Ухвала суду № 48518295, 14.08.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15347/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2015 р. Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., при секретарі судових засідань Куса Л.І., за участю прокурора Миколаєнка А.О., слідчого Лисенко Г.В., захисника ОСОБА_2 підозрюваного ОСОБА_3 розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві Лисенко Г.В. про арешт майна, в рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015100040000121 від 06.08.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

в с т а н о в и в :

До слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва Миколаєнком А.О. та обгрунтоване тим, що органом досудового розслідування проводиться розслідування, в ході якого встановлено, що в період часу з 13.07.2015 по 31.07.2015, відповідно до Наказу №89 від 22.06. 2015 виданого начальником Оболонського РУ ГУ ДСНС Укураїни в м. Києві Демченком Д.В., а також на підставі посвідчення про проведення перевірки №210 від 14.07.2015 тимчасово виконуючим обов'язки головного інспектора відділу державного нагляду (контролю) у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту Оболонського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві ОСОБА_3 була проведена планова перевірки додержання і виконання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту ПрАТ «Київфундаментбуд» (код ЄДРПОУ 33056977), розташованого за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16А. Так, в ході проведення перевірки, під час зустрічей з Головою правління ПрАТ «Київфундаментбуд» ОСОБА_7 та представником ПрАТ «Київфундаментбуд» ОСОБА_8, тимчасово виконуючий обов'язки головного інспектора відділу державного нагляду (контролю) у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту Оболонського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві ОСОБА_3 повідомив, що виявив під час перевірки ряд порушень вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту у зв'язку з чим має усі підстави для зупинення роботи підприємства. Разом з цим, ОСОБА_3, з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення, висунув вимогу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо передачі йому грошових коштів в розмірі 1000 доларів США та став погрожувати службовим особам ПрАТ «Київфундаментбуд», що в разі невиконання його вимог, він, використовуючи своє службове становище застосує заходи спрямовані на припинення діяльності підприємства. Службові особи ПрАТ «Київфундаментбуд», опинившись в ситуації, яка могла б зашкодити здійсненню підприємницької діяльності Товариством, були вимушені погодитись на вимоги ОСОБА_3 Продовжуючи свої злочинні наміри, спрямованні на одержання неправомірної вигоди, поєднаної з вимаганням, 10.08.2015, приблизно о 17 год. 15 хв., тимчасово виконуючий обов'язки головного інспектора відділу державного нагляду (контролю) у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту Оболонського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві ОСОБА_3, знаходячись в салоні автомобіля «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 на парковці гіпермаркету «Ашан» за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 15А одержав від представника ПрАТ «Київфундаментбуд» ОСОБА_8 частину від обумовленої суми неправомірної вигоди в розмірі 200 доларів США за невжиття заходів щодо зупинки підприємства за результатами виявлених в ході перевірки порушень. В подальшому, представник ПрАТ «Київфундаментбуд» ОСОБА_8, на вимогу ОСОБА_3, 11.08.2015, приблизно о 16 год. 10 хв., перебуваючи в салоні автомобіля «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 18 передав йому решту від обумовленої суми неправомірної вигоди в розмірі 800 доларів США, які останній незаконно одержав та прийняв за невжиття заходів щодо зупинки підприємства за результатами виявлених в ході перевірки порушень.

При цьому, органом досудового розслідування встановлено, що 11.08.2015 за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, буд.18 в автомобілі марки «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_2 відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України був проведений обшук, під час якого було затримано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, виявлено та вилученого грошові кошти в розмірі 10374 (десять тисяч триста сімдесят чотири) гривні 24 копійки, та 52 (п'ятдесят два) долари США, дві карти пам'яті (флешнакопичувачі), мобільний телефон, марки «Nokia» ІМЕІ НОМЕР_4, мобільний телефон, марки «Nokia» ІМЕІ НОМЕР_5, робочий записник, що належать ОСОБА_3.

У судовому засіданні сторона обвинувачення клопотання підтримала у повному обсязі, просила задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині, зокрема зазначивши, що підозрюваний ОСОБА_3, будучи обізнаним про те, що додатковим покаранням за інкриміноване йому кримінальне правопорушення є конфіскація майна, може вчинити дії спрямовані на відчуження зазначеного майна - грошових коштів, а також вчинити дії спрямовані на знищення предметів та речей вилучених в ході обшуку, виникла необхідність у накладенні арешту на грошові кошти в розмірі 10374 (десять тисяч триста сімдесят чотири) гривні 24 копійки, та 52 (п'ятдесят два) долари США, дві карти пам'яті (флешки), мобільний телефон, марки «Nokia» ІМЕІ НОМЕР_4, мобільний телефон, марки «Nokia» ІМЕІ НОМЕР_5, робочий записник, що належать останньому.

Сторона захисту у судовому засіданні заперечувала проти задоволення даного клопотання сторони обвинувачення зазначивши, що слідчим не доведено підстави, у зв'язку з якими існує необхідність арешту цього майна, не зазначено у клопотанні, яким чином відсутність арешту вплине на розслідування, доказів того, що це майно належить саме підозрюваному.

Тож, слідчий суддя, дослідивши надані матеріали з кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу, приходить до наступного.

З положень ч. 1 ст. 170 КПК України слідує, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При цьому, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Слідчим суддею у судовому засіданні встановлено, що 12.08.2015 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у рамках даного кримінального провадження.

Надаючи оцінку достатності доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, тобто обґрунтованості самої підозри, слідчий суддя виходить з наступного.

З рішення ЄСПЛ від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», п. 32, Series А, № 182 убачається, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

При цьому, слідчий суддя дослідивши, матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні та передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити правопорушення, прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, не встановленістю очевидного отримання останніх у порядку не передбаченому Кримінальним процесуальним Кодексом України.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного і перебувають у нього з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Частиною 3 статті 368 КК України визначено, що покарання за вчинення зазначеного кримінального правопорушення передбачене у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна та із спеціальною конфіскацією.

Так, в ході досудового розслідування та безпосередньо у судовому засіданні, згідно долучених до клопотання доказів передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), та безпосередньо показань самого підозрюваного, встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, належать грошові кошти в розмірі 10374 (десять тисяч триста сімдесят чотири) гривні 24 (двадцять чотири) копійки, та 52 (п'ятдесят два) долари США, про походження іншого майна пояснень не дав.

При цьому, слідчий суддя сприймає критично доводи захисника про те, що дане майно підозрюваному не належить, враховуючи конкретні матеріали долучені слідчим до клопотання та виходячи з того, що саме ці речі були вилучені у підозрюваного безпосередньо при його затриманні,та того, що апріорі, сам власник майна - підозрюваний, визнав у судовому засіданні, що дане майно належить саме йому, тобто доводи заявника в цій частині є сумнівними, тобто такими, що не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

В свою чергу, у судому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні.

Клопотання органу досудового розслідування відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України, на які може бути накладено арешт.

З ч. 4 ст. 170 КПК України слідує, що заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

У судовому засіданні з'ясовано, що необхідність арешту обумовлена тим, що підозрюваний, будучи обізнаним з покаранням за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, може вчинити дії спрямовані на відчуження зазначеного майна, та його знищення, зокрема вилучених під час обшуку речей.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи.

При цьому, стороною захисту у судовому засіданні, у супереч положень ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України, не було доведено, що клопотання органу досудового розслідування суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, безпосередньо п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України, не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, зазначення про розмір можливої конфіскації майна, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для підозрюваного.

За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосовути найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131-132, 170-173, 309, 372-376 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти в розмірі 10374 (десять тисяч триста сімдесят чотири) гривні 24 копійки, 52 (п'ятдесят два) долари США; та майно: дві карти пам'яті (флеш-накопичувачі), мобільний телефон марки марки «Nokia» ІМЕІ НОМЕР_4, мобільний телефон, марки «Nokia» ІМЕІ НОМЕР_5, робочий записник, які були вилучені 11.08.2015 року в ході проведення обшуку ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_3.

Негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на старшого слідчого СВ Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві Лисенко Г.В..

Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Копія ухвали надіслати слідчому, прокурору, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 17 год. 20 хв. 17.08.2015 року.

Слідчий суддя: О.В. Бірса