Рішення № 48519635, 12.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015Справа №910/18347/15

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 32253696

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м.Київ, ЄДРПОУ 22945712

про стягнення 32 413,87 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Самборська Ю.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 32 413,87 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Гнатусько Олександру Володимировичу страхового відшкодування на підставі договору №0003252 від 12.02.2014р. добровільного комплексного страхування транспортного засобу, внаслідок чого до Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідач у судове засідання 12.08.2015р., як і в попереднє засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03033, м.Київ, Голосіївський район, вул.Саксаганського, буд.77.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 20.07.2015р. та від 05.08.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наразі, ухвалу від 20.07.2015р. було вручено адресату, що підтверджується поштовим повідомленням №0103034467181.

Одночасно, конверт з судовою кореспонденцією за 05.08.2015р. до суду повернуто не було.

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Про вручення Приватному акціонерному товариству «Українська транспортна страхова компанія» ухвали від 05.08.2015р. свідчить долучений до матеріалів справи витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на наявні в матеріалах справи докази отримання вказаним учасником судового процесу ухвал від 20.07.2015р. та від 05.08.2015р., суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 05.08.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 05.08.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи не заявлялось.

До того ж, за висновками суду, з 27.07.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у відповідача було більш ніж достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору.

За висновками суду, незважаючи на те, відповідач не з'явився в судове засідання 12.08.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені до матеріалів справи документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 12.02.2014р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (страховик) та Гнатусько Олександром Володимировичем (страхувальник) було укладено договір №003252 добровільного комплексного страхування наземного транспорту, предметом якого відповідно до п.4 (в редакції додаткової угоди №1 від 13.02.2014р.) є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом з наступними характеристиками:

марка/модель: Porsche Cayenne,

реєстраційний номер: ВС 0021 СЕ,

рік випуску: 2014р.

За змістом п.5 договору №0003252 від 12.02.2014р. страховими ризиками є будь-які пошкодження транспортного засобу (повне КАСКО).

Пунктом 11 договору №0003252 від 12.02.2014р. встановлено нульовий розмір франшизи у разі настання страхового випадку.

За умовами п.3 договору №0003252 від 12.02.2014р. вигодонабувачем є Гнатусько Тамара Григорівна.

Сторонами узгоджено, що договір діє з 13.02.2014р. по 12.02.2015р. (п.14 договору №0003252 від 12.02.2014р.).

Територією страхування є територія України, країни СНД та Європи (п.15 договору №0003252 від 12.02.2014р.).

Виходячи зі змісту довідки про дорожньо-транспортну пригоду, 08.01.2015р. у місті Львові по вул.Стефаника, 6 о 20 годині 40 хвилин відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Porsche Cayenne, державний номер ВС 0021 СЕ, який належав Гнатусько Тамарі Григорівні, керування ким здійснював Гнатусько Олександр Володимирович, 2. Opel Astra, державний номер ВС 3243 АВ, який належав Яремій Юрію Івановичу, керування яким здійснював Андрушків Андрій Індрійович.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У п.10 договору №0003252 від 12.02.2014р. контрагентами погоджено, що страхове відшкодування сплачується на підставі рахунку станції технічного обслуговування - офіційного дилера марки застрахованого транспортного засобу.

Як свідчать матеріали справи, 09.01.2015р. Гнатусько Олександр Володимирович звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» з повідомленням про настання випадку.

У заяві б/н від 16.01.2015р. Гнатусько Тамара Григорівна (вигодонабувач за договором №0003252 від 12.02.2014р.) просила перерахувати страхове відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування згідно рахунку.

23.01.2015р. було проведено огляд транспортного засобу Porsche Cayenne, державний номер ВС 0021 СЕ, під час якого встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 08.01.2015р., автомобілю завдано такі пошкодження: спойлер бампера заднього, права частина труби глушника, відбивач бамперу, обліцювання бамперу, тощо. За наслідками огляду складено протокол б/н від 23.01.2015р. огляду транспортного засобу.

У відповідності до рахунку-фактури №1019561 від 24.01.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер ПЦКА» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Porsche Cayenne, державний номер ВС 0021 СЕ становила 32 923,87 грн.

27.01.2015р. на замовлення позивача було проведено оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої власнику вказаного вище транспортного засобу. Відповідно до звіту №10870 від 27.10.2015р. про визначення вартості матеріального збитку вартість відновлювального ремонту Porsche Cayenne, державний номер ВС 0021 СЕ становила 32 952,62 грн.

02.02.2015р. представниками Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»

було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування з урахуванням умов договору №0003252 від 12.02.2014р. та складено страховий акт №200000-12817-15, згідно змісту якого страховиком прийнято рішення про виплату страхувальнику за наслідками настання 08.01.2015р. страхового випадку страхового відшкодування в сумі 32923,87 грн.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №1307 від 06.02.2015р. вбачається, що Товариством з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» було виплачено страхове відшкодування страхувальнику шляхом перерахування грошових коштів в сумі 32923,87 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер ПЦКА».

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Товариством з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №0003252 від 12.02.2014р. добровільного комплексного страхування транспортного засобу.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.

Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку, що у Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 30.01.2015р. Сихівського районного суду м.Львова по справі №464/398/15-п, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 08.01.2015р. у місті Львові по вул.Стефаника, 6 о 20 годині 40 хвилин за участю транспортних засобів 1. Porsche Cayenne, державний номер ВС 0021 СЕ та 2. Opel Astra, державний номер ВС 3243 АВ, визнано Андрушківа Андрія Андрійовича.

Доказів оскарження та скасування у передбаченому чинним законодавством України порядку наведеного судового акту матеріали справи не містять.

За приписами ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

З довідки про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу Opel Astra, державний номер ВС 3243 АВ застраховано Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» за полісом №АІ2986540.

Статтею ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

З наявної в матеріалах справи довідки №7/2-28/20994 від 24.07.2015р. Моторного транспортного страхового бюро України вбачається, що станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 08.01.2015р., цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу Opel Astra, державний номер ВС 3243 АВ застраховано Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» за полісом №АІ2986540. Вказаним полісом встановлено франшизу у розмірі 510 грн. та ліміт відповідальності страховика в сумі 50000 грн.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника/ водія транспортного засобу Opel Astra, державний номер ВС 3243 АВ на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 08.01.2015р. саме відповідачем.

Таким чином, за висновками суду, звернення Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» є обґрунтованим.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» зверталось до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» з претензією №Н-310/04 від 02.04.2015р. про сплату страхового відшкодування. Факт направлення вказаної претензії відповідачу підтверджується поштовим повідомленням №0411913882920.

Проте, за твердженнями позивача, Приватним акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія» вимог заявника виконано не було, страхове відшкодування не сплачено.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалами від 20.07.2015р. та від 05.08.2015р. було зобов'язано відповідача надати докази (у разі наявності) щодо виплати заявнику страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 08.01.2015р.

Однак, відповідачем витребуваних судом доказів надано не було. При цьому, за висновками суду з 27.07.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у відповідача було більш ніж достатньо часу для виконання вимог суду та висловлення своєї позиції по суті спору.

Суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на те, що позов доведений заявником та обґрунтований наявними в матеріалах справи документами, з огляду на врахування заявником франшизи, що визначена полісом відповідача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування в сумі 32 413,87 грн. підлягають задоволенню повному обсязі.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 32 413,87 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м.Київ, Голосіївський район, вул.Саксаганського, буд.77, ЄДРПОУ 22945712) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (04119, м.Київ, Шевченківський район, вул.Дегтярівська, буд.21-Г, ЄДРПОУ 32253696) страхове відшкодування в сумі 32 413,87 грн. та судовий збір в розмірі 1325,36 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 14.08.2015р.

Суддя М.О. Любченко