Рішення № 48518973, 11.08.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.08.2015 Справа №910/9370/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», м.Київ, ЄДРПОУ 19411125,

до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м.Донецьк, ЄДРПОУ 13490997,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, громадянина України ОСОБА_1, м.Харків,

про стягнення 27 150,00 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився;

від третьої особи: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс», м.Київ, звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою №881/8 від 09.04.2015р. до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м.Київ, про стягнення суми збитків в розмірі 27 150,00грн.

20.04.2015р. господарським судом міста Києва порушено провадження у справі, позов прийнято до розгляду та розгляд призначено 29.05.2015р., про що винесено ухвалу суду.

Господарським судом міста Києва ухвалою від 29.05.2015р. означений позов направлено для розгляду за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області на підставі ст.15, ст.17 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до п.3.1.11 та п.3.1.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №910/9370/15 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 12.06.2015р. справу №910/9370/15 прийнято до провадження із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, громадянина України ОСОБА_1, м.Харків.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на фактичну сплату страхового відшкодування у розмірі 27 660,00 грн. за договором страхування транспортних засобів №1027530 від 06.09.2010р. потерпілій особі у наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 27.08.2012р., наявність винних дій водія транспортного засобу «ВАЗ 21093» д.н.НОМЕР_1, відповідальність за яким забезпечена відповідачем на підставі полісу №АВ/0006781.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав у копіях: страховий акт №1345/12/50/ТР25/00/2 від 19.09.2012р. із розрахунком суми страхового відшкодування, висновок щодо розміру заподіяної шкоди від 17.09.2012р., платіжні доручення №343 від 26.09.2012р., №1317 від 04.10.2012р. та №365 від 04.10.2012р., заява про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) №2648/8 від 04.10.2013р., рахунку-фактури №РТ-0000122 від 05.09.2012р., відомості про дорожньо-транспортну пригоду №9061299 за станом на 30.08.2012р., постанова Московського районного суду м.Харкова від 16.10.2012р. по справі №3-2027/4244/2012 (2027/14347/2012), повідомлення телеграфом №2766/13 від 30.08.2012р., генеральний договір страхування автотранспортних засобів №1027530 від 06.09.2010р. із додатком до нього від 23.11.2011р., повідомлення про подію з транспортним засобом №1345/12/50/ТР25/0010 від 10.09.2012р., звіт автотоварознавчого дослідження з визначення суми матеріального збитку №0746 від 10.09.2012р. із ремонтною калькуляцією і протоколом огляду транспортного засобу до нього, сертифікат субєкта оціночної діяльності №12096/11 від 17.06.2011р., свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №6529 від 22.05.2008р., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №6966 від 19.04.2008р., свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ№1884-ПК від 11.04.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.1, 5, 6, 7, 12, 22, 49, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.22, 993, 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст.3, 6, 9, 12, 22, 29, 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

15.05.2015р. від Моторного (транспортне) страхового бюро України отримано лист №7/2-28/13624 від 12.05.2015р. разом із інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ за полісом №АВ6781.

31.07.2015р. представником відповідача подано заяву №425-17/1 від 20.07.2015р. про перенесення розгляду справи на іншу дату.

Дане клопотання відповідача залишено без розгляду, оскільки отримано судом після дати судового засідання призначеного на 28.07.2015р. та щодо якого подано це звернення.

Представник позивача у судове засідання 11.08.2015р. не зявився, витребувані документи не надав; надіслав телеграму про відкладення розгляду справи.

Документи долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у судові засідання не зявився, витребувані документи не надав, причин неявки не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, витребувані документи не надав. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи обєктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість провадження по даній справі, а також належного забезпечення з боку суду можливості позивача, відповідача та третьої особи для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом звязку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на таке, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про перенесення розгляду справи на іншу дату.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

06.09.2010р. року між Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» (страховик) та Представництвом «Егіс Нюрт» (страхувальник) укладено генеральний договір страхування автотранспортних засобів №1027530 (далі договір страхування), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом вказаними у додатках до цього договору.

В таблиці №1/1033433 до додатку №6/10323433 від 23.11.2011р. до наведеного договору, що є його невідємною частиною, визначено перелік застрахованих транспортних засобів, до якого, зокрема, віднесено автомобіль НОМЕР_2, номер кузову VF1LBNP0546017787, 2011р.в.

У п.3 наведеного додатку визначені умови страхування, відповідно до яких віднесено, зокрема, за ризиком «ДТП» безумовна франшиза у розмірі 0%.

Строк дії договору, виходячи з положень п.4 додатку №6/10323433 від 23.11.2011р., встановлений по 05.09.2012р.

Відповідно до п.7 додатку, база ремонту (калькуляція) «СТО, визначена страхувальником».

Згідно із відомостями №9061299 сформованими АІПС ДТП станом на 30.08.2012р., 27.08.2012р. о 09:55 год. у н/п Московський, Харків, вул.Салт.шосе, 145, сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль НОМЕР_3, отримав механічні пошкодження: бокова ліва частина.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та страхувальник перебували у договірних відносинах на час скоєння ДТП.

07.09.2012р. відбулось звернення з боку страхувальника до позивача із повідомленням про подію з транспортним засобом (реєстраційний номер 1345/12/50/ТР25/0010 від 10.09.2012р.) та заявою на виплату страхового відшкодування.

Одночасно, у заяві на виплату страхового відшкодування страхувальник повідомив страховику банківські реквізити для перерахування грошових коштів за страховим випадком.

Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода визнана позивачем страховою подією, з настанням якої у Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», виник обовязок виплатити страхувальнику страхове відшкодування.

Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження з визначення суми матеріального збитку №0746 від 10.09.2012р. за фактом завдання пошкоджень автомобілю НОМЕР_3, проведеного Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (сертифікат субєкта оціночної діяльності №12096/11 від 17.06.2011р.), вартість відновлювального ремонту, завданого власнику означеного транспортного засобу, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 30 528,53 грн. з врахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до рахунку-фактури Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 №РТ-0000122 від 05.09.2012р. вартість відновлювального ремонту та необхідних для цього запчастин загалом складає 27 660,00грн.

Так, згідно страхового акту №1345/12/50/ТР25/00/2 від 19.09.2012р., на підставі умов договору страхування, страховому відшкодуванню підлягає сплата суми 27 660,00 грн. (згідно розрахунку суми страхового відшкодування), за банківськими реквізитами станції технічного обслуговування Фізична особа-підприємець ОСОБА_3.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 36.4 ст.36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Як свідчить платіжні доручення №343 від 26.09.2012р., №1317 від 04.10.2012р. та №365 від 04.10.2012р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в загальному розмірі 27 660,00грн., з призначенням платежу: «Страх. відш. (ОСОБА_4) стр.акт.№1345/12 дог.№1027530 від 06.09.10 а/мРено д/н НОМЕР_4. Без ПДВ».

Відповідно до ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналіз приписів ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.ч.2, 5 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно постанови Московського районного суду м.Харкова від 16.10.2012р. по справі №3-2027/4244/2012 (2027/14347/2012) громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, що передбачено ст.124 КпАП України, а саме зіткнення 27.08.2012р. автомобілів НОМЕР_5 та Renault Clio Symbol д.н.НОМЕР_4.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_6 застрахована у Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», що підтверджується полісом АВ№0006781, діючий за станом на 27.08.2012р., ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 50000,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобовязані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоровю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля НОМЕР_3, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до генерального договору страхування автотранспортних засобів №1027530 від 06.09.2010р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно положень ст.35 (п.35.1), ст.36 (п.36.2) Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування (п.36.2).

Разом з цим, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року №15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання субєктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обовязком особи, яка потребує такого захисту. З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобовязаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

В той же час відповідно до приписів п.12.1 ст.12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цієї норми.

Як вже було зазначено, укладеним договором страхування між позивачем та потерпілою особою за ризиком «ДТП» встановлена безумовна франшиза у розмірі 0%.

Укладеним відповідачем з власником забезпеченого транспортного засобу полісом безумовна франшиза встановлена у розмірі 510,00грн.

Відтак, сума шкоди, що підлягає відшкодуванню, становить 27 150,00 грн.

За таких обставин, враховуючи, що позивач здійснив страхування потерпілої особи та здійснив виплату страхового відшкодування, та, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху України особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, вимоги про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування підлягають задоволенню в сумі 27 150,00грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 27, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», м.Київ, до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», м.Донецьк, про стягнення суми збитків в розмірі 27 150,00грн., задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (83052, м.Донецьк, пр.-т Ілліча, б.100, поштова адреса: 03186, м.Київ, вул.Авіоконструктора Антонова, 5, ЄДРПОУ 13490997, банківські реквізити не визначено) на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (04050, м.Київ, Шевченківський район, вул.Глибочицька, 33-37, ЄДРПОУ 19411125, р/р507011125753 в ПАТ «Укрсоцбанк» м.Київ, МФО 300023) 27 150,00 грн. та відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В судовому засіданні 11.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

6.Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2015р.

Суддя О.В. Кротінова