Рішення № 48518767, 11.08.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.08.15 Справа № 904/5312/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, смт. Радушне, Криворізький район, Дніпропетровська область

до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", м. Кривий Ріг. Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за послуги по транспортуванню природного газу

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1- представник за дов. б/н від 19.01.15

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів звернулось до Господарскього суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» про стягнення основного боргу у розмірі 491215, 04 грн., пені у сумі 11304, 67 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 565, 23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 11.12.2014 № 15-35 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з транспортування природного газу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.07.2015.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 25).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.07.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» в особі Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» (далі - позивач, газотранспортне підприємство) та Приватним акціонерним товариством «Криворізький завод гірничого обладнання» (далі - відповідач, замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 15-35 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пункту призначення -газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовам цього договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (п. 3.1 договору).

Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п. 5.4 договору).

Згідно п. 5.5 договору оплата вартості послуг транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 (ста) відсотків попередньої оплати за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Остаточний розрахунок за транспортування газу здійснюється відповідачем шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому Алгоритмом розподілу коштів, затвердженого Національною комісією регулювання електроенергетики України. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється відповідачем до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

На виконання умов договору, позивач у квітні 2015 року надав, а відповідач прийняв послуги з транспортування природного газу на суму 491215, 04 грн., що підтверджується актом наданих послуг з транспортування природного газу від 30.04.2015, підписаним обома сторонами (арк. с. 16).

Після звернення позивача до господарського суду із позовною заявою (12.06.2015, про що свідчить штамп поштового відділення на конверті, у якому позовна заява надійшла до суду, арк. с. 21), відповідач 08.07.2015 здійснив оплату вартості послуг з транспортування природного газу у розмірі 491215, 04 грн., що підтверджується копією банківської виписки (арк. с. 35).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи оплату вартості послуг з транспортування природного газу, здійснену відповідачем після порушення провадження у справі, у розмірі 491215, 04 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати послуг з транспортування природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 11304, 67 грн. за період з 21.05.2015 по 03.06.2015.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.3 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 11304, 67 грн.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 21.05.2015 по 03.06.2015 у розмірі 565, 23 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 565, 23 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 10061, 70грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 491215, 04 грн. припинити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1; ідентифікаційний код 31550176) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) в особі Криворізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (53081, Дніпропетровська область, Криворізький район, смт. Радушне; ідентифікаційний код 25698645) пеню у розмірі 11304, 67 грн., три відсотки річних у сумі 565, 23 грн. та 10061, 70 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 17.08.2015

Суддя ОСОБА_2