Рішення № 48519231, 11.08.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 р. Справа № 909/719/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Середюк І. Б., за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінновація" (ідентифікаційний код 34857122) про розірвання інвестиційного договору та стягнення з виробничого підприємства "Західукрзакордоннафтагазбуд" (ідентифікаційний код 04750761) 9 353 972 грн 79 коп.

ТОВ "Євроінновація" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ВП "Західукрзакордоннафтагазбуд" 8 429 669 грн 56 коп., з яких 3 778 519 грн 02 коп. основного боргу, 3 459 105 грн 43 коп. інфляційних втрат, 340 066 грн 71 коп. 3 % річних та 851 978 грн 40 коп. пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у звязку із скасуванням Верховним Судом України ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2008 р. у справі № Б-3/12, якою було затверджено план санації ВП "Західукрзакордоннафтагазбуд", відповідач не має можливості виконати взяті на себе зобовязання за Інвестиційним договором про надання коштів на виконання плану санації. Відтак, позивач змушений звернутись до суду із позовом про розірвання договору та повернення решти сплачених ним коштів в сумі 3 778 519 грн 02 коп. Крім того, у звязку із невиконанням відповідачем умов договору, позивач ставить питання про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

03 липня 2015 р., суд порушив провадження у справі № 909/719/15 і призначив її до розгляду в засіданні на 16 липня 2015 р.

В судовому засіданні 16 та 29 липня 2015 р. суд оголошував перерву до 29 липня та 11 серпня 2015 р. відповідно.

16 липня 2015 р., до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив суд відмовити у позові в повному обсязі.

16 липня 2015 р., суд отримав від позивача заяву про зміну предмета позову. Так, позивач просив суд розірвати укладений між сторонами Інвестиційний договір про надання коштів на виконання плану санації ВП "Західукрзакордоннафтагазбуд" від 25 січня 2008 р., не змінюючи при цьому підстав позову.

В засіданні, яке відбулось 29 липня 2015 р., суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову.

11 серпня 2015 р., до канцелярії суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог. Зокрема, позивач здійснив арифметичний перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, у звязку з чим просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 9 353 972 грн 79 коп., з яких 3 778 519 грн 02 коп. - основний борг, 4 052 348 грн 29 коп. - інфляційні втрати, 671 127 грн 08 коп. - 3 % річних та 851 978 грн 40 коп. - пеня.

Згідно з п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011р., передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України, ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК України, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК України.

Враховуючи наведене, суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням заяв позивача про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, предметом даного позову є розірвання інвестиційного договору, укладеного сторонами на виконання плану санації у справі про банкрутство та стягнення з ВП "Західукрзакордоннафтагазбуд" на користь ТОВ "Євроінновація" 3 778 519 грн 02 коп. основного боргу, 4 052 348 грн 29 коп. інфляційних втрат, 671 127 грн 08 коп. 3 % річних та 851 978 грн 40 коп. пені.

Крім того, до початку розгляду справи від представника відповідача надійшли доповнення до відзиву на позов, із змісту яких вбачається, що відповідач визнає позов в частині розірвання договору та стягнення основного боргу, а в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені просить суд у позові відмовити, оскільки вважає, що невиконання договору настало не з вини відповідача, а у звязку із скасуванням Верховним Судом України ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2008 р. про затвердження плану санації у справі № Б-3/12.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

24 січня 2005 р., господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № Б-3/12 про банкрутство ВП "Західукрзакордоннафтагазбуд".

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2008 р. було затверджено план санації ВП "Західукрзакордоннафтагазбуд".

25 січня 2008 р., між ТОВ "Євроінновація" (інвестор) та ВП "Західукрзакордоннафтагазбуд" (боржник) був укладений Інвестиційний договір про надання коштів на виконання плану санації ВП "Західукрзакордоннафтагазбуд".

Згідно з п. 1.1 Інвестиційного договору, відповідно до плану санації ВП "Західукрзакордоннафтагазбуд", що затверджений ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2008 р. у справі № Б-3/12, інвестор передає, а боржник приймає кошти на погашення заборгованості перед кредиторами боржника та проведення санації на загальну суму 10 778 519 грн 02 коп., натомість боржник передає інвестору нерухоме майно на суму 10 778 519 грн 02 коп.

Як зазначено в розділі 3 Інвестиційного договору, відповідно до плану санації інвестор зобовязується перерахувати кошти в розмірі 10 778 519 грн 02 коп. на розрахунковий рахунок боржника. За умови виконання інвестором взятих на себе зобовязань, останній набуває право власності на майно боржника, а саме, на адміністративний будинок загальною площею 2 134,5 кв. м. в м. Івано-Франківську по вул. Незалежності, 67 та нежитлові приміщення загальною площею 3 929,9 кв. м. і її земельними поліпшеннями, які розташовані в с. Угринів по вул. Галицькій у Тисменицькому районі Івано-Франківської області.

Відповідно до п. 5.1, 5.2 Договору, він вступає в силу з дати підписання його сторонами та діє до повного виконання ними взятих на себе зобовязань. Договір не може бути розірвано чи змінено однією з сторін без письмової згоди іншої та відповідного рішення господарського суду.

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 10 778 519 грн 02 коп., що підтверджується довідкою про рух інвестиційних коштів за період з 01 січня 2008 р. по 30 червня 2009 р.; платіжним дорученням № 1 від 04 лютого 2008 р., платіжним дорученням № 2 від 24 березня 2008 р., платіжним дорученням № 3 від 17 квітня 2008 р., платіжним дорученням № 4 від 17 квітня 2008 р., платіжним дорученням № 2 від 09 грудня 2008 р., квитанцією № 1448376 від 25 грудня 2008 р., банківськими виписками від 01 серпня 2008 р., 03 грудня 2008 р., 08 грудня 2008 р., 11 грудня 2008 р., 12 грудня 2008 р., 15 грудня 2008 р., 17 грудня 2008 р., 24 грудня 2008 р., 24 грудня 2008 р.

17 березня 2009 р., Верховний Суд України скасував ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2008 р. про затвердження плану санації ВП "Західукрзакордоннафтагазбуд", на виконання якого сторони уклали згаданий Інвестиційний договір.

30 квітня 2009 р., позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення коштів, що були перераховані ним на виконання умов Інвестиційного договору від 25 січня 2008 р.

Відтак, 12 травня 2009 р., ВП "Західукрзакордоннафтагазбуд" (первісний кредитор), ТОВ "Євроінновація" (новий кредитор) та ТОВ "Юган" (боржник) уклали договір уступки права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги на суму 7 000 000 грн за договором поставки від 27 листопада 2008 р., укладеним між ВП "Західукрзакордоннафтагазбуд" та ТОВ "Юган".

Отже, станом на 30 червня 2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 3 778 519 грн 02 коп., що підтверджується складеним і підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 30 червня 2009 р.

Таким чином, предметом даного спору є вимоги позивача про розірвання Інвестиційного договору, який було укладено сторонами на виконання плану санації у справі про банкрутство відповідача, у зв'язку з істотною зміною обставин, стягнення суми основного боргу, а також нарахованих на дану суму інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Стаття 188 ГК України надає право заінтересованій стороні у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу передати спір на вирішення суду.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, незалежно від того, з якою пропозицією зверталася зацікавлена сторона до іншої сторони чи то щодо зміни, чи то щодо розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин (ч. 2 ст. 652 ЦК України), у разі неодержання належної відповіді сторона набуває право звернення до суду з вимогою про розірвання договору (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Як вбачається із змісту матеріалів справи, керуючий санацією ВП "Західукрзакордоннафтагазбуд" за заявою позивача скликав збори комітету кредиторів боржника, на які було винесено питання, зокрема, про розірвання оскаржуваного інвестиційного договору. Проте, збори комітету кредиторів відповідача так і не відбулися.

Таким чином, у даному випадку наявні усі умови, з якими закон повязує можливість розірвання договору в судовому порядку.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), інвестор (інвестори) за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації, може набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.

Тож, оскільки, інвестиційний договір про надання коштів був укладений між сторонами на виконання плану санації ВП "Західукрзакордоннафтагазбуд", й, як видно із матеріалів справи, інвестор виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, передбачені Інвестиційним договором, настали всі умови для виконання боржником своїх договірних зобов'язань.

Разом з тим, 17 березня 2009 р., Верховний Суд України скасував ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2008 р. у справі № Б-3/12, якою було затверджено план санації ВП "Західукрзакордоннафтагазбуд", що в свою чергу позбавило відповідача можливості належним чином виконати взяті на себе зобовязання за Інвестиційним договором.

Станом на час вирішення даного спору новий план санації у справі про банкрутство відповідача не затверджений.

Відтак, вимога позивача про розірвання укладеного між сторонами Інвестиційного договору про надання коштів на виконання плану санації ВП "Західукрзакордоннафтагазбуд" від 25 січня 2008 р. підлягає задоволенню.

На підставі викладеного також слід задовольнити й вимогу позивача про стягнення з відповідача основного боргу, а саме, решти коштів, які були передані відповідачу на виконання умов згаданого Інвестиційного договору, й безпідставно не повернуті останнім позивачу після скасування Верховним Судом України ухвали місцевого суду про затвердження плану санації.

Враховуючи ту обставину, що перераховані інвестором боржнику кошти в повному обсязі повернені не були, вимога про стягнення основного боргу в сумі 3 778 519 грн 02 коп. також підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 4 052 348 грн 29 коп. інфляційних втрат і 671 127 грн 08 коп. 3 % річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17 грудня 2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, зокрема, викладені в листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 р. № 62-97 р.

Згідно з п. 4.1 згаданої постанови, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Разом з тим, оскільки, при проведенні розрахунку інфляційних нарахувань позивач допустив арифметичну помилку, а суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог (у тому числі з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог), то вимогу позивача про стягнення з відповідача 4 052 348 грн 29 коп. інфляційних втрат суд задовольняє в повному обсязі.

Розрахунок 3 % річних на суму 671 127 грн 08 коп. позивачем проведено арифметично правильно, відтак й позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 851 978 грн 40 коп. пені, нарахованої відповідно до п. 4.1 Договору, слід зазначити таке.

Як видно з матеріалів справи та пояснень представників сторін в судовому засіданні, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2005 р. у справі № Б-3/12 було порушено провадження у справі про банкрутство щодо відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) (далі - Закон), мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Як визначено ч. 4 ст. 12 цього Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобовязання та зобовязання щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобовязань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Правова позиція аналогічного змісту викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18 березня 2014 р. у справі № 904/2808/13 та постанові Верховного Суду України від 12 березня 2013 р. у справі № 29/5005/16170/2011.

За змістом ст. 11128 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача 851 978 грн 40 коп. пені задоволенню не підлягає.

Судовий збір, згідно з вимогами ст. 49 ГПК України, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково;

укладений 25 січня 2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Євроінновація" та виробничим підприємством "Західукрзакордоннафтагазбуд" інвестиційний договір про надання коштів на виконання плану санації виробничого підприємства "Західукрзакордоннафтагазбуд" - розірвати;

з виробничого підприємства "Західукрзакордоннафтагазбуд" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 67; ідентифікаційний код 04750761) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінновація" (65017, м. Одеса, Малиновський район, вул. Бреуса, буд. 61, корп. 9, оф. 6; ідентифікаційний код 34857122) стягнути 3 778 519 (три мільйони сімсот сімдесят вісім тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн 02 коп. основного боргу, 4 052 348 (чотири мільйони п'ятдесят дві тисячі триста сорок вісім) грн 29 коп. інфляційних втрат і 671 127 (шістсот сімдесят одну тисячу сто двадцять сім) грн 08 коп. три проценти річних;

в решті позову - відмовити.

З виробничого підприємства "Західукрзакордоннафтагазбуд" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 67; ідентифікаційний код 04750761) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінновація" (65017, м. Одеса, Малиновський район, вул. Бреуса, буд. 61, корп. 9, оф. 6; ідентифікаційний код 34857122) стягнути 67 641 (шістдесят сім тисяч шістсот сорок одну) грн 73 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТкаченко І. В.

Повне рішення складено 17.08.15

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

__________ 17.08.15