Рішення № 48520994, 10.08.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2015 р.Справа № 922/3720/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Харківський обласний центр зайнятості, м. Харків третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 фінансова інспекція в Харківській області, м. Харків до Приватне АТ "Харків Онлайн", м. Харків простягнення 434116,41 грн.за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, за довреністю № 6 від 28.04.2015 року;

відповідача - ОСОБА_3,за довіреністю № б/н від 20.04.2015 року; ОСОБА_4, за довіреністю № б/н від 17.07.2015 року;

3-ї особи - ОСОБА_5, за довіреністю № 25-26/24 від 06.01.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

Харківський обласний центр зайнятості звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харків Онлайн" про стягнення збитків в сумі 434116,41 грн. за порушення умов укладених договорів, п. 2 Інструкції про порядок укладання договорів з навчальними закладами, підприємствами і громадянами, які звертаються в державну службу зайнятості, щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, затвердженої наказом Міністерства праці України 29.03.1993 року № 19, зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Мінсоцполітики та Міносвіти від 31.05.2013 року № 318/655, п. 14 ч. 3 ст. 15 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року, організаціями, які здійснювали навчання, завищено вартість наданих послуг, а саме: ПАТ "Харків Онлайн" на суму 434116,41 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 червня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20 липня 2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 09.07.2015 року позивачем було подано клопотання (вх. № 27838) про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 фінансову інспекцію в Харківській області. Також позивач просив витребувати у Державної фінансової інспекції в Харківській області докази наявності та докладний і обґрунтований розрахунок збитків, зазначених у вимозі від 11.06.2015 року № 04-25/4248.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 15.07.2015 року від представника відповідача надійшла заява (вх. № 28468) про долучення документів до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 17.07.2015 року від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 28824) про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.07.2015 року залучено до участі у справі, в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 фінансову інспекцію в Харківській області; розгляд справи відкладено на 10.08.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 28.07.2015 року представник позивача надав клопотання (вх. № 30155) про долучення до матеріалів справи реєстр укладених між позивачем та відповідачем договорів.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.08.2015 року представник позивача надав письмові пояснення (вх. № 31833) в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 10.08.2015 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.08.2015 року поти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні 10.08.2015 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 2.16 Плану контрольно - ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України та п. 1.1.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції в Харківській області на 1 квартал 2015 року в Харківському обласному центрі зайнятості (далі - Центр) проведено ревізію використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття за період з 01.10.2011р. по 01.02.2015р.

За результатами проведеної ревізії, Держфінінспекцією в Харківській області складено акт ревізії від 07.05.2015 №04-11/04 та Харківському обласному центру зайнятості надана вимога про усунення виявлених ревізією порушень від 11.06.2015 №04-25/4248, у якій у тому порушення законодавства, в тому числі виявлено наступне порушення, а саме:

- В порушення умов укладених договорів, п. 2 Інструкції про порядок укладання договорів з навчальними закладами, підприємствами і громадянами, які звертаються в державну службу зайнятості, щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, затвердженої наказом Міністерства праці України 29.03.1993 №19, зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Мінсоцполітики та Міносвіти від 31.05.2013 №318/655, п.14 ч.З ст.15 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року, організаціями, які здійснювали навчання, завищено вартість наданих послуг, а саме: ПАТ «Харків Онлайн» (відповідач) на суму 434116,41 грн.

Як свідчать матеріали справи, вимогою ДФІ в Харківській області про усунення виявлених ревізією порушень від 11.06.2015 №04-25/4248, було пред'явлено у тому числі вимогу щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 434116, 41 грн.

Між Харківським обласним центром зайнятості (позивачем) та відповідачем укладались договори щодо надання послуг з професійного навчання із числа зареєстрованих безробітних.

В ході ревізії було проведено зустрічну звірку за надані послуги з професійного навчання безробітних у відповідача. Під час проведення зустрічної звірки було встановлено, що вартість господарських витрат (орендна плата, комунальні та експлуатаційні послуги), яка врахована при складанні виконавчих кошторисів, у період з 01.10.2011 по 01.01.2014 не відповідає фактично понесеним товариством витрат з орендної плати, комунальних та експлуатаційних послуг на утримання 419,90 м2.

Як зазначає позивач, на стр.79 -80 акту зазначено: «... на виконання п.5.1 та п.5.2 договорів Сторони мали внести зміни до договорів у разі настання підстав, які впливають на складові вартості профнавчання, а також у відповідності до п.2.1.2 договорів Центр зобов'язаний сплачувати лише витрати на профнавчання. Таким чином, до виконавчих кошторисів ПАТ «ХАРКІВ ОНЛАЙН» включено фактично не понесені видатки, на загальну суму 434116,41 грн., що призвело до внесення неправдивих даних до виконавчих кошторисів та до актів виконаних робіт, які є первинними документами бухгалтерського обліку...»

16.06.2015 року позивачем було направлено відповідачу лист про результати перевірки та отримання вищевказаної вимоги, на який 18.06.2015 року отримана відповідь про відсутність будь-яких підстав для стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що в порушення умов укладених договорів, п.2 Інструкції про порядок укладання договорів з навчальними закладами, підприємствами і громадянами, які звертаються в державну службу зайнятості, щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, затвердженої наказом Міністерства праці України 29.03.1993 №19, зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Мінсоцполітики та Міносвіти від 31.05.2013 №318/655, п.14 ч.3 ст.15 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року, організаціями, які здійснювали навчання, завищено вартість наданих послуг, а саме: ПАТ «Харків Онлайн» на суму 434116,41 грн.

Вимогою ДФІ в Харківській області про усунення виявлених ревізією порушень від 11.06.2015 №04-25/4248, було пред'явлено у тому числі вимогу щодо стягнення з ПАТ «ХАРКІВ ОНЛАЙН» збитків в сумі 434116, 41 грн.

Враховуючи те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків в розмірі 434116,41 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

ОСОБА_6 зі статтею 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Разом із тим частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України ).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Правові позиції втілені у статті 638 Цивільного кодексу України визначають, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

ОСОБА_6 з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі договорів надання послуг, що підтверджується реєстром укладених договорів.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

За змістом частин 1 та 3 статті 632 Цивільного Кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що договори в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення, чи до них були внесені відповідні зміни. Будь-які дії щодо коригування суми оплати за участю відповідача позивачем в установленому порядку не вчинялись.

Сторони підтвердили, що ними було виконано умови, укладених договорів.

Також це підтверджується матеріалами справи, а саме довідкою Державної фінансової інспекції України в Харківській області, в якій зазначено про обсяг та якість операцій та розрахунків, що здійснювались між позивачем та відповідачем.

Крім того, позивач не мав претензій щодо обсягу і якості наданих послуг та повністю оплатив їх вартість. Мотивованої відмови від приймання наданих послуг з боку позивача не надходило, обсяг наданих послуг погоджений сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України).

ОСОБА_6 зі статтею 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач, вимагаючи повернення частини виконаного за договором, фактично вимагає перегляду ціни договору після його виконання, що є порушенням вказаних вимог чинного законодавства.

ОСОБА_6 зі статтею 611 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.

Як вже зазначалось, за загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У розясненні Вищого господарського суду України N 02-5/215 від 01.04.94 Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди зазначається, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно - наслідкового звязку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв`язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку якщо буде доведено кожний з елементів складу правопорушення. Недоведення хоч би одного з них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.

ОСОБА_6 з частиною 1 статті 614 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату за належне надання послуг за договорами про надання послуг, а тому такі кошти набуто за наявності правової підстави договори про надання послуг і вони не можуть вважатися збитками.

Доводи позивача про те, що підставою для стягнення збитків з відповідача є акт Державної фінансової інспекції №04-11/04 від 07.05.2015 року, довідка ревізії фінансово-господарської діяльності 04-11/15-з від 27.03.2015 року та вимога Державної фінансової інспекції про усунення порушень від 11.06.2015 року № 04-25/4248, є необґрунтованими, враховуючи наступне.

ОСОБА_6 зі статтею 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Отже, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки Головного контрольно-ревізійного управління України, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Разом з тим, виявлені за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Харків Онлайн» порушення можуть бути підставою для притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Так, згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення про ОСОБА_1 фінансову інспекцію України (затверджено Указом Президента України від 23.04.2011р. № 499/2011) врегульовано вжиття Держфінінспекцією України відповідно до покладених на неї завдань заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб. Такі заходи вживаються в установленому порядку Держфінінспекцією України як центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Акт перевірки вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин.

З наведеного слідує, що акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Таким чином, пред'явлена на основі проведеної ОСОБА_1 фінансовою інспекцією України перевірки вимога про усунення порушень від 11.06.2015 року № 04-25/4248 не підтверджує порушення відповідачем умов укладених між сторонами договорів надання послуг.

Вирішуючи спір про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної міри відповідальності, в той час як в межах розгляду даної справи позивачем не доведено факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, або виконання укладеного договору з порушенням умов, що виключає застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

ОСОБА_6 ч. 2 ст 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також слід зазначити, що акт контрольно-ревізійного органу не визначений законодавством як безумовний доказ, а тому не повинен прийматися як беззаперечний доказ про встановлені порушення з боку господарюючого суб'єкта (підконтрольної установи).

ОСОБА_6 ВСУ від 09.08.2006р. № 1-11/477 обставини, висвітлені у актах КРУ, та факти про їх порушення, встановлені КРУ під час перевірок, підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України, зокрема статтями глави 5 Цивільного процесуального Кодексу України.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

ОСОБА_6 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків 434116,41 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено, жодного з елементів складу правопорушення, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.08.2015 р.

Суддя ОСОБА_7