з нього процентів за ставкою 25% річних, вважає, що п. 8.2. спірного договору, яким визначено проценти річних у розмірі 25 %, суперечить ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка, на думку відповідача, з приводу можливості визначення суми процентів договором стосується ст. 536 ЦК України. Тобто, за доводами відповідача, річні мають нараховуватися у розмірі 3% та від суми узгодженої актами звіряння взаєморозрахунків заборгованості, а саме 877 097, 64 грн. Відповідач вважає, що аналогічний підхід має бути і при визначенні на підставі договору суми штрафу.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, не забезпечив. Про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повернутим відділенням звязку рекомендованим поштовим відправленням (причина повернення за закінченням терміну зберігання), яким відповідачу за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи направлялась копія ухвали апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду у судове засідання на 11.08.2015 року (а.с. 140-142, т. 1).

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що положення ст. 625 ЦК України дають право сторонам договору визначати інший, ніж 3% річних, розмір процентів у договорі; договором передбачено нарахування 25% річних. За доводами позивача, твердження відповідача про те, що приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України з приводу можливості визначення суми процентів за договором стосуються ст. 536 ЦК України, є невірним, оскільки ч. 2 ст. 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобовязань і не містить посилань на ст. 536 ЦК України. Позивач, у свою чергу, посилається на обставини наведення ним у позовній заяві всіх розрахунків та правового обґрунтування сум, що стягуються. Позивач просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 року апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А. (доповідач), судді Кузнецов В.О., Пархоменко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 року апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А. (доповідач), судді Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.

У судовому засіданні 11.08.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.09.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" (продавець) та Іноземне підприємство "Геотранс" (покупець) уклали договір № 8098/018152 (далі - Договір) (а.с. 12-16, т. 1), за умовами якого (п. 1.1., пп.1.1.1.) продавець поставляє на умовах розстрочки кінцевого розрахунку, а покупець приймає та зобовязується оплатити будівельну техніку, а саме: гусеничний екскаватор New Holland E305B 1 (одна) одиниця (товар).

Технічні характеристики, склад та вартість товару за номенклатурою визначаються в специфікації (додаток № 1 до Договору), яка є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).

Специфікацією від 06.09.2013 року додатком № 1 до Договору (а.с. 17, т. 1) визначена комплектація товару - гусеничного екскаватора New Holland E305B у кількості однієї одиниці; ціна без ПДВ за одиницю (Євро) 137 500, 00; сума без ПДВ (Євро) - 137 500, 00; вартість товару з урахуванням ПДВ (Євро) 165 000, 00.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає гривневий еквівалент 165 000, 00 Євро, що підлягає сплаті по курсу перерахунку, з них вартість товару без ПДВ складає гривневий еквівалент 137 500, 00 Євро, сума ПДВ складає гривневий еквівалент 27 500, 00 Євро. За умовами даного Договору "курс перерахунку" курс продажу (ASK курс) Євро на момент закриття торгів на міжбанківському ринку на день, що передує дню перерахування коштів по даному Договору, опублікований на сайті http://mezhbank.org.ua. Курс перерахунку, за яким розраховується гривневий еквівалент відповідного платежу, не може бути нижчим за курс перерахунку на дату укладення даного Договору, а саме: 10, 7911 грн. за 1 Євро. Сума фактично перерахованих платежів не може бути нижчою за гривневий еквівалент, зафіксований на дату підписання Договору та визначений в п. 2.2. Договору.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що на дату підписання Договору гривневий еквівалент вартості товару без ПДВ складає 1 483 776, 25 грн., гривневий еквівалент суми ПДВ складає 296 755, 25 грн., гривневий еквівалент вартості товару з ПДВ складає 1 780 531, 50 грн. У звязку з можливою зміною гривневого еквіваленту вартості товару через коливання валютного курсу Євро остаточний гривневий еквівалент вартості товару визначається сумою гривневих платежів, що підлягають здійсненню за Договором.

Відповідно до п. 9.1. Договору він набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами умов Договору.

За умовами, наведеними у п. 4.1. Договору, продавець передає товар покупцеві на умовах EXW (склад продавця: Київська обл., Бориспільський р-н., с. Проліски, вул. Броварська, 2) згідно з Інкотермс 2000 року протягом 5 робочих днів з дати зарахування на поточний рахунок продавця 20% від загальної вартості товару від покупця, у відповідності з умовами п. 5.1.1. Договору.

Згідно з п. 4.3. Договору передання товару оформлюється актами прийому-передачі товару, що підписуються уповноваженими представниками обох сторін. З моменту передання товару покупцю він несе всі ризики випадкової втрати, пошкодження товару.

Покупець набуває право власності на товар після оплати повної вартості товару (п. 4.4. Договору).

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв гусеничний екскаватор New Holland E305B у кількості однієї одиниці, у комплектності, яка відповідає комплектності, визначеній специфікацією від 06.09.2013 року (додаток № 1 до Договору), за ціною без ПДВ за одиницю (грн.) 1 483 776, 25; сума без ПДВ (грн.) 1 483 776, 25; сума гривень з ПДВ - 1 780 531, 50, що підтверджується актом приймання передачі від 23.09.2013 року (а.с. 18, т. 1).

Відповідно до п. 5.1. Договору покупець зобовязується здійснити оплату товару на умовах розстрочки за наступним графіком:

гривневий еквівалент 33 000, 00 Євро, що підлягає сплаті по курсу перерахунку до 13.09.2013 року (підпункт 5.1.1.);

гривневий еквівалент 13 200, 00 Євро, що підлягає сплаті по курсу перерахунку до 31.10.2013 року (підпункт 5.1.2.);

гривневий еквівалент 13 200, 00 Євро, що підлягає сплаті по курсу перерахунку до 29.11.2013 року (підпункт 5.1.3.);

гривневий еквівалент 13 200, 00 Євро, що підлягає сплаті по курсу перерахунку до 27.12.2013 року (підпункт 5.1.4.);

гривневий еквівалент 13 200, 00 Євро, що підлягає сплаті по курсу перерахунку до 31.01.2014 року (підпункт 5.1.5.);

гривневий еквівалент 13 200, 00 Євро, що підлягає сплаті по курсу перерахунку до 28.02.2014 року (підпункт 5.1.6.);

гривневий еквівалент 13 200, 00 Євро, що підлягає сплаті по курсу перерахунку до 31.03.2014 року (підпункт 5.1.7.);

гривневий еквівалент 13 200, 00 Євро, що підлягає сплаті по курсу перерахунку до 30.04.2014 року (підпункт 5.1.8.);

гривневий еквівалент 13 200, 00 Євро, що підлягає сплаті по курсу перерахунку до 30.05.2014 року (підпункт 5.1.9.);

гривневий еквівалент 13 200, 00 Євро, що підлягає сплаті по курсу перерахунку до 30.06.2014 року (підпункт 5.1.10.);

гривневий еквівалент 13 200, 00 Євро, що підлягає сплаті по курсу перерахунку до 30.07.2014 року (підпункт 5.1.11.).

За положеннями п. 5.5. Договору загальний розмір грошових зобовязань покупця за Договором на день його укладення складає 1 780 531, 50 грн.

Відповідно до п. 5.6. Договору кінцевий термін виконання грошового зобовязання покупцем складає 30.07.2014 року.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Враховуючи встановлені обставини справи, умови Договору (п. 5.1., п. 5.6.) щодо строку здійснення розрахунку за поставлений товар, строк оплати поставленого позивачем відповідачу на підставі Договору за спірним актом приймання-передачі товару на дату звернення позивача з позовом до місцевого господарського суду є таким, що настав.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Також, за приписами ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).

Як встановлено вище, умовами Договору (п. 2.1.) вартість товару визначена у гривневому еквіваленті від вартості товару у валюті Євро, що підлягає сплаті по курсу перерахунку, яким є курс продажу (ASK курс) Євро на момент закриття торгів на міжбанківському ринку на день, що передує дню перерахування коштів по даному Договору, опублікований на сайті http://mezhbank.org.ua. Курс перерахунку, за яким розраховується гривневий еквівалент відповідного платежу, не може бути нижчим за курс перерахунку на дату укладення даного Договору, а саме: 10, 7911 грн. за 1 Євро. Сума фактично перерахованих платежів не може бути нижчою за гривневий еквівалент, зафіксований на дату підписання Договору та визначений в п. 2.2. Договору, - 1 780 531, 50 грн. Такий же загальний розмір грошових зобовязань покупця (відповідача) за Договором на день його укладення у національній валюті України передбачений і п. 5.5. Договору.

Отже, сторонами Договору узгоджено, що грошове зобов'язання відповідача з оплати вартості поставленого йому позивачем товару підлягає виконанню з урахуванням зміни валютного курсу Євро до гривні у порядку, встановленому Договором.

Позивач в позовній заяві посилається на ті обставини, що в період з 12.09.2013 року по 31.07.2014 року відповідач частково виконав свої зобовязання з оплати вартості товару, а саме перерахував на користь позивача грошові кошти у загальній сумі 903 433, 86 грн. Різниця між гривневим еквівалентом вартості товару з ПДВ - 1 780 531, 50 грн. та сумою перерахованих коштів - 903 433, 86 грн. становить 877 097, 64 грн. (1 780 531, 50 грн. - 903 433, 86 грн. = 877 097, 64 грн.), яка і є сумою боргу відповідача перед позивачем без врахування передбаченої умовами Договору курсової різниці.

Враховуючи курс продажу (ASK курс) Євро на момент закриття торгів на міжбанківському ринку згідно даних http://mezhbank.org.ua. на дату, що передувала даті оплат відповідачем грошових коштів, позивач визначив еквівалент в іноземній валюті (Євро) сплаченої відповідачем суми коштів у гривні, що становить 77 905, 92 Євро. Оскільки загальна вартість товару складає гривневий еквівалент 165 000, 00 Євро, заборгованість відповідача з урахуванням курсової різниці та здійснених ним платежів становить гривневий еквівалент 87 094, 08 Євро (165 000, 00 Євро - 77 905, 92 Євро = 87 094, 08 Євро).

Доказів в підтвердження обставин, що мали місце і інші платежі щодо оплати вартості товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі Договору, ніж ті, на які послався позивач, в підтвердження яких надав до матеріалів справи виписки по банківським рахункам, та врахував при розрахунку суми боргу гривневого еквіваленту 87 094, 08 Євро, станом на дату прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення у даній справі відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товар у гривневому еквіваленті 87 094, 08 Євро шляхом надання належних доказів не спростував.

Такі докази не надані відповідачем і до апеляційного господарського суду.

Курс продажу (ASK курс) Євро на момент закриття торгів на міжбанківському ринку на дату, що передувала даті оплат відповідачем грошових коштів, з урахуванням якого позивачем розрахунковим шляхом визначено еквівалент в іноземній валюті (Євро) сплаченої відповідачем у гривнях суми, перевірено апеляційним господарським судом згідно даних http://mezhbank.org.ua., як перевірено і правильність розрахунку еквіваленту в іноземній валюті (Євро) сплаченої відповідачем у гривнях суми грошових коштів.

Як зазначено вище, ч. 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором; умовами Договору передбачено, що платежі здійснюються у гривневому еквіваленті від суми у Євро, що підлягає сплаті по курсу перерахунку курс продажу (ASK курс) Євро на момент закриття торгів на міжбанківському ринку на день, що передує дню перерахування коштів по даному Договору, опублікований на сайті http://mezhbank.org.ua.

Отже, при поданні даного позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти (Євро) заборгованість відповідача за Договором мала визначатися в національній валюті України за курсом продажу (ASK курс) Євро на момент закриття торгів на міжбанківському ринку, опублікованому на сайті http://mezhbank.org.ua., на день, що передує дню подання позову.

Позовна заява у даній справі позивачем подана до господарського суду Дніпропетровської області 17.04.2015 року, що підтверджується відбитком штампу "Укрпошти" на поштовому конверті, у якому позовна заява надійшла до суду.

За даними, опублікованими на сайті http://mezhbank.org.ua., курс продажу (ASK курс) Євро на момент закриття торгів на міжбанківському ринку станом на 16.04.2015 року становив 22, 738 грн. за 1 Євро (роздруківка з сайту апеляційним господарським судом долучена до матеріалів справи (а.с. 153, т. 1)).

Отже, виходячи з умов Договору, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за Договором товар з урахуванням курсової різниці на дату звернення позивача з позовом до суду становить гривневий еквівалент 87 094, 08 Євро, що підлягає сплаті по курсу перерахунку курс продажу (ASK курс) Євро на момент закриття торгів на міжбанківському ринку 16.04.2015 року, а саме - 1 980 345, 19 грн. (87 094, 08 Євро х 22, 738 = 1 980 345, 19 грн.), з яких сума основного боргу 877 097, 64 грн., сума курсової різниці 1 103 247, 55 грн. (1 980 345, 19 грн. - 877 097, 64 грн. = 1 103 247, 55 грн.).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2. Договору встановлено, що у випадку порушення відповідачем умов оплати товару, визначених у п. 5.1. Договору, покупець зобовязаний сплатити продавцю штраф у розмірі 10% від суми простроченої оплати та 25 процентів річних від простроченої суми, що підлягають сплаті в гривнях по курсу перерахунку, дійсному в день виникнення у покупця заборгованості, але не нижчому за курс перерахунку на дату укладення даного Договору.

У звязку з порушенням відповідачем умов Договору щодо строку оплати вартості поставленого йому позивачем товару позивач заявив до стягнення штраф у сумі 220 287, 11 грн., розрахований як 10% від суми боргу у валюті Євро 87 094, 08 Євро, що склало 8 709, 41 Євро, перерахувавши його по курсу перерахунку станом на 01.04.2015 року (дата складання позову), визначивши таким чином суму штрафу у розмірі 220 287, 11 грн., а також на підставі ст. 625 ЦК України з урахуванням умов Договору (п. 8.2.) заявив до стягнення 25% річних від суми боргу 877 097, 64 грн. (сума боргу відповідача перед позивачем без врахування передбаченої умовами Договору курсової різниці, визначена як різниця між гривневим еквівалентом вартості товару з ПДВ - 1 780 531, 50 грн. та сумою перерахованих коштів - 903 433, 86 грн.) за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з 31.07.2014 року по 02.04.2015 року, розмір яких складає 147 784, 94 грн.

Проте, визначаючи розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, позивач здійснив його розрахунок не від суми боргу, визначеної станом на дату подання позовної заяви до місцевого господарського суду, а від суми боргу, визначеної станом на 01.04.2015 року (дату складання позовної заяви). Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунки позивача та здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми штрафу, приходить до висновку, що є правомірними та підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у сумі 198 034, 52 грн. (87 094, 08 Євро х 10% = 8 709, 408 Євро, що по курсу перерахунку станом на 16.04.2015 року становить 198 034, 52 грн. (8 709, 408 Євро х 22, 738 = 198 034, 52 грн.)) та 25% річних у сумі 147 784, 94 грн.

Місцевий господарський суд, дійшовши правильних висновків щодо наявності у відповідача заборгованості за Договором та підстав для застосування відповідальності, передбаченої п. 8.2 Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, не врахував, що заборгованість відповідача у гривневому еквіваленті на дату звернення позивача з позовом до суду за рахунок зміни курсу перерахунку, застосування якого у спірних відносинах передбачено умовами Договору, становить іншу суму, ніж заявлена позивачем до стягнення, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення у справі.

У звязку з наведеним, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині сум основного боргу з урахуванням курсової різниці та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а також, відповідно, в частині розподілу судових витрат за подання позовної заяви.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо завищення позивачем розміру основного боргу, заявленого до стягнення, які ґрунтуються на тих обставинах, що борг визначається як різниця гривневого еквіваленту вартості товару та загальної суми сплачених відповідачем коштів, тобто без урахування курсової різниці.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Позивач та відповідач самостійно визначили та погодили умовами Договору розрахунки з урахуванням гривневого еквіваленту Євро, що підлягає сплаті по курсу перерахунку на дату, яка передує дню перерахування коштів по даному Договору.

Акти звірки взаєморозрахунків та лист, на які посилається відповідач, не є тими документами первинної звітності, на підставі яких має визначатися борг за Договором. До того ж, як вбачається зі змісту актів звірки, позивач та відповідач звірили розрахунок за поставлений товар у гривнях (співвіднесли гривневий еквівалент вартості товару з сумами його оплат та визначили основний борг відповідача перед позивачем у сумі 877 097, 64 грн., який дійсно є основним боргом відповідача, однак без урахування курсової різниці, застосування якої передбачено умовами Договору, тоді як позивач заявив до стягнення борг саме з урахуванням курсової різниці, а однією із складових заявленої до стягнення суми є основний борг у сумі 877 097, 64 грн.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо безпідставного збільшення розміру річних до 25%. Частиною 2 статті 625 ЦК України сторонам договору надано право зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Скориставшись таким правом, позивач та відповідач погодили пунктом 8.2. Договору розмір річних 25 %, що не суперечить чинному законодавству.

Вказане узгоджується з правовою позицією, наведеною у п. 4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи позивача щодо причин розрахунку та визначення заявлених до стягнення сум станом на 01.04.2015 року (дату, яка передує даті складання позову), а не на дату звернення з позовом до суду чи попередню дату, та якими є необхідність сплати судового збору, вчинення інших необхідних дій, повязаних із поданням позову до суду. Обставини, про які зазначає позивач, повязані виключно з організацією внутрішньої діяльності позивача, тоді як норми ні матеріального, ні процесуального права з датою складання позову не пов'язують жодних правових наслідків. Натомість, в силу приписів ст.ст. 1, 2 ГПК України реалізація порушеного права на судовий захист здійснюється шляхом звернення до господарського суду з позовною заявою, а за змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України судовому захисту підлягає порушене право, включаючи і обсяг його порушення. У спірних відносинах позивач за захистом свого порушеного права звернувся до місцевого господарського суду 17.04.2015 року та після звернення до суду у разі зміни курсу перерахунку у сторону як зменшення, так і збільшення, не був обмежений у праві зменшити чи збільшити розмір позовних вимог, однак таким правом не скористався, як не звертався до місцевого господарського суду і з клопотанням про вихід за межі позовних вимог, якщо це було необхідно для захисту прав позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати у справі на оплату судового збору за подання позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу понесених відповідачем судових витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Пунктом 2.1. частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 2.4. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до поданої відповідачем апеляційної скарги з урахуванням її уточнень оспорюваною відповідачем є сума 1 588 401, 02 грн. (2 570 942, 61 грн. (сума, яка стягнута судовим рішенням) 1 588 401, 02 грн. (загальна сума, проти стягнення якої відповідач не заперечує (877 097, 64 грн. + 17 734, 19 грн. + 87 709, 76 грн.)) = 1 588 401, 02 грн.

Отже, судовий збір за подану відповідачем апеляційну скаргу мав бути оплачений у сумі 15 884, 01 грн.

Згідно квитанції № 0.0.404831102.1 від 02.07.2015 року, доданої до поданої апеляційної скарги, відповідач оплатив судовий збір лише у сумі 1 032, 46 грн. Тобто, недоплата судового збору становить 14 851, 55 грн. (15 884, 01 грн. - 1 032, 46 грн.).

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з позивача на користь відповідача пропорційно задоволеним вимогам за апеляційною скаргою та в частині оплаченій відповідачем - 1 032, 46 грн., в недоплаченій частині 479, 70 грн. підлягають стягненню з позивача до спеціального фонду Державного бюджету України.

В частині незадоволених вимог апеляційної скарги недоплачений судовий збір у сумі 14 371, 85 грн. підлягає стягненню з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Геотранс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2015 року у справі № 904/3439/15 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2015 року у справі № 904/3439/15 змінити, виклавши абзаци перший та другий резолютивної частини рішення в наступних редакціях:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Іноземного підприємства "ГЕОТРАНС" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 7, ідентифікаційний код 35985739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА" (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2, ідентифікаційний код 21665011) 1 980 345 (один мільйон дев'ятсот вісімдесят тисяч триста сорок п'ять) грн. 19 коп. - основного боргу з урахуванням курсової різниці, із яких сума основного боргу - 877 097 (вісімсот сімдесят сім тисяч дев'яносто сім) грн. 64 коп., сума курсової різниці 1 103 247 (один мільйон сто три тисячі двісті сорок сім) грн. 55 коп., 198 034 (сто дев'яносто вісім тисяч тридцять чотири) грн. 52 коп. - 10% штрафу, 147 784 (сто сорок сім тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 94 коп. - 25% річних, 46 523 (сорок шість тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 78 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА" (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2, ідентифікаційний код 21665011) на корить Іноземного підприємства "ГЕОТРАНС" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 7, ідентифікаційний код 35985739) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 032 (одна тисяча тридцять дві) грн. 46 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО УКРАЇНА" (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2, ідентифікаційний код 21665011) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37989274, рахунок № 31216206782004 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ Дніпропетровського апеляційного господарського суду 26005785) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 479 (чотириста сімдесят дев'ять) грн. 70 коп.

Стягнути з Іноземного підприємства "ГЕОТРАНС" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 7, ідентифікаційний код 35985739) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37989274, рахунок № 31216206782004 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ Дніпропетровського апеляційного господарського суду 26005785) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 14 371 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят одна) грн. 85 коп.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 17.08.2015 року.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко