Рішення № 48519977, 12.08.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 р.Справа № 917/1298/15

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", вул.Козака, 2-а, м.Полтава, 36020

до Відділу освіти, сім"ї, молоді та спорту Решетилівської районної державної адміністрації, вул.Шевченка, 3а, с.Решетилівка, Полтавська область, 38400

про стягнення грошових коштів у сумі 906 400,38 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники сторін 14.07.2015 р.

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №35 від 01.07.2015 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 24.06.2015 р.;, ОСОБА_3, довіреність від 24.06.2015 р.

Представники сторін 12.08.2015 р.

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №35 від 01.07.2015 р.

від відповідача: відсутні

У судовому засіданні 14.07.2015 р. оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України до 12.08.2015 р. для надання можливості сторонам подати додаткові докази, про що представники сторін були повідомлені під розписку (арк.115 справи).

Після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомлено дату складання повного тексту рішення (17.08.2014р.).

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 906400,38 грн. заборгованості за договором №13-Б від 21.01.2014 р., з яких: 573086,49 грн основного боргу, 7818,95 грн. 3% річних, 126260,87 грн. пені та 199234,07 грн. інфляційних втрат за період з 06.01.2015 р. по 08.06.2015 р.

Позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог № 250 від 15.07.2015 р., відповідно до якої повідомляє суд про оплату відповідачем основної заборгованості у сумі 573086,49 грн. та просить суд стягнути з відповідача 7818,95 грн. 3% річних, 126260,87 грн. пені та 199234,07 грн. інфляційних втрат.

Суд приймає дану заяву про зменшення позовних вимог до розгляду як таку, що не суперечить чинному процесуальному законодавству України. Спір розглядається в межах предмету позову в редакції прийнятої судом вищевказаної заяви про зменшення позовних вимог №250 від 15.07.2015 р.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та 23.07.2015 р. на адресу суду надійшло клопотання про зменшення неустойки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані документальні докази, суд, встановив:

21.01.2014 р. між сторонами було укладено Договір № 13БР на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі-Договір, а.с. 12-16), відповідно до якого постачальник зобов'язувалося постачати споживачу природний газ в порядку та обсягах визначених договором для потреб споживача, а споживач зобов'язувався оплатити вартість газу та наданих послуг у розмірах, строках , порядку та на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне:

- договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку № 2 до Договору (п. 2.1. Договору);

- послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку № 1 до Договору (п. 2.6 Договору);

- розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами визначеними, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка № 2 до Договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи із ціни на газ на наступний розрахунковий період та відповідно її величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації та відповідної інформації про ціну на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, яка діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5-го числа наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 та п. 4.6 Договору);

- у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період за який нараховується пеня, від простроченої суми платежу за кожний день прострочення (п. 6.2.2 Договору);

- цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та укладається на строк до 31 грудня 2014 р. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 10.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання згідно даного договору виконав, поставив відповідачу у грудні 2014 року природний газ в обємі 7711,55 тис. куб.м. на суму 835254,49 гр. ОСОБА_4 виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару споживачу та факт отримання останнім газу у грудні 2014 р. підтверджується копією акту приймання-передачі природного газу №У0000043875 від 31.12.2014 р. (а.с. -19). Зазначений акт підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

За даними позивача, в порушення умов Договору, відповідачем проведено оплату вартості отриманого ним природного газу з порушенням строків, встановлених п. 4.6 Договору 06.07.2015 р. Дана обставина не спростовується відповідачем.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (в редакції прийнятої судом заяви позивача про зменшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 7818,95 грн. 3% річних, 126260,87 грн. пені та 199234,07 грн. інфляційних втрат за період з 06.01.2015 р. по 08.06.2015 р.

Таким чином, загальна сума заявлена до стягнення, становить 333313,89 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору постачання, за яким в силу ст. 712 ЦК визначено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами виконання зобовязання по договору №13РБ від 21.01.2014 р. відповідачем виконано з порушенням строку визначеного в п. 4.6 даного договору 06.07.2015 р.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику розрахунку 3% річних, пені та інфляційних втрат з використанням калькулятора ІПС "Ліга" за вказаний у позові період. За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 126260,87 грн. пені, 7818,95 грн. 3% річних та 199234,07 грн. інфляційних втрат за період з 06.01.2015р. по 08.06.2015 р., які нараховані за зобовязаннями грудня 2014 р.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені на 99% до 1262,61 грн.

Так, дійсно, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В обгрунтування даного клопотання відповідач посилається на відсутність своєчасного бюджетного фінансування, що не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплати поставлений газ.

Згідно з частиною першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до приписів п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Судом взято до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові у справі № 11/446 від 15.05.2012 р., що застосовується судом відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України, а також в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р.

Крім цього, слід зазначити, що відповідач в обгрунтування свого клопотання не надав документальних доказів. Надані ним листи із зверненням до Департаменту освіти і науки Полтавської облдержадміністрації ( №01-13/690 від 05.06.2015 р.) та до Голови Решетилівської районної державної адміністрації (№ 01-17/269 від 10.03.2015 р.) не є в розумінні ст. 32 ГПК України достатніми доказами

Позивач проти зменшення розміру штрафних санкцій категорично заперечує. У даному випадку, враховуючи усі обставини справи у їх сукупності, врахувавши інтереси обох сторін суд не вбачає підстав для зменшення пені.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача відповідно до приписів ст.49 ГПК України .

Крім того, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011р. № 3674-VІ "Про судовий збір" повернення судового збору здійснюється за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про повернення позивачу з державного бюджету сплаченої суми судового збору в розмірі 11461,73 грн. у зв'язку з задоволенням судом заяви про зменшення позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32,33,43,49,82-85 ГПК України, п. 1 ч. ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вул. В.Козака, 2-а, м. Полтава, 36020, ідентифікаційний код юридичної особи 03351912) 126 260,87 грн. пені, 199234,07 грн. інфляційних втрат, 7818,95грн. трьох процентів річних та 6666,28 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вул. В.Козака, 2-а, м. Полтава, 36020 ідентифікаційний код юридичної особи 03351912) з Державного бюджету України в порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір" 11 461,73 грн. витрат по сплаті судового збору сплаченого платіжним дорученням №29284 від 12.06.2015 р. на суму 6886,43 грн. (оригінал в матер. справи, а.с - 7).

Повне рішення складене 17.06.2015 р.

Суддя Н.Г. Гетя