Рішення № 4851813, 28.09.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.09 Справа№ 30/153

за позовом: ТзОВ “Софіт-Люкс”, м.Київ

до відповідача: ТзОВ „ТД „Євросвітло”, м.Львів

про стягнення 2639,13 грн.

Суддя Н.Мороз

Представники:

від позивача – Магера О.М.

від відповідача –н/з

Суть спору:

Позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю „Софіт-Люкс”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Євросвітло”, м. Львів про стягнення 2639,13 грн.

Ухвалою господарського суду від 26.06.2009 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 13.08.2009 року.

13.08.2009р., 08.09.2009р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання з”явився, позов просить задоволити, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з”явився (хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання), причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду не виконав.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язання вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1,2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Форма договору сторонами визначається на власний розсуд (усна, письмова), недотримання письмової форми не тягне недійсності такого договору.

Відповідно до укладеного договору (усних домовленостей, які досягнуті сторонами) позивач відпустив відповідачу товар (електротовари) на загальну суму 14443,41 грн. В підтвердження належного виконання договірного зобов”язання, позивачем представлено накладні та довіреності на отримання товару (в матеріалах справи).

Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Такою вимогою слід вважати направлену позивачем претензію від 14.04.2009р. на адресу відповідача, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, відповідачем оплата повністю не здійснена, в результаті виникла заборгованість в сумі 2630,92 грн. Доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Крім того, згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних на загальну суму 8,21 грн., відповідно до поданого розрахунку.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11,509,526, 530, 639 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

г. . ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ТД „Євросвітло”, м.Львів, вул. Стрйиська, 106 (р/р 260087518 в ЛОД АППБ „ Аваль”, м.Львів, МФО 325570, код ЄДРПОУ 32261445) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Софіт-Люкс”, м. Київ, вул. Віскозна буд.17, корп. 93-а ( р/р 26001401120832 у КРД „ Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904, код ЄДРОПУ 32591365) –2639,13 грн. заборгованості, 102 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя