Рішення № 48521326, 05.07.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2010 р. Справа № 12/40.

За позовом прокурора Шевченківського району м.Чернівці в інтересах держави в особі Державного підприємства Чернівецький спеціальний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін м.Чернівці до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Чернівецький міський молочний завод м.Чернівці про стягнення 1200,00 грн. Суддя Бутирський А.А.Представники:Від позивача ОСОБА_2 заступник командира (довіреність від 23.06.2010 року) Від відповідача ОСОБА_3 представник (довіреність від 01.02.2010 року) В засіданні приймали участь: прокурор Балицька Р.С. Рішення прийнято 05.07.2010 року у звязку з оголошенням перерви у судовому засіданні 23.06.2010 року СУТЬ СПОРУ: прокурор Шевченківського району м.Чернівці в інтересах держави в особі Державного підприємства Чернівецький спеціальний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін м.Чернівці звернувся з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства Чернівецький міський молочний завод м.Чернівці про стягнення 1200,00 грн. заборгованості за послуги аварійно-рятувального обслуговування обєктів відповідача у жовтні-грудні 2009 року згідно умов договору №269 на постійне та обовязкове обслуговування державним підприємством Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності ДСВАРС МНС України обєктів та окремих територій від 01.09.2008 року.

Ухвалою від 09.06.2010 року прийнято зустрічний позов ВАТ Чернівецький міський молочний завод до Державного підприємства Чернівецький спеціальний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін про визнання недійсним договору №269 на постійне та обовязкове обслуговування державним підприємством Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності ДСВАРС МНС України обєктів та окремих територій від 01.09.2008 року. При цьому первісний відповідач вказує на те, що ВАТ Чернівецький міський молочний завод не підлягає обовязковому обслуговуванню аварійно-рятувальними службами.

У звязку із недійсністю спірного договору, продовжує первісний відповідач, у задоволенні первісного позову слід відмовити.

Первісний позивач проти зустрічного позову заперечує, посилаючись на відповідність спірного договору вимогам законодавства.

Розглянувши подані документи, зясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2008 року між Державним підприємством Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності ДСВАРС МНС України, правонаступником якого є первісний позивач, та первісним відповідачем укладено договір №269 на постійне та обовязкове обслуговування Державним підприємством Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності ДСВАРС МНС України обєктів та окремих територій (далі - Договір), згідно якого позивач взяв на себе обовязок по організації та здійсненню аварійно-рятувального обслуговування з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні надзвичайної ситуації, а відповідач зобовязувався проводити оплату щомісячним перерахуванням коштів в розмірі у визначені строки згідно з наданим рахунком (пункт 4.2 Договору).

Згідно п. 6.7 Договору, щомісяця сторони зобовязані підписати акт виконання умов Договору. Для реалізації вказаного зобовязання позивач до 07 числа наступного за звітним місяцем, готує та передає відповідачеві акт виконання умов Договору. Відповідач протягом 5-ти робочих днів розглядає, підписує та повертає один примірник акту виконання умов Договору, а в разі непогодження з даними, що наведені в акті, подає позивачеві свої обґрунтовані заперечення, викладені у письмовій формі. У разі неповернення в зазначені терміни акту виконання умов Договору або неподання обґрунтованих заперечень, вважається, що відповідач прийняв акт та погодився з даними, що наведені в ньому, у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобовязання виконав, протягом жовтня-грудня 2009 року надавав відповідачу зазначені вище послуги, надсилав акти виконання умов договору, проте відповідач підписав лише акт за жовтень 2009 року, інші акти не підписав, надані послуги не оплачував, що призвело до виникнення боргу у сумі 1200,00 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судовим слуханням встановлено, що у відповідача існує борг у сумі 1200,00 грн., який підлягає стягненню, а відтак первісний позов підлягає задоволенню.

У задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України передбачає, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Ч. 1 ст. 5 Закону України Про аварійно-рятувальні служби передбачає, що аварійно-рятувальні служби обслуговують окремі території, а також підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, визначається згідно з законодавством (ч. 3 ст. 5 Закону України Про аварійно-рятувальні служби).

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 року №1214 Про затвердження переліку об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами затверджено перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами.

Вказаним переліком передбачено, що до об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами відносяться наступні обєкти агропромислового комплексу: вибухо- і пожежонебезпечні об'єкти заготівлі та переробки зерна, комбікормові заводи і цехи, підприємства спиртової, цукрової, соледобувної, олійно-жирової та інші вибухо- і пожежонебезпечні об'єкти харчової і переробної промисловості, аміачні холодильні установки, сховища в підземних виробках та природних порожнинах.

Таким чином, уклавши спірний договір, сторони погодили, що відповідач підлягає постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами.

При цьому слід зазначити, що відповідач вправі укласти договір по обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами і у тому випадку, якщо б він не відповідав вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 року №1214 Про затвердження переліку об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами.

Судові витрати по первісному і зустрічному позовах віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись статтями 1, 49, 60, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Чернівецький міський молочний завод, ідентифікаційний код 00447862, м.Чернівці, вул. Коломийська,4А:

-на користь Державного підприємства Чернівецький спеціальний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін, ідентифікаційний код 34026566, вул. Грушевського, 1, м.Чернівці 1200,00 грн. боргу;

-у дохід Державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя ОСОБА_4

Рішення підписано і оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 08.07.2010 року.