Рішення № 48520108, 12.08.2015, Господарський суд Полтавської області

000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015 р.Справа №917/1361/15

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "ПРОМІМПЕКС",

вул. Сирецька, 96, м. Київ, 04073

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод",

вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук Полтавська область, 39621

про стягнення 14 075,17 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "ПРОМІМПЕКС" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" про стягнення 14 075,17 грн. в т.ч. 7 515,36 грн. - сума основного боргу по договору поставки товару №0565-СН від 21.11.2013р., 328,62 грн.-3% річних, 5 636,55 грн. - інфляційних втрат, 594,64 грн. - неустойки, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору в частині оплати.

Позивач на виконання вимог ухвали суду надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо державної реєстрації та письмово повідомив про відсутність судових рішень та судових проваджень щодо предмету спору, щодо спірних правовідносин.

В судовому засіданні представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, причин щодо цього суду не повідомив.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, проте не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України та виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (а.с.33) просить залишити позовну заяву без розгляду посилаючись на те, що поставка товару не завершена, оскільки згідно п. 4.1 договору підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості, паспорт якості, сертифікат відповідності, протокол узгодження якості, однак вказаних документів відповідачу надано не було, що позбавляє позивача права вимагати оплати за нього.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено, що 21.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Промімпекс" (надалі Постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (надалі Покупець, відповідач) було укладено договір поставки №0565-СН (надалі договір), відповідно до якого Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупцю визначені цим договором товар, а Покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплачувати його.

Відповідно до п. 1.4 договору ціна товару становить 7 515,36 грн.

Поставка товару за договором здійснюється до 3 робочих днів з дати підписання договору (п. 2.1 договору).

Розрахунки за договором за товар, що поставляється Покупець здійснює у національній валюті на протязі 30-ти календарних днів після поставки товару в сумі, що становить 7515,36 грн. (п.6.1 договору)

Згідно умов договору 10.12.2013 року позивач відвантажив відповідачу товар в асортименті на суму 7 515,36 грн., що підтверджується видатковою накладною №11349 та довіреністю №0000003524 від 05.12.2013 року.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення п. 6.1 договору вартість товару отриманого за вказаною видатковою накладною не оплатив, в зв'язку з чим заборгованість останнього складає 7 515,36 грн..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга статті 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за договором поставки №0565-СН, поставивши відповідачеві товар за видатковою накладною №11349 на загальну суму 7 515,36 грн.. В свою чергу, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів статті 692 Цивільного кодексу України не оплатив вартість поставленого товару у визначені строки.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 7 515,36 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 10.6 у випадку порушення Покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь Постачальника неустойку в розмірі подвійної облікової ставки, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За приписами п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі п. 10.6 договору та статті 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 594,64грн., інфляційні нарахування у розмірі 5636,55 грн. та 3% річних у розмірі 328,62 грн.

Після перевірки правильності нарахування позивачем відповідачу пені, інфляційних втрат та 3% річних суд дійшов висновку про їх правомірність.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву вказує, що поставка товару є не завершеною, оскільки позивачем не надано документів на підтвердженням якості та комплектності товару, однак самого факту отримання товару від позивача не заперечує.

Стосовно не надання позивачем сертифікату якості, паспорту якості, сертифікату відповідності, протоколу узгодження якості, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Отже, наслідки не надання покупцеві документів, що стосуються товару, визначені законом.

Відповідач не надав суду жодних доказів настання таких наслідків, а саме доказів встановлення відповідачем розумного строку для передання документів, доказів відмови відповідача від договору, доказів повернення товару продавцеві.

З врахуванням викладеного посилання відповідача на те, що поставка товару не завершена, документально не підтверджено, а відтак не може бути враховано судом.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук Полтавська область, 39621, код 05756783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "ПРОМІМПЕКС" (вул. Сирецька, 96, м. Київ, 04073, код 38233883) 7 515,36 грн. основного боргу, 328,62 грн. 3% річних, 5 636,55 грн. інфляційних втрат, 594,64 грн. неустойки та 1827,00 грн. судового збору.

Видати накази з набранням рішенням законної сили.

3. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.

Повне рішення складено 17.08.2015 року.

СуддяКульбако М.М.